Хто рано встає. Шість історій зі сходу про тих, хто прокидається, коли всі ще сплять
Що може об’єднувати агронома, кухаря в дитсадку, водія хлібозаводу, машиністку водопостачання, баристу та фітнес-тренерку? Представники таких професій стали героями добірки історій про тих, хто встає разом із сонцем або й раніше.
Журналісти Медіакластеру Схід Агенції розвитку локальних медіа «Або» розпитали героїв, як звикнути до такого графіку та як вставати затемна і почуватися бадьоро.
«У сезон багато не поспиш, виходить по чотири-п’ять годин»
Володимир Чумак, агроном, Троїцьке
33 роки, закінчив аграрний університет, у фермерському господарстві «Сапфір» працює чотири роки.
– Вранці встаю зазвичай о п’ятій, іноді о шостій годині. Це непросто. Зазвичай спочатку чую будильник, іноді встаю і без нього, потім даю собі установку «потрібно вставати, і це не обговорюється». Спрацьовує на сто відсотків, принаймні, у мене.
Поки налаштовуюся морально, вирушаю до ванної кімнати – холодний душ і все, прокинувся. Сон як рукою зняло. Легкий сніданок і обов’язково кава, іноді чай, і можна збиратися на роботу. О 6.30 вже сідаю за кермо та їду на машинний двір господарства, нерідко ще підводжу колег.
Володимир Чумак із колегами
О сьомій робота вже розпочинається. Якщо йде збір урожаю чи сівба, підготовка площ, то перше, що необхідно зробити – організувати роботу: відправити техніку в поле, дати наряд водіям, комбайнерам, робітникам току.
Робочий день у сезон може тривати і до десятої-дванадцятої години вечора. Багато залежить від погодних умов. Якщо за прогнозами очікується дощ, то поспішаємо зібрати урожай до його початку. Робочий день завершується тільки тоді, коли вся техніка їде до машинного двору.
У такі дні багато не поспиш, виходить по чотири-п’ять годин. Вихідні в сезон польових робіт бувають один раз на тиждень, іноді і два виходить. В інший час можна всі вісім годин поспати і все встигнути, вихідні – два дні.
Коли сезон польових робіт позаду, в мене багато «паперової» роботи. Важливо все розрахувати: скільки на сівбу потрібно якого посівного матеріалу, скільки агрохімікатів для обробки площ, добрив, техніки та робітників. Тут уже встати можна о 7.00-8.00 – і на роботі до 17.00. Зовсім як в офісі.
«За натурою я «сова». Піднімаюся, бо треба йти – дітки ж чекають»
Надія Наталуха, кухар у дитячому садку, Сватове
57 років, працює кухарем три роки.
– Щоб прийти на роботу о п’ятій, вдома доводиться вставати о четвертій ранку. Попораюся по господарству – нагодую курей, собак і котів, потім збираюся сама. До роботи пішки йти півгодини, але влітку трохи швидше – на велосипеді дорога з дому займає 20 хвилин. Правда, трішки страшно, бо ще темно.
Сьогодні я працюю до 13.00, а моя колега з 8.00 до 16.00. За таким графіком ми працюємо по черзі.
Секрету, як швидше прокидатися вранці, за ці роки так і не вигадала.
Кухарем я працюю усього три роки. До цього трохи була вихователем і нянею. Робота подобається, бо дуже люблю дітей.
Ось тут – на кухні дитсадочка, сьогодні робота у мене почалась о п’ятій ранку. Я приходжу, перевдягаюся. Одразу вмикаю плити і починаю готувати. Набираю воду, чищу овочі. Так, щоб вистачило на всіх діток. Готую усе на засмажки.
О восьмій до мене приєднується ще один кухар – моя колега. Сніданок нам потрібно приготувати так, щоб страви були готові о сьомій ранку. Щоб вони не були гарячими, коли будемо подавати дітям.
«Цигарка, кава, швиденько повантажились – і на маршрут»
Володимир Дикун, водій хлібозаводу, Волноваха
36 років, п’ять років розвозить хліб.
– Будильник ставлю на 00.50, о 1.30 я вже на хлібозаводі. Живу поруч, знімаю квартиру. Цигарка, кава, швиденько повантажились – і на маршрут. Маю два маршрути, три дні на одному маршруті, три дні на іншому.
Сьогодні у мене довгий маршрут – три виїзди. Але другий виїзд у мене з Маріуполя. Туди мені привозять товар на іншій машині, перевантажують – і я поїхав розвозити по стотисячному місту, ще й у Сартану встигаю.
Задзвонив будильник! Я встаю, вмиваюся і вперед – побіг, за 15-20 хвилин вже на роботі. Не снідаю. Коли відбулося завантаження, у мене є півтори-дві години до виїзду, от тоді можу поснідати. Але це на одному маршруті, на іншому маршруті після 2.00, коли завантажать, я одразу їду. Тоді я взагалі без сніданку. Так уже звик.
Розвіз по Маріуполю, заїхав у Лазарівку, Шевченко, Стрітенку – і на заводі я о 8.00. Залив паливо – і десь о 9.00 можу йти додому відпочивати.
Буває, не вдається вчасно лягти спати. О 20.00 бувало лягав – цього недостатньо, щоб добре виспатися водію. Та маєш бути відповідальним, тут не можна не прийти на роботу. Тоді п’ю каву або енергетичний напій. Проте якогось спеціального методу у мене немає. Потрібно просто звикнути, на це йде місяці три.
Буває, що треба доньку кудись відвезти після роботи. Їду, але це буває дуже нечасто. Буває, робочу машину тільки поставив – кажу своїм, а давайте з’їздимо кудись, а потім думаю – хто мене за язика тягнув. Йдеш, береш автівку і вже їдеш через силу.
«О 10.00 я йду додому, а о 16.00 – знову на роботу і працюю аж до 22.00»
Тетяна Якубовська, машиністка водопостачання, Попасна
46 років, працює на насосній станції 15 років.
– Щоб вчасно потрапити на роботу, я прокидаюсь о 3.45. Прокидаюсь за дзвінком будильника, о 4.40 виходжу з дому. До роботи йти рівно 20 хвилин – це перевірено роками. Влітку хоча б світає рано, а от узимку виходити приходиться затемна. Найбільше я не люблю зиму, сніг, лід або воду від того, що все розтануло – і при цьому все одно треба йти.
О п’ятій годині я на роботі. Саме в цей час на Попасну подається вода, і я повинна увімкнути всі насосні станції в центрі міста, за які несу відповідальність, а таких шість. Зараз легше, бо нам встановили нове обладнання, завдяки якому весь процес майже автоматизований. Раніше доводилось запускати всі насоси вручну.
У мене розривний робочий день: о 10.00 я йду додому, а о 16.00 – знову на роботу і працюю аж до 22.00. Обов’язково трохи відпочиваю між цими змінами: хоча б годинку полежу, і стає набагато легше. Буває, не вдається відпочити вдень, і тоді ближче до восьмої вечора починає хилити на сон. Тоді виходжу на вулицю – і сон одразу відступає.
Весь робочий час проводжу на ногах, бо треба контролювати роботу всіх насосних станцій, стежити за тиском води, вчасно виявляти несправності та доповідати про них. Ось так ходжу по колу весь робочий час від однієї станції до іншої.
Додому я приходжу о 22.30. Поки зроблю домашні справи вже й спати залишилось зовсім мало. Добре, що в мене графік два через два – два дні я працюю і два відпочиваю.
До того, як я почала працювати у водоканалі, мій робочий день починався о 7.00, майже як у всіх. Тому було важкувато перелаштуватись на новий графік. Але так було лише перший час. Я «жайворонок» і звикла вставати рано.
Щоб прокинутись, для мене головне – одразу встати з ліжка, почистити зуби і вмитися, тоді я «як огірок». Але вставати з ліжка треба не різко, бо потім може боліти голова.
«За день можу випити до п’яти чашок кави за настроєм»
Микита Латинін, бариста, Добропілля
27 років, закінчив військове училище, працює баристою у кав’ярні «Забійна кава».
– Привчився вставати зрання у військовому училищі. Прокидалися всі о шостій ранку. Там був суворий режим, який за два роки навчання набрид, тому військовим я так і не став.
Першу чашку кави п’ю на роботі. Це міцний еспресо. За день можу випити до п’яти чашок за настроєм.
Навчився готувати каву у Києві. Поїхав туди після навчання. У столиці це високооплачувана робота. Справа мені сподобалась. Якось приїхав додому провідати рідних і тут одружився. Згодом знайшов роботу у кафе біля дому. Не відчуваю, що встаю зарано. Протягом дня не втомлююсь, бо роблю те, що подобається.
«Ніщо не дисциплінує так, як спорт»
Катерина Піхно, фітнес-тренерка, Курахове
26 років, працює фітнес-тренеркою.
– Раніше засинала о 22-й годині, а прокидалась о 7-8-й годині ранку. Два роки тому прочитала книгу «Магія ранку». У ній розповідається про те, як перша ранкова година визначає увесь день. Ці 60 ранкових хвилин діляться на шість етапів. На кожному з них закладається камінь у фундамент нового дня. Там є приклади успішних бізнесменів, спортсменів, які просинаються дуже рано. Тож ідея раннього підйому настільки захопила мене, що вирішила прокидатися о п’ятій ранку. Одразу помітила, що це дозволяє встигнути за день більше.
Цілий день почуваюся бадьоро, а о 17.00 можу захотіти спати, особливо у похмурий день. Лягаю спати вдень лише тоді, коли дійсно потрібне відновлення.
Щоб почуватися бадьоро людині треба від шести до дев’яти годин сну. Мені особисто – дев’ять годин. Кожному варто визначити свою потребу і лягати спати так, щоб вкластися у власну норму.
У жодному випадку не можна валятися зранку у ліжку, краще вийти на прогулянку або зробити кілька фізичних вправ, бо ніщо не дисциплінує так, як спорт. А ще треба вирахувати час, потрібний на сон для повного релаксу.
Ранні підйоми – це чудовий привід для чергової перемоги над собою та один з кроків до особистого росту та життєвого успіху.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook і Teleg
Свої в Telegram 
