Так кисневу підтримку отримують пацієнти в Красногорівці. З'явилися світлини з ковідного відділення
Нові кисневі концентратори допомагають лікарям у прифронтовій Красногорівці працювати з пацієнтами з COVID-19. Їх отримали за програмою ЮНІСЕФ, який передав більше 100 апаратів для п'яти областей на сході України. У репортажі показали історію однієї з пацієнток - пенсіонерки Антоніни Геннадіївні, якій знадобилася киснева підтримка.
Антоніна Геннадіївна, якій 58 років, стала пацієнткою відділення для лікування пневмонії і COVID-19 у місті Красногорівка. Два тижні тому вона почала задихатися і мала інші симптоми ковід. Пенсіонерка здогадалася, що це коронавірус, навіть до отримання результатів тесту. Єдиним виходом були термінова госпіталізація й киснева підтримка.
«Я не могла дихати. Лікарі були весь час коло мене. Навіть о пів на четверту ранку ставили крапельниці, сиділи зі мною вночі. Вони витягли мене», — згадує жінка, поки лікар встановлює концентратор біля її ліжка.
Фото: UNICEF
Палата, у якій перебуває Антоніна Геннадіївна, схожа на інші ковідні палати в Україні: білі стіни, велике вікно, ліки й пульсоксиметри на тумбочках біля ліжка. Але поки вдягнені в захисні комбінезони медики борються за життя пацієнтів усередині лікарні, за її стінами менш як у кілометрі — інша передова.
Регулярне вимірювання рівня насичення крові киснем, підключення до кисневого концентратора і спілкування з близькими лише телефоном — так тепер минають дні Антоніни Геннадіївни.
Фото: UNICEF
«Якщо подивитися у вікно, можна побачити лінію розмежування й навіть ту сторону», — говорить виконувач обов'язків голови відділення для лікування пневмонії і COVID-19 Мар'їнської центральної районної лікарні в міста Красногорівка Іван Герус.
Колектив медиків намагається фокусуватися на головній сьогоднішній проблемі — пандемії. Однак вплив збройного конфлікту, який сьомий рік триває на сході України, відчувається, як і раніше.
Частина чотириповерхового цегляного будинку лікарні закрита. Споруду так і не відновили повністю після потрапляння снарядів і пожежі, що сталися у 2017 році. На коридорних стінах у працюючих відділеннях виведені стрілки, які вказують напрямок руху до бомбосховища в разі обстрілу. А прохолодна температура в палатах нагадує про проблеми міста з опаленням.
Фото: UNICEF
Антоніна Геннадіївна, навіть лежачи під ковдрою, накидає на плечі пухнасту вовняну хустку. Центрального опалення та газопостачання в місті немає понад шість років — після того, як комунікації були пошкоджені внаслідок бойових дій. Опалення в лікарні забезпечує окрема котельня.
«Все навалилося разом. Ніби війни було мало?.. Тепер ще й коронавірус. Усім важко жити в Красногорівці. Особливо нашим дітям і онукам», — нарікає вона.
Відвідування родичами пацієнтів ковідного відділення обмежене заради їхньої безпеки. Іван Герус налаштований оптимістично. За його словами, кисневий концентратор відіграв визначальну роль у тому, що Антоніна Геннадіївна сьогодні може дихати обома легенями.
«Нам бракує централізованої подачі балонного медичного кисню. Якби не концентратори, ми б не змогли працювати взагалі. Кисень дуже необхідний», — говорить лікар.
Свої в Telegram 
