Коротко

«2020. Безлюдна країна»: чому уродженець Донецька Корній Грицюк зняв фільм з такою назвою

Свои.City
26.11.2018 17:53
22 листопада відбувся показ короткометражного фільма «2020. Безлюдна країна» режисера Корнія Грицюка, який родом з Донецька. Корній знімає кіно з 2011 року, за цей час його короткометражні стрічки були учасниками кінофестивалів у Страсбурзі, Португалії, Франції та Бангладеш, а також на міжнародному кінофестивалі «Молодість» у Києві.

Ми обрали декілька його цитат з інтерв’ю «Телекритиці».

Про що кіно?

Фільм «2020. Безлюдна країна» я почав знімати ще в січні 2016 року. Я пам'ятаю, що сценарій до цього фільму написав буквально за пару днів. У центрі сюжету абсурдна по суті ситуація – після підписання численних міжнародних угод і договорів українцям дали можливість виїхати в будь-яку країну світу. Тому люди масово почали залишати країну. Лише за кілька тижнів вулиці міст спорожніли.

Після хвилі еміграції, канадський режисер вирішив провести експеримент: він вирушив до України, щоб дізнатися, чи щасливі ті люди, які залишилися, і чому. Я хотів порушити проблему еміграції, але не з точки зору документального кіно або ігрового, а під кутом вигаданої реальності. Я хотів створити божевільну упаковку, всередині якої були б серйозні думки.

Скільки грошей треба для зйомки?

Я не ставив собі за мету – зняти кіно без грошей. Просто так сталося. Коли сценарій був готовий, я став звертатися до своїх знайомих, які працюють на ТБ, у рекламі, серіалах, і став запитувати, наскільки їм було б цікаво попрацювати з цією темою. Оскільки це мої друзі, ніхто про гонорари навіть не став запитувати, а на решту, я вирішив, що особливого фінансування не потрібно.

Я насправді намагався порахувати бюджет «2020. Безлюдна країна» перед інтерв'ю. Якщо я все правильно згадав, уся зйомка стрічки обійшлася мені в 200–300 доларів. Техніку в оренду ми не брали. У мого оператора, який працює на ТБ, була своя камера. Все інше ми шукали по знайомих.

Загалом у проекті брало участь 11 акторів, два актори дубляжу, чотири оператори, п'ять звукорежисерів, продюсерська команда теж складалася з 5-6 людей. Плюс – за ці два роки у мене було два асистенти, які мені також допомагали на зйомках. У кістяку знімальної команди, напевно, осіб 30 було точно.

Як потрапити на екрани кінотеатрів?

Ця заслуга не моя, а продюсера Ганни Паленчук із «435 films». Вона повірила в цю ідею і відразу запропонувала крім міжнародних конкурсів показати стрічку «2020. Безлюдна країна» в кінотеатрах України. Для цього вона вийшла на контакт з компанією «86Прокат», які підтримують українські документальні фільми, а деякі стрічки й самі продюсує. Ми показали їм фільм, і вони також повірили в цей проект. Мені було дуже приємно.