День надії: у соцмережах згадують звільнення Маріуполя від сепаратистів п’ять років тому

У червні 2014 року п’ятниця, 13-е стала щасливим днем для Маріуполя. Тоді підрозділи батальйонів «Азов» і «Дніпро», а також Нацгвардії звільнили місто від бойовиків «ДНР», які контролювали міськраду з квітня.
Сьогодні жителі Маріуполя, військові, які брали участь у визволенні міста, громадські діячі та інші публічні люди діляться спогадами про той час. Ми зібрали найцікавіші думки. Якщо вам є що додати на цю тему – залишайте коментарі.
«З тої сторони в основному були місцеві неадеквати»
До 5-річчя звільнення Маріуполя службовці Національної гвардії України розказали про найгарячіші події тих днів.Ось як згадує звільнення Маріуполя «Ден», військовослужбовець військової частини 3008 НГУ:
«Щоб ви розуміли, з тої сторони в основному були місцеві неадеквати та різні кримінальні елементи, тітушки, коротше кажучи – типові «ватніки». Але цікава деталь: у Маріуполі базувався підрозділ кадировських чеченів. Вони виїхали з міста напередодні штурму. Це були професійні вояки. Саме вони позакладали там саморобні вибухові пристрої. Наші інженери потім розповідали, що це була професійна робота.
На той момент, коли влада й силовики в місті ще були дезорганізовані й не могли у повній мірі визначитися, що потрібно робити, штурм Маріуполя був неймовірно вдалою операцією».
«Без вас би не було нас»
Світлана Колодій, експертка з краудфандингу та соціальна інвесторка:
«Маріупольці, друзі, вас в мене так багато. Дякую, що тримаєте кордон. Дякую вам за вашу щоденну роботу і зусилля, щоб все було Україна. Дякую, що ви є. Без вас би не було нас».
«Розуміючи, як все могло бути далі, стає прикро»
Сергій Тамарін, позивний «Собер», командир роти спецпризначення «Схід» МВС України:
«Розуміючи, як все могло бути далі, стає прикро, бо Маріуполь повинен бути першою літерою в нашій перемозі, але ж у влади будо інше бачення, і ми отримали в’ялотекучий конфлікт із нескінченними даремними втратами».
«Хватило 5 лет, чтобы забыть, с чего все начиналось»
Роксана Курсанова, голова громадської організації «Безпечне місце»:
«Хватило 5 лет, чтобы забыть, как это – просыпаться от того, что фундамент дома подтрясывает и увидеть впервые в жизни военные самолеты.
Хватило 5 лет, чтобы забыть, с чего все начиналось, что продолжается сейчас и чем могло бы все закончиться для Мариуполя, Харькова, Запорожья.
Хватило 5 лет, чтобы сейчас сказать: «а оккупации-то и не было никакой».
«Той день змінив весь хід війни»
Микола Кравченко, заступник голови Національного корпусу:
«5 річниця визволення Маріуполя. Ключова перемога українських сил в АТО. Азовська визвольна операція унеможливила утворення суходільного коридору між окупованим Донбасом і анексованим Кримом. Завдяки тій перемозі проект «Новоросія» від Харкова до Одеси не відбувся. Той день змінив весь хід війни».
«Ніколи не забуду, як місцеві поїли нас кавою й чаєм»
Борис Овчаров, позивний «Дончанин», громадське об’єднання учасників бойових дій «Сармат»:
«5 років з моєї першої бойової операції. В цей час, 5 років тому, штурмував один з центральних кварталів Маріуполя у складі «Азова».
Перше що приходить на згадку, аеропорт Маріуполя й «шишигі». Холодно було в ту ніч, капець. Більшість з нас була одягнена як циганський табір. Й прокляті, старі сухпаї [...]
Ніколи не забуду, як місцеві поїли нас кавою й чаєм. Також дали пігулки від головного болю. Настрій був дуже дружелюбний. Хоча чесно, ми цього не очікували».
«П’ять років тому моє місто отримало надію»
Петро Андрющенко, член партії «Сила людей», Маріуполь:
«П’ять років тому, 13 червня 2014 року, мій Маріуполь було звільнено від окупантів. П’ять років тому моє місто отримало надію, яку перетворило на впевненість, що тут завжди буде панувати незламний український дух!
Щира та вічна вдячність «Азову», «Дніпро-1» та ВСУ за це.
Слава Україні!»
«Мы тогда еще не знали, что через полтора месяца Россия введет на территорию Украины танки»
Анна Мурликіна, редакторка міського сайту Маріуполя 0629:
«13 июня для меня всегда будет особенным днем. День, когда появилась надежда на то, что всё будет хорошо. Всё будет Украина.
Мы тогда еще не знали, что через полтора месяца Россия открыто пересечет границу под Маркино и введет на территорию Украины свои танки и бронемашины. Тогда, 13 июня, казалось, что мы победили.
Спасибо всем причастным к этой промежуточной победе!»
