Монологи

Про село Благодатне, батька-шахтаря та священиків на Донбасі: тези з інтерв’ю Патріарха Філарета

Свои.City
23.01.2019 19:21
Сьогодні, 23 січня, виповнилося 90 років Святійшому Патріарху Філарету, який народився в селі Благодатному Амвросіївського району. Публікуємо деякі тези з інтерв’ю Патріарха, яке він дав у грудні 2014 року головному редактору газети «Донеччина» Ігорю Зоцу.

Про село Благодатне, свою родину та голодомор

- Я дійсно народився в селі Благодатному Амвросіївського району на Донеччині... Батько працював на цементному заводі біля Благодатного, і хліба там робітникам не давали. І тоді батько із сім’єю, а нас уже було троє братів, поїхав на шахту. Батько став шахтарем. І хліб давали шахтарям, давали батькові, матері і нам. А дідові - ні! І я вже потім став здогадуватися, чому робітникам на цементному заводі хліба не давали, а шахтарям давали - по 400 грам. І прийшов до висновку вже на підставі всіх оцих досліджень, які тепер ведуться про Голодомор. Не давали тому, щоб знищити українське населення, адже на заводі працювали місцеві селяни Благодатного, а на шахти приїздили працювати з різних республік тодішнього Радянського Союзу. І це є підтвердженням того, що це був не звичайний голод. Бо хліб був у селян, але його весь забрали. Врожай був, усі це знають, і хліб був, але його забрали. Для чого - щоб вони померли з голоду. І це ще одне підтвердження того, що Голодомор був штучний, з наміром знищити українське селянство. Оце я запам’ятав.

На малій Батьківщині залишилися могили моїх братів, матері, а могила батька десь під Запоріжжям. Він загинув під час війни в Гуляй Полі і в братській могилі лежить.

Про священиків на Донбасі

- Це громадяни України, які вірно служать насамперед Богу і церкві, і люблять свою землю, свій народ, свою історію, навіть незалежно від того, хто вони по національності. Тому що в Донецькій області, як і в Луганській, в нас священики і українці, і росіяни. Але і росіяни люблять свою землю, тому що вони там народилися і виросли, там їх батьківщина, і тому вони проповідують любов до ближнього, до Бога, а, значить і любов до своєї Батьківщини. Але не треба тільки проповідувати, треба любити свою батьківщину. Вони люблять і не бояться. І не зраджують своїй землі, а те, що Донбас є українська земля, а не російська, або як тепер придумали - «новороссия» - доказом цього є села, а селах, як ви знаєте, розмовляють українською мовою. Село - це корінне населення, а коли Донбас став промисловим регіоном, тоді до нього з’їхались із усієї ще тодішньої Російської імперії, а потім Радянського Союзу. Українська земля прийняла їх і радо прийняла. А тепер вони думають, що можна цю землю віддати Росії. Український народ не дозволить цього, і тому ви бачите як захищають Донбас батальйони з усієї України: із Галичини, з Львівщини, з Дніпропетровська, із Сум і Полтави. Тобто вся Україна там. Чому вона там, як дехто каже: чому ви туди їдете? А їдуть туди захищати свою українську землю, свій народ захищати.

Про земляків, які обрали невірний шлях

- Хоч населення Донбасу рідне мені, але вони обрали невірний шлях. Коли обирали ж так звані «ДНР» і «ЛНР», думали, а чи можете існувати самостійно? Події, які там зараз відбуваються, свідчать про те, що ці, так звані республіки існувати самі по собі не можуть. Вони не можуть забезпечити себе всім необхідним: шахти закриваються, заводи зруйнували, роботи немає, зарплати немає, пенсії не виплачуються. Говорили, що Донбас годує всю Україну, а не можете прогодувати самі себе. Значить, говорили неправду. Населення Донбасу буде жити добре, коли воно буде разом з усім українським народом. Але якщо воно буде робити такі помилки, як зробило вже, то повинно тепер страждати і навертатися до Бога, молитися, щоб Господь змінив цю ситуацію. А Господь зможе одним мановінням, якщо люди навернуться до Бога. Храмів побудували багато, а до храмів не ходять і не моляться. Тоді для чого ви їх будували? Щоб себе прославляти, а не для того, щоб служити Богові і молитися там. Тому треба повертатися до Бога, а Господь знає, як утихомирити і привести до злагоди.

З повним текстом можна ознайомитися на сайті газети «Донеччина».