Монологи

Навіщо я створив поштові листівки з фото міст на сході України і чому ця ідея народилася у Рубіжному

Свои.City
30.04.2019 17:35
Голова школи медіа-патріотів Євген Бондаренко створив унікальні та душевні листівки з різноманітних містечок і сіл України, у тому числі на сході країни. І на своїй сторінці у Фейсбуці пояснив про соціальну ініціативу "BONDARINNI POSTCARD". Свои вирішили підтримати Євгена. 

Шо це таке?

-  Поштові листівки, які на перший погляд здаються простими, але кожна листівка - це візуальна історія, яка може дарувати емоції, викликати задуми, чи мотивувати до дії;

- В першу чергу листівки міст, ОТГ, сіл та районів, в яких НІКОЛИ не було поштових листівок, чи існували вони ще за царя Гороха;

- Продукт, який демонструє — що завжди є щось цікаве, і вчить помічати непомітне;

- Соціальна ініціатива направлена на самоідентифікацію різноманітних куточків України.

Як вони розробляються?

Я гуляю, бігаю, катаюсь (не повзаю) вулицями роздивляючись і фотографую різні атракції, які мені відгукаюся емоційно чи викликають інтерпретації.

Якщо є можливість, я розпитую у місцевих значення певних атракції які знайшов, чи самостійно описую прості (на перший погляд) речі.

Міста проживають скрізь мене чи я проживаю скрізь місто, і народжується листівка, яка оформлюється професійним дизайнером чи моїми початковими навичками у різних діджитал інструментах.

Як придбати?

Щоб придбати листівку вам необхідно відмовитись від однієї кави, чи кави із круасаном))

Вартість однієї - 20 грн, комплекту (чотири штуки - 50 грн).

Надіслати гроші на номер картки монобанку: 5375 4141 0209 4587 (в коментарі вказати "на розвиток bondarinni postcard".

В особисті чи у телеграм @bondarinni написати куди доставити (адресу). Отримати власну листівку)

Які маю листівки?

ПОКРОВСЬК (Донецька область)

 Євген Бондаренко

- В Покровську пошук розпочався зразу на залізничному вокзалі. Я розумів, що в мене є всього 40 хвилин, і ми виїжджатимемо у Добропілля. Пройшовши ближче до центра, зупинився біля муралу, який кольорово поєднувався із блакитним небом. Тут вибір був доволі простим. Але впевнений, що готовий завітати до Покровська, та знайти цікаві місця для нових поштових карток.

ДОБРОПІЛЛЯ (Донецька область)

 Євген Бондаренко

- В Добропіллі я провів більшість свого вільного часу, гуляючи парком, дворами між будинками, вулицями та околицями ринку довго міркував, як хоч передати це місто у візуальному вигляді. Вчора ввечері, повернувшись із другого дня пітчингу, вирішив прогулятись до шахти «Алмазна», погледіти на терикони (я обіцяв їм присвятити окремий пост), шукаючи натхнення до думок про Донбас. Туманна ніч, змогла створити малу видимість, тому споглядав за нічним шахтоуправлінням, та вантажними залізничними коліями, розсипаним вугіллям, і сивим їжаком шукавши собі їжу.

Сьогоднішнім ранком, я обирав маршрут ранкової пробіжки, зрадівши ранковому сонечку і чистому небу, побіг до самісенького шахтоуправління, де вночі намагався розгледіти терикони, і ранкове сонечко дозволило мені зробити чудові фото. На листівці із Добропілля, зображені саме ці терикони.

ОЛЕКСАНДРІВСЬКА ОТГ (Донецька область)

 Євген Бондаренко

- В Олександрівці мека була обрана із глибинним посланням, та натяком на майбутнє.

На перерві я вискочив на вулицю шукати ідею листівки, оглядаючи центральну площу, околишні будинки, можливо дерева, дороги, вивіски та інші цікавинки. Міркуючи, як краще передати атмосферу їх простору.

Випадково побачив закинуту бібліотеку, і застигнув, зрозумівши, що бачу перед собою місце, де може зароджуватись майбутній молодіжний центр, коворкінг чи вільний простір, який може розвивати майбутнє покоління цих районів. Але бібліотека закрита, заколочені вікна, та частково провалившийся дах. Обравши будівлю закинутої бібліотеки мекою для листівки, дуже хочеться передати важливість першочергової її відбудови.

РУБІЖНЕ (Луганська область) Насправді це місто і породило проект.

 Євген Бондаренко

- Гуляючи вечірнім містом, я споглядав вулиці, шукаючи якісь цікаві місця та міркуючи "Про що це місто". Єдине, що мені відгукнулося, це стара радянська "гостиница",  в якої відпала літера "О" і вона сама себе декомунізувала — перетворившись у "С ВЕТСКУЮ". Фотографуючи в зимових потімках, я помітив, що у готелю палає всього два вікна і в середині мене з'явилась фраза, якою хочется описати місто.

"Рубіжне — місто яка чекає коли в нього запалають усі вікна".

Якщо залишились питання, звертайтесь до Євгена