Чи добре ви знаєте історію Бахмута? Пройдіть тест і дізнайтеся важливі факти про місто-фортецю

У 1703 році у центрі теперішнього міста поселенці звели фортецю. Цими поселенцями були українські козаки Ізюмського полку.

Ще у XVIII столітті у документах згадувалися, як засновники міста, торський козак Омелян Бірюков, який першим відкрив соляні джерела у Бахмуті, та Федір Шидловський, полковник Ізюмського слобідського полку, якому був підпорядкований Бахмут із початку XVIII століття.

Основною частиною перших поселенців були черкаси, тобто українці, кілька десятків козаків слобідських, кільканадцять російських людей, які підпорядковувалися Торському воєводі і лише двоє донських козаків. Тобто можна вважати, що перші поселенці міста говорили саме українською.

На початку XVIII сторіччя тут процвітало солеваріння. 

Коли у 32-му році була утворена Донецька область, вона охоплювала теперішню Донецьку і Луганську області, Артемівськ був спочатку призначений її центром. Але вже через два тижні обласний центр був перенесений до Сталіно, колишньої Юзівки, теперішнього Донецька.

Люди, які жили і формувалися у радянську епоху, звикли до назви Артемівськ. Але історична назва міста — Бахмут, від самого початку XVIII сторіччя і до 1924 року. Потім Бахмут був переіменований на Артемівськ. На честь радянського вождя, керівника Донецько-Криворізької республіки і пізніше Донецької губернії, Артема (Федір Сергєєв), який у 1921 загинув у залізничній катастрофі.

Ще навіть за першим всеросійським переписом населення у 1897 році понад 60% містян вважали своєї рідною мовою українську, малоросійську — як тоді казали. Звичайно, промисловий розвиток регіону призводив до переселення сюди робітників з центральних російських губерній і поступово відбувалася русифікація, яка набула значно більшого обсягу вже в радянські часи, власне, у післявоєнний час. І ще перед Другою світовою війною внаслідок українізації 20-х років всі місцеві школи були українськими, а вже після війни стали російськими.

Правильно. Кіндрат Булавін - лідер повстання на Дону та Слобідській Україні проти московського царства. Уряд намагався забрати соляні промисли, якими займалися козаки, в казну, не дати втекти селянам-кріпакам і не довзолити їм долучатися до козацьких поселень та утворювати нові поселення на березі Сіверського Дінця та його притоків. Це повстання завершилося поразкою повстанців, а Бахмут, який був центром цих повстань, спалила радянська армія.

Пам'ятник Булавіну встановили у Бахмуті у 1971 році.

4 лютого Верховна Рада ухвалила постанову повернути Артемівську його історичну назву. Відтоді місто зветься Бахмут.

На початку XVIII сторіччя  торський козак Омелян Бірюков першим відкрив соляні джерела на річці Бахмут (Тор — це сучасний Слов'янськ — Свої).