Агітація в смартфоні. Як проводять кампанії у соцмережах лідери громадської думки Слов’янська
Свои.City склали умовний рейтинг кандидатів-лідерів громадської думки в Слов’янську, які мають велику аудиторію в соцмережах, і поговорили з частиною кандидатів про діджиталізацію передвиборної кампанії.
Рейтинг на основі кількості друзів
Цьогорічні місцеві вибори запам’ятаються не лише змінами до законодавства, але й активною кампанією в соцмережах. Їхній розвиток, покращення алгоритмів для таргетування реклами змусили політиків вести боротьбу за своїх виборців не лише звичними методами, як от зовнішня реклама й особисті зустрічі. Кандидатам у місцеві депутати довелося завойовувати аудиторію і в соціальних медіа.
Ми поговорили з кандидатами про перебіг агітаційної кампанії, а також склали умовний рейтинг лідерів громадської думки. Список ґрунтується на основі відкритої інформації у Facebook, тож за основу ми взяли кількість друзів у кожного з кандидатів.
На першому місці кандидат від партії «Наш край» Олександр Кашлаков, 1980 р.н. Директор комунального закладу «Центр культури та дозвілля». У Facebook має 4919 друзів і 322 підписники. В Instagram має 1016 підписників і лише 7 постів.
У Facebook дописує по кілька разів на тиждень, здебільшого власні фото та відео, мотивуючі картинки. Однак тут же можна знайти репости передвиборчої програми партії «Наш край» і кілька закликів підтримати його в день голосування.
Олександр КашлаковФото: Соцмережі
На другому місці – Ганна Авдіянц, 1983 р.н., кандидатка у місцеві депутати від партії «Слуга народу», голова ГО «Теплиця – платформа ініціатив». У Facebook має 3755 друзів, інформація про підписників закрита. В Instagram у кандидатки 625 читачів та майже сотня дописів.
У Facebook дописує майже кожного дня. Здебільшого це дописи пов’язані з виборами: фото із зустрічей з виборцями, пояснення як правильно голосувати, репости партійної агітації за кандидата в мери від партії Ольгу Алтуніну тощо. Крім того, її у своїх дописах регулярно позначають інші партійці.
Ганна АвдіянцФото: соцмережі
Третє місце – Анастасія Петренко. Вона балотується до міської ради від партії «Опозиційна платформа – За життя». У Facebook має 3405 друзів, інформація про підписників закрита. Працює режисером у комунальному закладі «Центр культури та дозвілля».
У Facebook дописує кожного дня, здебільшого – політична агітація за партію ОПЗЖ, репости агітації за кандидати в мери Павла Придворова та його обіцянок, поширення новин, пов’язаних з одним із лідерів партії «Опозиційної платформи» – Наталією Королевськоюю
Анастасія ПетренкоФото: соцмережі
Четверте місце – Віктор Смирнов, 1986 р.н., чемпіон, срібний та бронзовий призер з плавання Паралімпійських ігор (2004 – 2014 рр.). Іде до місцевої ради від партії Нелі Штепи «Партія миру та розвитку», спортсмен-інструктор в українському центрі з фізичної культури та спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт». Кількість друзів у Facebook – 2161. В Instagram має 490 підписників та трохи більше 100 дописів
Дописує у Facebook по кілька разів на тиждень, іноді рідше. В основному це політична агітація за кандидата в мери Нелю Штепу, фото із зустрічей з виборцями та заклики підтримати кандидата на майбутніх виборах.
Віктор СмирновФото: соцмережі
П’яте місце посідає Олександр Беліменко, 1970 р.н. Балотується у депутати міської ради від партії «Європейська солідарність», тимчасово не працює. У Facebook має 1911 друзів та 672 підписника.
Дописує майже кожного дня. Більшість постів – на актуальні політичні теми, як от заборона книги про Василя Стуса, відео із резонансних судових засідань у Слов’янську, як от убивство Артема Мірошниченка. Крім того, на сторінці можна зустріти і політичну агітацію за кандидата та його політсилу.
Олександр БеліменкоФото: соцмережі
Шосте і останнє місце за кандидаткою від «Слуги народу» Тетяною Хіміон, 1978 р.н. Працює в Донецькому обласному палаці дитячої та юнацької творчості керівником танцювального гуртка «Зразковий художній колектив «Хореографічна студія Фо степ». У Facebook має 1381 друга, інформація про підписників закрита. В Instagram має 129 підписників та 18 дописів.
У Facebook дописує по кілька разів на тиждень. Більшість дописів – агітаційні. Крім того тут можна зустріти пости її партійців із закликами підтримати команду Ольги Алтуніної на виборах.
Фото: соцмережі
«Моя аудиторія – у соціальних мережах»
Ганна Авдіянц, партія «Слуга народу»
Я змінила свій рід діяльності 2014 року. Тоді я пішла у громадський сектор, створила платформу ініціатив «Теплиця». У нас в місті була команда людей, які працювали заради того, аби Слов'янськ лишався українським. 2015-го частина з них пішла у владу. І ми з ними співпрацювали, реалізуючи різні проєкти, залучали міжнародні інвестиції для міста.
Похід у місцеву владу для мене – це логічний крок після громадської діяльності. Так я зможу забезпечити більш сталий розвиток Слов’янська саме як українського міста. І хочеться брати участь у прийнятті рішень як депутат, а не просити в міськради, як активіст, підтримати і проголосувати за ту чи іншу важливу програму, проєкт. В команду Слуги народу мене запросила Ольга Алтуніна. Ми з нею співпрацювали раніше. Зокрема 2018 року робили бюджет участі, який я вважаю одним з найуспішніших в країні.
Ця виборча кампанія була активною. Опоненти намагалися використовувати брудні методи. Ми ж зайняли наступну позицію: наш виборець має право обирати і він повинен отримати інформацію про всіх кандидатів. Він має сам визначитися із своїми фаворитами й при цьому мислити критично.
Під час зустрічей із виборцями у дворах я бачила, що там моєї аудиторії немає. Тому я працювала у соцмережах, використовувала й Tik-Tok, й Instagram, і Facebook. Думаю, це було виправдано, це був спосіб достукатися до молоді, яка активна у виборчому процесі. Хоча, як на мене, частина кандидатів використовувала той таки Facebook, аби з’ясувати стосунки, а не достукатися до виборця. Я не використовувала борди. Надрукувала плакати формату А4 з власною програмою, це було не так дорого. Платну рекламу у соцмережах не запускала.
«Це перші справжні вибори»
Олександр Беліменко, ЄС
В місцеві депутати мене змусили піти події 2014 року. Прийшло розуміння, що якщо не взяти в руки управління власним життям – трапиться халепа. Слов’янськ – дивне місто. Тут не було співпраці влади і громади. Наприклад, 2015 року виконавчий комітет слов’янської міськради вирішив зареєструвати громадську раду – такий допоміжний орган, куди мали увійти активні представники громадськості. Однак цю громраду не хотіли реєструвати аж до осені 2016 року. Нам довелося відстоювати це право (на роботу громадської ради – Ред.) в судах! Певно, тоді остаточно і прийшло рішення, що потрібно йти в політику.
Певно, я не один так думаю, але цього року у Слов’янську перші справжні вибори. Ми не знаємо, який буде результат. У нас є конкуренція, хоч і брудна. І всі ми прекрасно розуміємо, які сили йдуть на ці вибори. Якби я міг – то більшість викинув би з електорального поля. Але їх наявність, наявність конкуренції – це вже перший крок до оздоровлення суспільства. Можливо, за кілька виборів ми врешті-решт отримаємо гідних кандидатів.
І віртуалізація – один з найбільш ефективних способів. Але вона спрощує спілкування. Наприклад, нічого не вартує створити акаунт троля і писати огидні коментарі під дописами кандидатів у депутати. У нас немає політичної культури спілкування. І за таких умов спотворюється спілкування віртуальне.
Вважаю, що один з найбільш ефективних способів агітації – це дебати. Коли є спілкування між кандидатами, коли вони мають давати відповіді на питання в прямому ефірі, який дивляться виборці і їх відповіді впливають на рейтинг – от до цього ми повинні прагнути.
Наша політсила не висувала кандидата на посаду мера. І баталії більше точаться під дописами саме кандидатів в очільники міста. Свою ж кампанію я вів у межах можливостей, власними силами. За мене вніс заставу обласний штаб партії – і це була найбільша витрата. Ми також надрукували небагато листівок, розмістили пару бордів. Хоча я вважаю, що зовнішня політична реклама – анахронізм.
Це дешево, ефективно й інтерактивно. Тут є зворотній зв’язок. Він є і на бордах, насправді. Люди можуть знайти спосіб комунікації, навіть якщо його не передбачено. Ми пам’ятаємо, як обписали рекламні банери одного з кандидатів у мери, тепер щодо цього інциденту тривають суди.
«Інтернет поки не сильно впливає на вибори»
Віктор Смирнов, Партія миру та розвитку
У місцевій політиці я давно, з 2006 року. Був депутатом ще Ворошиловської районної ради у Донецьку. 2014-го переїхав до Слов’янська. Це місто дало мені освіту й роботу: тут я з 2001 року займаюся плаванням. Тому Слов’янськ мені не байдужий. До мене, як Героя України, часто звертаються люди. І я намагаюся їм допомогти, як можу. Тож вирішив балотуватися до міської ради. Адже там хтось має представляти інтереси людей з інвалідністю і просувати спорт.
Ця виборча кампанія, як на мене, була бурхливою, трохи брудною. Наприклад, на зустрічі з виборцями приходили не місцеві жителі, а різні провокатори, які намагалися зірвати захід. Але то нічого, все нормально.
У соцмережах я намагався вести кампанію, виставляв фотографії із зустрічей з виборцями, робив пости.
Вирішує, так чи інакше, більш старше покоління, люди середнього віку. Ті, хто не надто активний в інтернеті. Тому, думаю, досі актуальними є зустрічі з виборцями й особисте спілкування.
Звісно, що на кампанію вплинула ситуація з COVID-19. Були люди, які боялися виходити з дому, не йшли на зустрічі до кандидатів. Хоча ми, звісно, дотримувалися карантинних вимог, намагалися зберігати дистанцію й носили маски. Бо коронавірусна хвороба – це не просте респіраторне захворювання, вона може давати дуже серйозні ускладнення. Тож зустрічі у нас були небагаточисельні. Думаю, пандемія вплине і на самі вибори: припускаю, що частина людей не піде на дільниці, оскільки буде боятися заразитися.
Свої в Telegram 
