Свои поїхали шукати корені Джо Байдена у село Байдівка, що на Луганщині. Ось що знайшли
Новообраний президент Сполучених Штатів Америки, сам про те, напевно, не відаючи, спровокував українців шукати в нього українське коріння. Адже прізвище Джо Байдена підозріло співзвучне із українським словом «байдикувати», із прізвиськом засновника Запорізької Січі Дмитра Байди Вишневецького, а також із назвою села Байдівка в Луганській області.
Свои.City завітали в Байдівку, спробувала пошукати тут коріння Джо Байдена та дізнатися, чим живе це село на Півночі Луганщини.
Дорогою на Луганськ
Байдівка розташована вздовж траси, яка єднає Старобільськ із Луганськом. До 2014 року ця географічна специфіка певною мірою допомагала байдівчанам прогодуватися: вздовж траси стояли відра з овочами та фруктами, банки з білим аркушем паперу всередині, що імітував молоко, величезні картонки з написами «мед», «м'ясо» тощо. Біля цих маячків зупинялися автівки, з них виходили покупці та затарювалися.
Усе це можна побачити під подвір’ями байдівчан вздовж траси й зараз. Але після окупації Луганська цією дорогою здебільшого їздять лише ті, кому треба дістатися в сусідні села. Тож виручки з такої торгівлі майже немає.
Траса, що веде до БайдівкиФото: Свои
Кілька років траса була в такому жахливому стані, що байдівчани періодично перекривали рух транспорту, вимагаючи її ремонту. І не так давно нарешті дочекалися. Зараз асфальтове покриття – майже ідеальне.
Де-не-де вздовж траси стоять покинуті хати, майже зруйновані негодою (в принципі, звичайне видовище для села на Луганщині). Але здебільшого подвір’я та будинки охайні й обжиті.
Вечірня Байдівка освітлена ліхтарямиФото: Свои
«Голосовий виклик» в старостаті
На будівлі Байдівського старостату й досі висить табличка, яка вказує, що тут розташована Байдівська сільська рада. Насправді Байдівської сільради вже понад рік не існує – село входить до складу Шульгинської ОТГ.
Під дверима – одинокий велосипед із старою шапкою, натягнутою на сідло.
Під будівлею старостату - одинокий велосипедФото: Свои
Власне старостат – на другому поверсі. Вхід у його приміщення перекритий столом. На столі оголошення на папірці формату А4: «Запроваджено голосовий виклик працівника». Насправді це означає, що треба просто голосно погукати працівників – як у дитинстві друзів під хвірткою.
Оголошення на вході до Байдівського старостатуФото: Свои
На наші вигуки «Народе! Люди!» з іншої кімнати не дуже швидко з’являється співробітниця, яка представляється Тетяною.
Питання про зв’язки Джо Байдена та Байдівки видається їй настільки несподіваним (на відміну від питань бюджету чи видачі довідок), що Тетяна просить її не фотографувати та відмовляється навіть назвати своє прізвище.
Зізнається: хто такий Джо Байден, чула лише краєм вуха, а «ув’язати» його якось із Байдівкою їй навіть на думку не спадало.
Магазинна черга
Наприкінці робочого дня байдівчани підтягуються до місцевих магазинів. У торговому залі всі в масках, дистанції дотримуються, голіруч продукти не мацають. Але продавчиня наполегливо просить тут не фотографувати: мовляв, це вимога господарів магазину, адже під час карантину дуже легко знайти порушення навіть там, де його немає.
Всередині магазину наполегливо просять не фотографуватиФото: Свои
Присутня в магазині бабця з обличчям, майже повністю закритим чорною маскою, зізнається, що взагалі вперше чує про Байдена.
Решті покупців прізвище новообраного американського президента знайоме. Але всі зазначають, що й самі не звернули уваги на співзвучність його прізвища з назвою села.
З журналістами тут спілкуються досить часто, але приводами для цього здебільшого буває ремонт доріг (або його відсутність), світло вуличних ліхтарів (або його відсутність), місцеві вибори, платіжки за розподіл газу та наявність місць у місцевій лікарні.
Магазин з господарчими товарами зачиненоФото: Свои
Роман та Дмитро ремонтують біля одного з сільських магазинів червоний «Жигуль». Вони єдині з наших співрозмовників, хто про зв’язки Байдена з Байдівкою говорить охоче і з задоволенням, хоч і жартома:
– Звичайно ж, його коріння звідси. Так що нехай приїздить у гості. Може, чимось селу допоможе…
Сільський голова п’яти каденцій: треба працювати
Якщо із Байденом байдівчани назву свого села аж ніяк всерйоз на пов’язують, то з Дмитром Байдою Вишневецьким – так.
– У 1559 році Дмитро Вишневецький саме тут, на Айдарі, розбив турків і поставив перші козацькі курені в цьому регіоні, – розповідає Олексій Петрович Козаченко, байдівчанин, якого земляки п’ять разів поспіль обирали сільським головою. – В усякому разі, так у нас кажуть. А чи це справді історичний факт – важко судити.
Козаченко – свого роду жива місцева «достопримечательность». Йому йде шістдесят перший рік. На початку 90-х він був тут першим підприємцем. Доводив (і довів) районній владі, що своєю діяльністю не гнобить місцеву споживкооперацію, а, навпаки, розвиває малий бізнес. Маючи кілька магазинів, свідомо відмовився від підприємництва та у 1993 році пішов до місцевого самоврядування.
Олексій Козаченко в кабінетіФото: Фейсбук
Зараз він тільки-но починає звикає до пенсіонерського способу життя – будучи людиною енергійною та досвідченою у своїй справі, Олексій Петрович свідомо вирішив піти на пенсію.
Усі ці роки кабінетом сільського голови його діяльність не обмежувалася. Він міг, нікого не соромлячись, відстояти свою позицію в кабінеті чиновника будь-якого рівня. І в той же час міг, влізши на стрем’янку, ремонтувати проводку в будівлі сільради. Міг і може просто допомогти тому, хто цього потребує, витягши гроші із власної кишені.
Олексій Козаченко бере участь у благоустрої селаФото: Фейсбук
Не лише за це, але й у першу чергу за глибину розуміння проблем регіону селяни знов і знов обирали його на посаду голови.
Свого часу, будучи Байдівським сільським головою, саме він ініціював створення ОТГ з центром у Шульгинці – сусідньому селі, більшому за Байдівку.
Олексій Козаченко впевнено переміг на виборах голови новоствореної ОТГ у 2019 році, хоча до того часу працював у Байдівці, а не в більш густонаселеній Шульгинці.
Згодом саме він переконав обласну владу лишити ОТГ в цьому форматі. Відстоював цей формат особисто в Луганській ВЦА, як він каже, мало не на колінах.
Олексій Петрович (справа)Фото: Фейсбук
Але останні місцеві вибори, які відбулися 25 жовтня 2020 року, стали для Байдівки першими з 1993 року, на яких Олексій Козаченко не балотувався. Бо він сам відмовився йти на вибори. Чому?
– По-перше, тому, що на посаду балотувався мій заступник Олександр Береза, і я пообіцяв, що не буду з ним конкурувати, – розповідає Олексій Петрович.
Олександр Береза, до речі, програв, але лишився на посаді заступника. І це, як переконаний Козаченко, дуже добре – як для заступника, якому варто набратися досвіду, так і для громади загалом.
Насправді Козаченко перебував на посаді менше року. За такий час важко створити успішну ОТГ там, де ще шість років тому їхали трасою танки й БТРи.
Важливою рушійною силою в будь-яких процесах Олексій Козаченко вважає активність звичайних місцевих мешканців. І він абсолютно не схильний звинувачувати односельців у пасивності.
– Якщо народ, скажемо так, не приспаний, то він багато чого може, – переконаний Олексій Петрович.
Подібних прикладів у його кар’єрі сільського голови безліч. Взяти хоча б той випадок, коли люди виходили перекривати розбиту військовою технікою неремонтовану діряву трасу. І не просто виходили – дехто виїжджав на інвалідних візках.
До речі, новообрана голова Шульгинської ОТГ Наталія Петренко – це людина, яка однією з перших у регіоні голосно і всерйоз заговорила про гендерну рівність.
– Завдяки їй, до речі, наші старостати очолили саме жінки, – розповідає Козаченко.
Зараз Шульгинська ОТГ, створена свого часу за його ініціативи, утримує близько двохсот працівників – не лише співробітників сільради, як колись, але й педагогів, медиків, культпрацівників, бібліотекарів.
Іще кілька важливих фактів про Байдівку
- Село розташовано на березі річки Айдар.
- Датою заснування Байдівки вважається 1822 рік, але на її околицях археологи виявили п’ять пам’яток бронзової доби.
- Назва села за різними версіями походить або від українського слова «байда» (безтурботна людина), або від імені Байди Вишневецького.
- Під час Голодомору 1932-1933 років у селі загинуло 384 особи.
- Наразі в Байдівці діє парафія Свято-Хресто-Воздвиженського храму, що належить до Московського патріархату. До ПЦУ після прийняття Томосу місцеві священики та прихожани так і не перейшли.
Свято-Хресто-Воздвиженський храм у Байдівці є пам’ятником архітектури місцевого значенняФото: Свои
- Переважна більшість місцевих мешканців, згідно з даними останнього перепису, рідною мовою вважає саме українську. Поки в Луганську працював педуніверситет (тепер – ЛНУ ім. Шевченка, що переїхав в Старобільську), студенти-філологи проходили тут практику з діалектології, записували пісні та казки. Побутові пісні «А учора у вечері случилася біда, молодая дівчинонька зчарувала козака», «Росте жито зелененьке» й інші записані саме у Байдівці.
- Уродженець Байдівки, молодий хлопець Степан Криль загинув понад рік тому, захищаючи цілісність та суверенність України. Свого часу він ходив до місцевої школи. Про це нині нагадує меморіальна дошка.
Через Байдівку проходить автошлях H 21Фото: Свои
Свої в Telegram 
