Копанка, яка перетворилась на місце відпочинку. Репортаж із «лисичанського гранд-каньйону»
Затоплену копанку на околиці міста називають «лисичанським гранд-каньйоном». Свои.City відправились подивитись, чим вона приваблює людей.
Історію створення місця, на якому всі фотографуються, розповів ексрадник голови Луганської ОДА Віталій Шведов.
Раз на рік кар’єр згадують у кримінальних зведеннях
Туристичним містом Лисичанськ назвати складно. Що ми знаємо про його історію? Чим воно привабливе для своїх жителів і гостей з інших куточків планети? На південній околиці міста дитинство провів український поет Володимир Сосюра. Десь там він написав свої ранні твори, які згоріли у Першу світову війну.
Герб міста – золотий лис, який сидить на чорній брилі вугілля. Поруч річка Сіверський Донець. У ній колись давно плавав бегемот, випущений працівниками мандрівного зоопарку.
Місто, побудоване на іноземному капіталі, може похизуватись бельгійською спадщиною. Комплексом споруд у неоготичному стилі, побудованим наприкінці ХХ сторіччя за кошти бельгійського інженера Сольве і пермського купця Любимова. Правда, захоплюються цим зруйнованим ансамблем більше «культурні» маргінали – безхатьки і панки, а не туристи з країн Бенілюксу.
До цього скромного переліку туристичних пам’яток з березня цього року, можна віднести і незаконний кар’єр для видобутку вугілля. Хоча його історія почалась на три роки раніше.
– Я тобі покажу не тільки кар’єр, на якому всі фоткаються, – каже Віталій Шведов. – Поруч є ще кар’єри. Загалом їх два великих, але ділянок видобутку приблизно вісім. Людям варто знати і про них, – додає він, показуючи нашому водію куди звертати.
Історію створення «гранд-каньйону» нам розповів Віталій Шведов
Маркером для пошуку «лисичанського гранд-каньйону», як місцеві прозвали кар’єр, є желатиновий завод. Коли під’їжджаєш до цього заводу, відчуваєш запах перероблених кісток. Він знайомий тільки фанатам домашнього желе і кондитерам. Цей запах дивує, складно розібратись – огидний він чи ні?
Раз на рік желатиновий завод і кар’єр поруч стають ньюзмейкерами регіону. На початку зими на лисичанській горі стабільно перевертається фура з кістками для заводу. Засипаючи скелетами тварин дорогу до залізничного вокзалу.
Кар’єр, як привітання з Новим роком, фігурує у кримінальних зведеннях правоохоронців. Вони затримують техніку, арештовують видобуте вугілля. Але на цьому «свято закінчується – всі лягають спати, так і не відкривши подарунки»: чим закінчуються ці кримінальні справи не чутно.
Не помітити видобуток вугілля міг лише той, кому платили за мовчання
– Перший раз я почув про цей кар’єр від Сергія Шелеста – начальника управління промисловості Луганської ОДА (Шелеста звільнили з цієї посади 3 грудня 2019 р. – Свои), – продовжує Віталій Шведов. – Шелест прийшов до мене і розповів про якихось «друзів», які хочуть добувати вугілля. Я відповів, що за законом у нас цього робити не можна. Шелест мене запевнив, що їм так і сказали. Після цього… з’явились копанки.
Лисичанський кар’єр часто фігурував у кримінальних зведеннях правоохоронців
За словами Шведова, на підконтрольній території Луганській області, де переважно поклади вугілля марки «Г» – газове, який використовують для виробництва коксу, такої проблеми раніше не було. Копанки здебільшого виникали там, де вугілля було марки «А» – антрацит. Таке вугілля можна багато де застосовувати: це і опалення приміщень, і паливо на теплоелектростанціях, і сировина у металургійної галузі, антрацит потрібен у фармацевтиці та хімічній промисловості. Антрацит виділяє більше тепла під час горіння, ніж вугілля марки «Г», тому його цінують більше.
До війни місця нелегального видобутку вугілля були переважно у Красному Лучі (нині – Хрустальний. – Свои) і Ровеньках – нині це окупована територія. Виглядає так, що ті, хто розробляв копанки там, переїхали на підконтрольну територію і домовились з силовиками.
– Зрозумійте, неможливо вести розробку надр без надійного захисту, – розповідає Віталій Шведов. – Відкритим способом взагалі не можна видобувати вугілля в Україні.
Про розмах нелегального видобутку свідчать знімки з космосу. На мапах пошукової системи Google протягом хвилини можна відшукати цей кар’єр.
Так на ґуґл-мапі виглядають наслідки нелегального видобутку вугілля в Лисичанську
Розробку в кар’єрі вели імпортними екскаваторами, вартість яких на вторинному ринку близько 1,5 млн. грн. Знімаючи верхній шар чернозему, нелегальні добувачі проривались вглиб до вугілля через вапняк та пісковик. Вугільний пласт, стиснутий з обох боків м’якшими породами, місцями не більше 10 сантиметрів. Він проходить рівною, смолянисто-чорною лінією по тілу кар’єра. Не помітити цієї роботи міг лише сліпий або той, кому платили за мовчання.
– Жителі мікрорайону шахта Матроська помітили незаконну розробку першими, – продовжує Віталій Шведов. – Вантажівки з вугіллям, розбиваючи дороги, вночі йшли через їхній район. Вони заважали людям. І ті почали з ними сваритися. Через звернення мешканців порушили кримінальне провадження.
Попри кримінальні провадження, робота у кар’єрі не зупинялась. Копачі казали: «Наша «криша» – головний військовий прокурор Матіос» (Анатолій Матіос займав посаду з 2014 по 2019 рік. – Свои). Я пропонував їм: «Давайте зараз наберу його, поговоримо». Після цього вони розсмоктувались. Правда, ненадовго. Кримінальні провадження з кінця 2017-го стабільно відкривали раз на рік. Лисичанська прокуратура, прокуратура області, спецпідрозділ «Фантом», Національна поліція – усі доклали до цього руку. Лише одну зі справ 31 березня 2019 року з обвинувальним актом скерували до суду. По інших триває слідство.
Скільки в цьому місці завдали збитків державі – ніхто не знає
У липні 2018-го Юрій Клименко, заступник тодішнього голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрія Гарбуза (очолював ЛОДА з 1 травня 2016-го по 22 листопада 2018 року. – Свои) та людина відповідальна за роботу з правоохоронними органами, пояснював причини нелегального видобутку в ефірі телеканалу «UA: Донбас» так: на підконтрольній Луганщині два державних вугледобувних підприємства – «Лисичанськвугілля» і «Первомайськвугілля». На кожному працює близько чотирьох тисяч шахтарів. Держава заборгувала цим підприємствам 100 млн. грн. Через невиплату зарплати шахтарі звільняються і фахівці виходять в тінь.
Ще одна причина – це попит на вугілля. Основні шахти залишились на окупованій території. У зв’язку з економічною блокадою окупованих територій, розрахунок йде лише на своє вугілля. Питання про контроль силовиками кар’єру Юрій Клименко тактично оминав.
Частина кар’єру розташовується на території Мирної Долини Попаснянського району, частина – на лисичанській землі. Віталій Шведов розповідає, що коли виявили нелегальний кар’єр, пропонували створити комісію з департаментів і виїхати на місце. Комісія мала обстежити ділянки місцевості за мапами залягання пластів. Місця незаконної розробки – заборонити і взяти під охорону. Потім провести конкурс та на законних умовах дати людям видобувати вугілля. Але цю пропозицію проігнорували.
– У 2017 році за незаконний видобуток вугілля видобувачу загрожував штраф від 3,5 до 8 тисяч гривень, або – обмеження волі на строк до 3 років, – каже Шведов. – Остання заарештована партія вугілля з кар’єру коштувала 8 млн. грн, Заробітки копачів можна порахувати. Тонна вугілля коштує 3 тисячі гривень. Одна вантажна машина перевозить 20 тонн – це 60 тисяч гривень. 10 машин – 600 тис. грн. У Державній екологічній інспекції оцінили суму збитків за одним фактом незаконного видобутку – розмір її склав якраз 600 тис. грн. Скільки вивезли тих машин, ніхто не знає. Це серйозні кошти і серйозні збитки для держави.
Купатись і ловити рибу в «лисичанському гранд-каньйоні» не радять
Кар’єр охрестили «Лисичанським гранд-каньйоном». Він вписується в ландшафт промислового Донбасу. Він – плід індустріальної епохи та жадібності людини.
Сьогодні висота кар’єру – приблизно з п’ятиповерховий будинок. Нескладно зрозуміти, чим зумовлена популярність цього місця. Воно нове, вражає масштабами. Кожна візуальна перспектива – це хороше тло для зйомки. Кожен камінь – для фото – це як частина метеориту! Молодь робить тут сотні селфі, щоб стати популярніше в інстаграмі, хтось просто кидає каміння в воду, п’є пиво і курить травку.
Вже рік кар’єр затоплюють ґрунтові води, склад яких нікому невідомий. Екологи не робили водозабору.
– Поки залишається загадкою, як розробка цього кар’єру вплине на екологію регіону та сусідніх міст, – каже Віталій Шведов. – Купатись чи ловити рибу в цьому кар’єрі не раджу. Це небезпечно, бо поруч законсервована шахта. Вода може увібрати в себе радіоактивні елементи з неї.
Свої в Telegram 
