Пішла з життя Кароліна Полтавська. 7 цитат беззмінної керівниці луганського телеканалу
8 квітня 2020 року передчасно пішла з життя керівник незалежного луганського телеканалу ІРТА Кароліна Полтавська. Про смерть повідомив її друг і колега Володимир Ландик. За його словами, у неї були проблеми зі здоров'ям: останнім часом вона жила на діалізі і у неї відмовили нирки.
Кароліна Полтавська понад 20 років присвятила журналістиці. Хоча частиною медіа-індустрії вона стала зовсім випадково. Історикиня за освітою, вона одного разу за порадою мами стала стажисткою на телеканалі "Ефір-1" і після цього вже не розлучалася з журналістикою. У 2014 року в дуеті з Володимиром Ландиком вони відновили з нуля роботу луганський телеканалу ІРТА, який Кароліна очолювала багато років.
З окупацією, головна редакторка змушена була покинути Луганськ, залишивши там все обладнання. З її ініціативи луганський телеканал відновив мовлення на підконтрольній Україні частині Луганської області, у Сєвєродонецьку.
У 2020 році Кароліна Полтавська отримала почесне звання "Заслужений журналіст України". Хоча сама вона тоді зізналась, що не прагла нагород. 8 квітня її життя забрала хвороба.
Серед колег Кароліна Полтавська зарекомендувала себе як принциповий і професійний фахівець. ЇЇ висловлювання стосовно професії це підтверджують. У своєму інтерв'ю виданню «Справжня» вона продемонструвала чітку, незалежну і професійну позицію. Редакція Свои висловлює співчуття родині, родичам і колегам Кароліни Полтавської.
Про роботу журналіста
«Якщо це стосується особисто мене – то так, це нескінченний потік. Але. Інформації, думок, зйомок у будь-який час року, настрої і стані здоров’я. Це коли через «не можу» і «не хочу», коли страшно, коли трупи та вбивства, коли загрози, і не завжди тебе раді бачити, чи ти не зручний. Це тисячі відзнятих і написаних матеріалів, оперативність, безсонні ночі, створення і участь в складних телепроектах, починаючи від політичних ток-шоу, автомобільних змагань, вуличних шоу-програм і закінчуючи соціально значущими проектами зі скандалами і «гучними» темами в телестудіях. Це, звичайно ж, бажання бути першим і найкращим у створенні новин! Це єдина професія, яка дає виняткову можливість протягом доби опинитися в настільки різних і унікальних місцях, де ти ніколи не опинишся, будучи просто звичайною людиною. І усе це божевільна життя, так, не робота, а саме життя – мій кайф»
Про упередженість
«Медіа – велика сила і спосіб впливу. З людини можна заслужено зробити героя, і не менш заслужено «закатати в асфальт». Знімали з посад і глав адміністрацій, і керівників різних підприємств, і начальників всіляких управлінь і «саджали» винних. Але ми не мали на меті зняти когось з посади, скоріше була задача показати, що чекає людину, яка прийде в подальшому на цю посаду, і чого робити не можна».
Про стандарти журналістики
«Стандарт був завжди один – баланс думок і точок зору. Достовірність плюс точність плюс оперативність. Балаган, який заповнив зараз усі телестудії у вигляді ток-шоу, тільки підсилює інформаційний хаос. Експерти стали універсальними фахівцями в політиці, освіті, медицині, боротьбі з природними катаклізмами. Тому я все більше стаю шанувальницею новин – з короткою і зрозумілою подачею інформації без коментарів таких «фахівців»
Про освіту журналіста
«Ті, хто по-справжньому хоче навчитися, приходять на роботу з другого курсу, працюють з ранку до вечора поряд з усіма, наполегливі та зацікавлені. З цих людей буде толк. А ось ці всі практики і 5 років ходіння до вишу – нічого не дасть в цій професії»
Про блогерство та журналістику
«Поділ має бути. Сто відсотків. І називати треба всі ці заняття саме своїми іменами. Так, і професійний журналіст, і блогер, в принципі, роблять одне й те саме: збирають і передають інформацію. Не хочу нікого образити, але робота справжнього журналіста – це не «бложик» і не «фейсбучєк» з селфі-палкою і телефоном у руках»
Про нагороди
«Я ніколи не прагнула ні до звань, ні до нагород. Мені чомусь завжди здавалося, що якісь державні нагороди (не військові) вручали тим, кому пора на пенсію або заслужений відпочинок. На моїх «особистих погонах» є дві особливі «зірки». Для мене вони виняткові та найдорожчі. Так вийшло, що ми знайшли двох крихітних дівчаток, яких викинули на вулицю – однієї було два місяці, а інша – новонароджена. І дуже хороші люди, які дивилися мої сюжети і програми, побачили дівчат і вдочерили».
Свої в Telegram 
