Такі сорочки були у Шевченка та Лесі Українки. Донеччанка відтворює вишиванки відомих українців
Тетяна Зез - переселенка із Донецька, яка вже 7 років мешкає у Києві. Тут вона продовжила займатися своїм хобі - вишивкою. Зараз вона з командою фахівців візуалізує вишиванки, які раніше носили українські історичні постаті.
Шлях до вишиванки
Якось Тетяна Зез вирішила подарувати чоловіку вишиванку та спробувала вишити сорочку сама. З того все і почалося. Досвід і знання поглиблювала, відвідуючи тематичний кружок у Донецьку та спілкуючись з майстринями на сайті. Про проєкт Тетяни розповів Укрінформ.
“Це було за рік до початку Майдану і два роки до початку війни. У нас була обласна бібліотека імені Крупської, навпроти ОДА, там було щось типу вишивального гуртка, – сміється жінка. – Спершу хотіла купити чоловікові вишиванку. Але потім вирішила вишити сама. Але більше навчилась не в гуртку, а завдяки сайту “Спілкування за вишивкою”. Познайомилась із багатьма вишивальницями. І коли почався Майдан, мені багато хто писав: “Їдь до нас””, - згадує переселенка.
Тетяна Зез за роботою
Народна вишивка – це чисниця
Після переїзду у Київ Тетяна почала реалізовувати проект етнографічної вишивки. Відтворювала одяг за книгою Олени Пчілки «Український народний орнамент».
"Народна вишивка – це чисниця, три на три нитки, сорочки аристократії, інтелігенції зроблені на крамному полотні – фабричному, тонкому, не грубому, як домоткане, тож чисниця міняється. І коли Леся Українка вишивала, у неї змінена чисниця. Вона навіть мережки трохи інакше робила. Ми робимо сучасний крій, щоб наші моделі мали сучасний вигляд. Я б нашу роботу назвала візуалізацією", – говорить переселенка-майстриня.
Тетяна Зез на презентації своїх вишитих сорочокФото: Facebook/ Тетяна Зез
Пліч-о-пліч з Тетяною Зез у проекті працюють й інші фахівці: науковці, вишивальниці, історики-мистецтвознавці, які займаються дослідженням старовинних сорочок та описують, а майстрині їх відтворюють у своїй вишивці.
Війна на культурному фронті
Кожен охочий може замовити сорочку з вишивкою, як у Тараса Шевченка чи Лесі Українки, або сукню з таким комірцем, як у Олени Пчілки.
“Візитівкою нашого проєкту я пропонувала зробити сорочку Шевченка і комірець Пчілки, які можна вишити за вечір. У нас залишились ті речі, що можуть бути загалом візитівкою України як представницькі подарунки. Чому це ще так важливо? Та тому що це не просто народні сорочки, а сорочки Тараса і Лесі Українки – як державні маркери. Радянським Союзом витравлювалося поняття української еліти. Я про Олену Пчілку вперше почула в 2012 році! А з Лесі Українки в СРСР зробили якусь комуністку. Тому потрібно піднімати тему еліти, осучаснювати її", – переконана переселенка.
Леся Воронюк в сорочці Лесі УкраїнкиФото: Укрінформ
Іван Леньо в стилізованій сорочці ШевченкаФото: Укрінформ
Анжеліка Гірич в сорочці Марії ЗаньковецькоїФото: Укрінформ
Ахтем Сеітаблаєв в сорочці Михайла СтарицькогоФото: Укрінформ
Ірма Вітовська в сорочці Марії ЗаньковецькоїФото: Укрінформ
Цей проект не має спонсорів, існує за рахунок Тетяни. На якісь роботи знаходять покупця, роблять на замовлення.
"Ми, вихідці з Донецька, відчуваємо небезпеку шкірою. Якщо не українізувати і нічого не робити, то нічого й не буде хорошого. Просто в Києві інакша атмосфера, люди більш безпечні, але й тут достатньо людей, яким байдуже, російська чи українська мова. А ми їхали з Донецька, щоб боротися за Україну”, - каже Тетяна.
У 2020 році вийшла друком книга Тетяни Зез "Вишивка у одязі видатних українців", яка може бути цікавою усім хто цікавиться українською етнокультурою: вишивальницям, народним майстрам, спеціалістам з виготовлення одягу.
Свої в Telegram 
