Буддійський ченець з Донецька побудував монастир у Карпатах. Ось його історія

Про те, як став буддистом

Я дитя перебудови. А в той час всі щось шукали. Доктрини комунізму тоді вже пішли тріщинами, і всім хотілося знайти якийсь новий духовний сенс.

Одні кинулися до церкви, інші – до книг Кастанеди, треті захопилися Сходом – Блаватська, Реріх, Крішна. Я теж шукав. Довго шукав, перш ніж спромігся прийняти рішення. Це все карма. Навіть зустріч з вчителем. Адже це вчитель приїхав до СРСР, а не я до нього.

Це – карма! Вона звела мене з моїм першим "добрим знайомим" – так ми називаємо людей, завдяки яким в нашому житті відкривається щось нове і важливе.

Сергей Филоненко стал одним из первых буддистов в УкраинеФото: FacebooK/Сергей Филонеко

Про духовного вчителя

Звали його Олександр Шевченко. Він був з України, але працював в Петербурзі пожежником метрополітену, а у вільний час допомагав розбирати архіви в дацані. І він побачив гору нерозкритих листів, надісланих з усіх кінців Союзу. Ці листи ніхто не читав і, відповідно, не відповідав на них. Шевченко попросив дати йому листи з України, щоб він сам міг на них відповісти. Так він і прочитав мого листа.

Відповідь була короткою – приїжджай. І ми з дружиною – молоді тоді були, мені 25, їй 20, вже дочка у нас народилася – зібралися і поїхали до Петербурга. Кілька днів тулилися в гуртожитській кімнаті Олександра – це було літо, білі ночі, романтика. Зустрілися з настоятелем храму – він нас і присвятив в буддисти. І сказав – ви повинні заснувати громаду, я пришлю вам вірчого листа. Так почався мій шлях.

Храм буддистів у КарпатахАвтор: УП

Про створення буддійського центру

Повернувшись до Донецька і дочекавшись листа, я пішов до комітету у справах релігії, де на той час начальником обласного відділу у той час був Ігор Козловський, вчений-релігієзнавець. Він підтримав ініцативу.

Так ми разом з дружиною та друзями створили громаду, яка стала справжнім буддистським центром в Україні.

Про війну в Донецьку

Я бував у зонах конфлікту із мирними демонстраціями. Коли щось схоже почалось в Донецьку, наша громада мешкала прямо в центрі міста. Там ми на той час вже почали будувати храм, а під Луганськом на березі Сіверського Донця – велику "ступу" (ритуальну буддистську споруду). Іноді я думаю, що, можливо, якби ми встигли закінчити будівництво, це якось захистило б країну. Але ми не встигли.

Храм буддистів в ДонецькуФото: Facebook/Евгений Ихельзон

Потім ми провели проукраїнський марш у захопленому сепаратистами Донецьку. Найняли автобус, висунулися з київського Майдану і поїхали через півкраїни – Канів, Черкаси, Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Одеса, Херсон... А потім і у Донецьк. Ми були учасниками тієї проукраїнської демонстрації, коли порізали активістів. Разом з нами були учні Дзюнсея Терасаві з Індії та Непалу.

Про переїзд через проукраїнську позицію

Вчитель сказав, що потрібно знайти два місця – одне десь на Дніпрі, священній річці, а інше в Карпатах.

Спочатку ми купили будинок в селі під Черкасами, а потім я цілий рік жив у Львові, знімаючи квартири, і робив вилазки до Карпат.

Приїхав вчитель, поїздив з нами і каже – шукайте на відрізку від Ворохти до Верховини.

Якось ми з ним їхали в черговий раз, і тут на Кривопільському перевалі перед нашою автівкою на дорогу вибіг великий олень. Вчитель каже: "Це знак. Дух тутешніх гір вказує нам місце. Шукайте біля перевалу".

Так ми і знайшли це місце на Маковиці. Спочатку приїхали, подивилися на цей косогор, що продувається всіма вітрами, і поїхали – не сподобалося. А на наступний день повернулися. Карма.

Монастир буддистів у КарпатахАвтор: УП

Гоу в Святогорск: город туристов и паломников, лесов и храмов

Тут був храм Петра і Павла. Репортаж із подвір'я cтаровинної церкви в Лимані, яку знищив вогонь

Храм біля лінії фронту на Луганщині приютив літніх людей. Як дім милосердя виживає в умовах війни