Моя родина загинула під мостом в Ірпені. Трагедія донетчанина Cергія Перебийноса на шпальтах NYTimes
Переселенці Тетяна, Микита та Аліса Перебийніс померли в Ірпені через вибух мінометного снаряду в 12 метрах від них. Сергій Перебийніс, який в цей час знаходився в окупованому Донецьку, розповів історію своєї родини виданню The New York Times.
У найперші дні російського вторгнення в будинок родини Перебийніс влучив снаряд. У цей час чоловік Тетяни Перебийніс був на сході України і доглядав за хворою матір’ю, а Тетяна вирішила, що необхідно забирати дітей і виїжджати звідти. Під час першої спроби евакуації вони помітили танк на своїй вулиці й вирішили почекати. Наступного дня родина приєдналася до церковної групи і намагалася евакуюватися в бік Києва, звідки б доїхала до іншого безпечного місця.
Родина ПеребийнісФото: NY Times
Їм довелося залишити свою машину і пішки йти до зруйнованого мосту, у той час як російські війська обстрілювали цей район. За 11 метрів від родини впав мінометний снаряд — у них не було жодних шансів. Вони померли біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні з Ірпеня. На меморіальній дошці написано: “Вічна пам’ять полеглим за батьківщину у Великій Вітчизняній війні”.
Тетяні було 43 роки, її дітям Микиті та Алісі — 18 та 9 років.
Родина ПеребийнісФото: NY Times
У цей час Сергій Перебийніс не міг додзвонитись до родини через значні проблеми з покриттям в Ірпені. Про смерть рідних він дізнався у Twitter, впізнавши їхні валізи на фото.
У ніч перед тим як родина загинула, Сергій подзвонив Тетяні й сказав, що йому соромно за те, що він не зміг їх захистити. Одного разу родина вже тікала від війни: у 2014-му році їм довелося залишити Донецьк через бойові дії. Коли російські танки увійшли в Україну в лютому 2022-го, вони не могли повірити, що це відбувається знову.
Cергій Перебийніс з речима загиблої дружиниФото: NY Times
Батьки Тетяни під час обстрілу були за донькою та онуками і не постраждали. Зараз живуть разом із хрещеною матір’ю. На наступний день після смерті Тетяни, Микити й Аліси над Ірпенем пройшла хуртовина, а їхні розбиті валізи так і залишились лежати під снігом.
Сергій зміг повернутися до Києва через Росію вже після смерті родини. Ще перед початком повномасштабної війни він поїхав до рідного Донецька, щоб доглядати за матір’ю, хворою на Covid-19. Після початку бойових дій пункт пропуску повністю закрився, тож йому довелось виїхати до Росії, звідти до Калінінграда й перетнути сухопутний кордон з Польщею. На російсько-польському кордоні охоронці допитали його, зняли відбитки пальців і, здавалося, були готові заарештувати його з незрозумілих причин, хоча зрештою йому дозволили їхати далі.
Він сказав їм:
“Вся моя родина загинула під час того, що ви називаєте спецоперацією, а ми називаємо війною. Ви можете робити зі мною все, що хочете. Мені більше нема чого втрачати”.
Свої в Telegram 
