Кожен день затримки зменшує ваші шанси на безпечну евакуацію. 7 порад від сєвєродончанки
Начальник відділу культури ВЦА міста Сєвєродонецька Тетяна Грачова написала кілька порад для тих, хто хоче евакуюватися з Луганщини.
Евакуюватися з Сєвєродонецька непросто, утім, порівняно з тим, що відбувається в місті, ці труднощі навіть поряд не стоять. Тому, я хочу дати кілька порад, заснованих на досвіді евакуйованих.
1. Невизначеність лякає. Звісно, вам хочеться мати повністю продуманий маршрут, місця зупинок, графік руху і квитки з точно вказаними місцями. Ви маєте зрозуміти, що зараз це неможливо. Це інший фокус: ви їдете не «куди», а «звідки». І ті, хто організовує ваш виїзд, дбатимуть про вас, від етапу до етапу.
2. Просіть про допомогу. Ви можете опинитися без зв’язку або можливості витрачати багато часу на пошук способі евакуації. Звертайтеся до друзів чи близьких, які в більш безпечних умовах і мають більше часу та можливостей. Вони не зроблять усе за вас, утім зможуть знайти варіанти, які зрештою спрацюють.
3. Очікування вбиває. Треба чітко розуміти, що кожен день затримки зменшує ваші шанси на безпечну евакуацію. Україна перемагає в цій війні, утім це не означає, що війна закінчиться вже завтра. Навпаки, орки, безсилі проти ЗСУ, будуть вдаватися до дедалі жорстокішого терору, намагаючись спричинити хаос і дестабілізувати інфраструктуру. Їм вигідно, щоб замість підкріплень та снарядів ми возили гуманітарку і цивільних. Не зволікайте – чим небезпечнішою ставатиме ситуація – тим складніше буде виїхати.
4. Це народна війна. Не тільки в плані бойових дій. Ви не уявляєте, скільки людей залучено, в тому числі у волонтерство. Ці люди роблять усе можливе, щоб убезпечити вас. Вони спокійні, зважені та підготовлені. Це не перебільшення. Вони все розкажуть і покажуть. Вони приймуть і доведуть, вони зважать на ваші прохання – і якщо прохання доречні і не утиснуть більш вразливих біженців – вам допоможуть. Волонтери працюють і працюють ефективно. Від початку до кінця вас будуть передавати з рук на руки – буквально.
5. Піклуйтесь про тих, хто поруч. Якщо у вас є змога допомогти тим, хто поряд, – допомагайте. Багато з них змушені були покинути домівки майже з порожніми руками. Діліться павербанками, їжею та водою, допомагайте дітям. І найголовніше – не будьте егоїстами. Якщо вам здається, що вам незручно на одній полиці з мамою та немовлятком – вам здається. Поступайтеся місцями, намагайтеся не дбати про особистий комфорт більше, ніж це справді необхідно.
6. Передавайте перевірену інформацію. Опишіть тим, хто потребує, маршрут, яким ви скористалися, його особливості. Поясніть, як поводитися, чого очікувати, а чого – не варто. Поінформована людина почуватиметься впевненіше й матиме менше страхів щодо евакуації.
7. Дайте собі перепочити. Користуйтеся моментами спокою, не проводьте їх безперервно серфлячі новини та обдзвонюючи рідних з питанням «ви як?» Це необхідно, але не надміру. Зараз люди будуть намагатися виплеснути накопичені страхи, поділитися світлинами зруйнованих осель та жорсткими чутками. Їм це потрібно, утім, під час виїзду, вам треба лишатися зосередженими і спокійними. Пам’ятайте це. Також – бережіть заряд телефона. Він – ваш зв’язок зі світом, можливість попросити й отримати допомогу.
Свої в Telegram 
