Втікати з рідного дому незручно і страшно, але потрібно. Сєвєродончанин — про свій виїзд до Франції
Сєвєродончанин Вячеслав Непран не збирався їхати за кордон та полишати рідну домівку. Після чергового обстрілу його будинку чоловік поїхав у Львів, а звідти безкоштовними автобусами - до Франції. Про свою евакуацію він розповів Свои.
Рушили до Франції за донькою
Ми не планували їхати з Сєвєродонецька. Але коли другий раз по місту вдарили "Градами", це все змінило. Виїжджали складно. Дорога на Кремінну - закрита. Не було автівки чи потягу для евакуації. Ми з дружиною обійшли все місто у пошуках транспорту. Звертались до таксистів. У них не було бензину і бажання їздити під обстрілами.
Донька, яка виїхала трохи раніше, знайшла автобус до Дніпра. Так ми і полишили рідне місто. Думок про Францію спочатку не було. Мій армійський товариш запросив до себе у Львів. У місті важка атмосфера. Багато переселенців. Люди стоять у великих чергах на реєстрацію в мерію для отримання допомоги. Дуже сумно знаходитись серед всього цього. Після трьох днів ми зрозуміли - Львів не наше місто, треба їхати далі. І рушили у Францію слідом за старшою донькою.
Якщо ви хочете виїхати за кордон, треба зайти на сайт прикордонної служи України. На ньому є мапа, яка показує онлайн-завантаженість прикордонних пунктів і час перетину кордону.
Найкоротший час перетину був у Румунії. Ми поїхали в Чернівці. У місті зустрічають волонтери. Питають, куди ти хочешь поїхати, і відразу спрямовують або у намет для ночівлі, або у автобуси. Цікаво, що у Львові потяг із переселенцями зустрічають платні автобуси на Польщу. Такі автобуси не стоять на таможні у чергах. Поряд з тим на вокзалі є безкоштовний транспорт, який завезе у Європу.
В Румунії, де ми чекали автобус на Париж, організували безкоштовне харчування, є душ. Нас разом з іншими біженцями розмістили на матрасах у концертному залі готелю. Ми були раді, бо не чули пострілів та вибухів. З Румунії можно безкоштовно поїхати в Іспанію, Італію, Німеччину, Польщу. Але через всю Європу до омріяного спокою нас провезли представники Червоного Хреста.
Партнерський пост
Усе про евакуацію та допомогу в Україні та за кордоном пишуть наші колеги та друзі с онлайн-медіа Евакуація.Сity.Переходьте, якщо не розумієте, куди вам краще їхати, де надають житло, а де - грошову допомогу.
Франція допомагає грошима, але не житлом
На залізничному вокзалі Парижу по внутрішньому українському або закордонному паспортам нам виписали безкоштовні квитки. Все переміщення по Європі для українців безкоштовне.
Багатьом моїм знайомим, які виїхали за кордон, доводиться знімати житло. Це б’є по кишені. І якщо сім’я дуже велика, його важко знайти. Нам пощастило, що француз, у якого ми зупинились, хотів розмістити в себе сім’ю з України. Соціальне житло, як, наприклад, у Німеччині, тут ніхто не видає.
Франція виділяє біженцям допомогу у розмірі не менше 400 євро. Уряд дає тобі банківську карту на півроку. Є можливість продовжити ще на шість місяців. Після оформлення карти гроші зарахують протягом 45 днів. Аби отримати допомогу? потрібно зареєструватись, а до цього знайти помешкання. Хазяїн житла повинен прийти з тобою і дати згоду, що у нього житимуть біженці. Головна проблема під час евакуації за кордон - це незнання мови. Коли ти не знаєш мови, а волонтери тобі щось пропонують, то складно їх зрозуміти і зробити вибір.
Попри наш від'їзд, мені все одно важко. Хочеться додому
Евакуація із зони бойових дій - це перший досвід для багатьох. Тікати з рідного дому незручно і страшно. Але не треба боятись, люди кругом добрі. Нашу біду вони сприймають по справжньому та бажають допомогти.
Я вважаю, що виїжджати за кордон треба, аби знизити навантаження на Україну. Багато переселенців у Львівській, Закарпатській, Тернопільській області, Дніпрі. Якщо людина їде в Євросоюз, то всі послуги беруть на себе іноземці.
Попри наш від'їзд, мені все одно важко. Хочеться додому. Але розумієш - повертатись нікуди. Тут все гарно, але радості немає.
Чим я буду займатись у Франції - не знаю. Від нудьги допомагаємо хазяїну працювати на його 30 гектарах землі. Дружина попросила розпахати їй городик. Сіятиме цибулю, петрушку, часник, аби не сидіти без діла. Дуже сподіваюсь, що скоро зможемо повернутись. У Сєвєродонецьку залишилось наше життя.
Свої в Telegram 
