Ми ніколи сюди не повернемось. Історії маріупольців про виживання в блокаді й біль за рідне місто

“Хтось чекав весни, хтось наступного ранку, хтось — закінчення війни. А хтось чекав, коли впаде бомба і вб'є всіх", — згадує 36-річний фотограф Іван Станіславський.

Через 4 дні після початку повномасштабного вторгнення Іван та його дружина почали шукати притулок у підвалі місцевого супермаркету. Там їхнє повсякденне життя зводилося до найнеобхіднішого.Чоловік згадує, що вони жили як первісні люди: ламали дерева, розводили багаття і готували на ньому їжу. Він навіть чув, що люди їли голубів.

Іван Станіславський з МаріуполяФото: BBC

Іван спостерігав за тим, як маріупольці вчиняють набіги на покинуті магазини, забираючи все: від комп’ютерів і морозильників до купальників та нижньої білизни. Але огиду чоловік відчув тільки тоді, коли усвідомив, що люди забирають останні медичні засоби і навіть каси з грошима.

За кілька коротких тижнів, як пригадує чоловік, “Маріуполь розпався”. Російські військові взяли в облогу місто, атакуючи електропостачання та водопостачання. Іван був приголомшений тим, як швидко все сталося.

З кожнем днем Івану було важче витримати все, що відбувається. Біля супермаркету “Дзеркальний” він побачив трупи, акуратно складені під стіною. Люди, які колись стояли в черзі за їжею, тепер були в “черзі мертвих”, чекаючи, щоб їх поховали. Тож 15 березня Іван зібрав чотирьох членів сім’ї й кота у свою машину і приєднався до конвою до Запоріжжя.

“У своїх думках я прощаюся з цим містом. Я відчуваю, що ми ніколи сюди не повернемось”, —згадує Іван.

Чоловіка пригнічувало усвідомлення того, що Маріуполь тільки почав перевтілюватись. Гроші почали надходити до Маріуполя, який раніше асоціювався лише з важкою промисловістю й війною. Були відремонтовані громадські будівлі, відкриті кафе, створені нові парки. Маріуполь був оголошений “Великою культурною столицею України” у 2021 році.

Але поки підконтрольний Україні Маріуполь процвітав, Донецьк згнивав. 52-річний фельдшер Володимир розповів, що на блокпосту військові з окупованого Донецька сказали йому: “Якщо ми живемо в лайні, то ти теж будеш жити в лайні”. На думку чоловіка, усі ці роки вони не могли дивитись на Маріуполь і на рівень життя там без заздрощів.

Фельдшер з Маріуполя ВолодимирФото: BBC

А підприємець Євген згадує останні роки життя в Маріуполі як казку. За словами чоловіка, росіяни кличуть його до Маріуполя, аби він допоміг його відновлювати. Але Євген каже, що в Маріуполі, окупованому Росією, не буде майбутнього.

Підприємець Євген з Маріуполя Фото: BBC

“Я поїхав з Маріуполя, але моя душа там”, — каже підприємець зі сльозами на очах.

Приазовська вишиванка народилася в Маріуполі. Тепер вона — один із символів українського міста

С "Азовстали" вывозят раненных украинских бойцов. Что об этом известно?

Мариуполь пахнул кровью и лекарствами. Медбрат из военного госпиталя о прицельных ударах по раненным