Сєвєродонецьк — це я. Челендж, що завірусився у соцмережах, запустив журналіст Свої Максим Бондарєв
Сєвєродонецьк сьогодні — форпост України та найзапекліша точка бою на мапі. В місто кілька днів тому увійшли окупанти та почали знімати пропагандистські відео з тими, хто вийшов з підвалів і сховищ. Ці відео засмучують проукраїнських сєвєродончан. Саме тому журналіст Свої з Сєвєродонецька Максим Бондарєв запустив у соцмережі челендж під хештегом #Сєвєродонецьк_це_я, аби показати світові, що за містом стоять щирі та патріотичні люди.
Сєвєродонецьк — це не купка алкашів
"Сєвєродонецьк — це не купка алкашів, які чекають русській мір біля під'їзду. #Сєвєродонецьк_це_я — молодий журналіст, який платить податки, не залишається осторонь міських проблем і вибирає провінцію, а не столицю", — із таким закликом звернувся до всієї України та світу журналіст Максим Бондарєв.
Наш колега написав цей пост, коли у мережі поширилося відео, у якому нетверезі люди, як згодом виявилося - місцеві мешканці Сєвєродонецька, радіють та дякують кадирівцям "за асвабаждение".
Небайдужі сєвєродончани підтримали челендж. Автор отримав понад тисячу поширень свого допису і 1800 вподобайок.
Хештег #Сєвєродонецьк_це_я замайорів у мережі:
"Я хочу сказати, що сєвєродончани — то для мене найкращі, найталановитіші, інтелігентні люди. Ми будували свої домівки, свій бізнес, своє майбутнє. Ми мріяли, рухались вперед, подорожували. Насолоджувались життям. Ходили у неділю до церкви. Займались волонтерською діяльністю. Ми жили повноцінним, сповненим життям містом", — написала Юлія.
"Без України немає майбутнього для Сєвєродонецька. А ви, хто зустрічає окупантів посмішками, щоб до кінця ваших днів, совість волала до вас і нагадувала про вашу зраду, щастя вам не буде", — звернулась до людей Тетяна Краснощокова.
І це не кінець, кількість тих, хто доєднується тільки збільшується.
В Instagram підтримали флешмоб. Правда, трохи з іншим формулюванням:
"Сєвєродонецьк — це ми, а не оті бомжі", — зазначають користувачі.
#Сєвєродонецьк_це_я в Instagram
Максиму Бондарєву ці слова не до вподоби. Він зазначає, що "бомжі" звучить досить образливо та викликає негатив щодо автора допису.
Чому це важливо?
"Зранку 30 травня я побачив відео з купкою п'яниць, які раділи приходу кадирівців у Сєвєродонецьк. Це викликало мовчазне обурення. Я був злий. В моїй голові крутилось питання - "яке вони мають право говорити за всіх?". Важливо розуміти, де знімалось відео. Це будинки неподалік від перехрестя Шосе Будівельників та вулиці Курчатова. Якщо зайти в ті двори зранку понеділка, ви обов’язково зустрінете нетверезих мешканців, які б’ються між собою та ділять недопите пиво", — поділився Бондарєв.
"Мені здалось важливим розповісти свою історію і почути історії інших. Хотілося, аби люди освідчились місту у коханні. Заявили своє право на нього. Тисячі сєвєродончан проти цієї загарбницької війни. Вони хочуть жити в українському Сєвєродонецьку. Сьогодні як ніколи важливо говорити хто ми й звідки", — пояснює Максим ідею цього челенджу.
Колега наголошує, що зараз не варто мовчати.
"Час страху пройшов. Сховатись за масками або аватарками з ромашками вже не вийде. Бо якщо ми мовчатимемо, наше місто вкрадуть. Вкрадуть нашу пам’ять, вкрадуть наше життя і мрії. Це у росіян виходить дуже легко".
Що буде далі?
"Коли місто звільнять, я думаю ці люди мовчки поховаються. Скоріше за все їм правда імпонує руський світ. Для них це ностальгія за минулим - армією, зарплатнею у 126 рублів, ефемерною стабільністю. Вони не змогли підлаштуватись у нову реальність. Я говорив з такими. Їхні життя зупинились десь між 1987 і 1994. А далі прірва, темрява", — зазначає Максим.
Тим часом сєвєродончани продовжують публікувати власні знімки в улюблених місцях Сєвєродонецька.
"Сєвєродонецьк це Україна — була, є і буде завжди!", — не втомлюються повторювати люди, що вірять у перемогу та мають надію повернутися у рідне місто.
Свої в Telegram 
