Статус захисту S для українців: що він дає

В останній день зими 2022 уряд Швейцарії заявив, що в умовах війни українці можуть в’їхати у країну без біометричного паспорта та візи. Протягом 90 днів тут можна жити, але без медичного страхування і права на пошук роботи. Але зараз швейцарська влада вже активувала особливий статус захисту, так званий тимчасовий статус захисту “Status S”.

Автор: з архіву Катерини Створи

Біженцям з України він дає право на проживання в Швейцарії протягом року з можливістю його продовжити без необхідності проходити процедуру отримання притулку. Подати заяву про надання притулку в Швейцарії з-за кордону неможливо.

При цьому біженцю поїхати жити у Швейцарії куди заманеться не вийде. Вже на кордоні з’ясовується, куди їде людина. І якщо не ає знайомих, їй надають прихисток в одному з 26 кантонів (областей країни). Кожен кантон розселяє на своїй території частину осіб пропорційно до кількості населення. Якщо у вас немає знайомих у Швейцарії, обрати якійсь кантон просто неможливо. Біженцям пропонують той, де є вільні місця.

Біженці з України, звісно, можуть приїхати у Швейцарію зі своїми домашніми тваринами. Але вам наполегливо запропонують чимскоріше зв’язатися з ветеринарною службою кантону, де буде мешкати родина.

Швейцарська рада з питань біженців запустила гарячу лінію: +41 58 105 05 55.

Телеграм-канал Помощь украинцам в Швейцарии — https://t.me/refugeesinSwitzerland.

Червоний Хрест у Швейцарії запустив онлайн-платформу, щоб допомогти українським переселенцям інтегруватись до життя в країні. Поспілкуватися з волонтерами можна через чат у телеграмі. На сайті можете дізнатись про:

• пошук житла;
• безпеку;
• фінансову підтримку;
• медичне обслуговування.

Адресна допомога для біженців у Швейцарії

Кожен українець може розраховувати на допомогу від Швейцарії, але вона буде адресною. І у всіх різна — від 75 франків і більше. Жити на гроші від уряду буде складно, але можливо. Тим, хто вирішує жити у Швейцарії, слід орієнтуватися на те, що ціни тут на все найвищі в Європі. Ось приклад швейцарських цін в швейцарських франках:

• півтора літра питної води — 1.38 CHF (53 грн);
• один літр молока — 1.5 CHF (58 грн);
• хліб — 2,5 CHF (96 грн);
• 12 штук яєць — 6 CHF (230 грн);
• 1 кілограм картоплі — 4 CHF (152 грн);
• 1 кілограм яловичини — 80 CHF (3000 грн);
• 1 кілограм свинини — 25 CHF (960 грн);
• 1 кілограм курячої грудки — 25-30 CHF (960-1100 грн).

З одягом простіше. В кінці сезону можна купити якісний одяг та взуття зі знижкою до 75%. Війна в Україні також вплинула на ріст цін, але в порівнянні з іншими країнами Європи він не такий високий. Проте пальне до 24 лютого коштувало в середньому 1,30 CHF за літр, зараз 2,40 CHF. Водночас тут очікується збільшення тарифів на комунальні платежі: світла на 10%, води на 20%, газу на 30%.

Які особливості життя у Швейцарії

Після оформлення документів потрібно одразу вчити мову того кантона, де вас поселили (німецьку, французьку або італійську). Місцеві не люблять тих, хто не працює. Тому якщо є можливість, треба одразу шукати роботу.

Українським біженцям найскладніше звикнути сортувати сміття. У Швейцарії до цього ставляться відповідально. Тут харчові відходи складаються окремо від промислових. Пластик має окремі підкатегорії. Наприклад, пластикову ємність від засобу для прання не можна складати в один пакет з ємністю від, наприклад, шампуня. Все сміття складати у окремі пакети треба чистим. Тобто банку, в якій була якась консервація, перш ніж викинути, треба помити. Також у Швейцарії є норми для сміття на людей, і викинути необмежену кількість пакетів з відходами не вийде.

Трохи простіше, але все одно до цього треба звикнути — у Швейцарії рух транспорта по колу. Але вам не доведеться довго чекати на виїзд, наприклад, з паркінгу. Проїдуть 2-3 автівки і наступна обов’язково зупиниться і пропустить вас на головну дорогу. Тут всі все встигають, не поспішаючи. І, звісно, цінують повагу до себе.

Автор: з архіву Катерини Створи

Ще один момент. У суботу і неділю у Швейцарії не працює жоден магазин. Тому про покупки потрібно подумати заздалегідь. Теж саме і із заправками. Деякі з них, звісно, працюють, але заправити авто можна так:

• сам залив бензин;
• сам пішов в автомат і заплатив за пальне.

Коли будете розраховуватися, то суму за бензин теж вказуєте самостійно. Це у Швейцарії одна з ознак довіри.

Складно звикнути і до правил паркування у містах. Припаркувати машину, де вам заманеться, теж не вийде. А кольорові смуги на відкритих паркінгах вказують на те, що можна ставити свою автівку на певний час, інакше отримаєте штраф. І домовитися, щоб його не сплачувати не вийде. Тут країна, де кожен поважає Закон.

У кожному кантоні багато волонтерів, які допомагають українцям. Так що без допомоги ви точно не залишитеся. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну кількість українців тільки за перші місяці війни в Швейцарії збільшилась щонайменше на 50 000 осіб. І будьте впевнені, якщо вам пропонують місце в кантоні, вам там будуть дійсно раді. Щоправда, у швейцарців свої уявлення до правил життя і їх, звісно, потрібно буде дотримуватися.

Автор: з архіву Катерини Створи

Швейцарія — не просто символ добробуту й багатства. Це країна, де все продумане для того, аби кожна людина жила, працювала і була впевнена у своєму майбутньому на багато років вперед. Окрім краси природи, високої якості життя і майже будь-якого житла, злагодженої роботи громадського транспорту, якісної води та продуктів харчування тут:

• кожна кваліфікована робота високооплачувана;
• низькій рівень безробіття;
• дотримуються законів;
• високий рівень розвитку медицини;
• фактично відсутня злочинність.

Однак тут високі ціни на все, у тому числі на житло. Його дорого і купити, і орендувати. Також виникають труднощі з пошуком роботи.

Життя українців у Швейцарії

Щодня я спілкуюсь з біженцями з України. І вислухала багато історій, як пристосуватися до життя у Швейцарії. Одна з родин, яка приїхала з України, розповіла про отримання ними законного статусу і життя в одному з кантонів. Мама Олена і двоє її неповнолітніх дітей стали біженцями другої хвилі еміграції, коли активно почали виїзджати жителі Донеччини.

"Швейцарія — країна дуже суворих правил. Наступного дня після приїзду ми одразу поїхали в місцеву комуну — це як наша місцева рада з виконкомом. Тут ми подали документи на отримання статусу S про захист. Чекали на нього два місяці. Зараз вже отримали, це підтверджується посвідченням. Одразу на рік, далі його можна подовжити ще на рік. Особлива відмінність в тому, що, маючи цей статус, можна виїжджати в інші країни, а потім повертатися до Швейцарії. І все це без додаткового дозволу. Як біженка, я можу виїхати в будь-яку країну ЄС, але термін моєї відсутності в Швейцарії не має перевищувати два місяці. Це доволі зручно. Бо в країні дуже дорогі продукти. А якщо взяти до уваги, що потрібно ще знати, де бувають знижки на ті чи інші товари, то за покупками можна виїхати, скажімо, до Франції. І це буде однозначно вигідніше, ніж купити все те ж саме тут, у Швейцарії.

Тут місцеві комуни відповідають за життя тих, хто ховається від війни. Кантон відповідальний за соціальну підтримку, включно з медичним обслуговуванням. А ще для кожної дитини потрібно місце в школі, бо якщо учень не буде відвідувати заняття, це буде порушенням його прав. Якщо в якийсь день дитина не іде до школи, я обов’язково маю повідомити секретаріат про відсутність, а також вказати причину. Ми одразу їхали у Швейцарію до конкретних людей, щоправда, наші знайомі дізнавались в комуні, чи можуть вони прийняти нас у себе.

Одразу ж я отримала сім-картку місцевого оператора. Спочатку ми ходили в магазини волонтерів, де нам видавали продукти харчування, наприклад, супи швидкого приготування, масло, крупи, засоби особистої гігієни. Це повністю безплатно. Все привозили місцеві, а списки того, що необхідно, формували волонтери.

У Швейцарії життя кожної людини диктують закони. Тут всі звикли до правил. Спочатку ми мали приходити в Центр реєстрації біженців двічі на тиждень. По понеділках тут видавали гроші, а по середам — фіксували те, що ми дійсно перебуваємо у кантоні. У цей же Центр потрібно звертатися, якщо виникають проблеми зі здоров'ям. Потім призначають день зустрічі з лікарем. Чекати на цю зустріч можна від тижня до місяця. Якщо лікар не може призначити лікування, він рекомендує записатися на прийом до вузького фахівця.

При невідкладних випадках треба звертатися в ургентну медичну частину. І ось тут — біженець ти або місцевий, чекати на зустріч з лікарем можна по 5-6 годин. Фахівці дивляться на стан хворого. Наприклад, висока температура не є тим випадком, який потребує невідкладного втручання лікаря. Пріоритетною буде травма. У будь-якому випадку лікар після огляду призначить лікування, дасть рекомендації та рецепт на препарати. З останнім треба прийти в Центр реєстрації біженців, там все це внесуть в програму. Потім видадуть документ, а в аптеці по ньому можна отримати безкоштовно ліки. Тобто у біженців є можливість безкоштовного лікування в рамках базової медичної допомоги.

Лікувати ОРВІ так можна, а ось вилікувати, наприклад, карієс — ні. До речі, до вузького спеціаліста можна потрапити тільки за рекомендацією від сімейного лікаря. Виключення — візит до стоматолога та гінеколога. Тож краще лікуватися у свого, українського сімейного лікаря. Бо медичної допомоги тут можна і не дочекатися. Взагалі, консультація вузького спеціаліста буде коштувати в середньому близько 150 швейцарських франків.

Всі українці одразу ж підключаються до місцевих телеграм-каналів. Тут збирається вся інформація про поліпшення нашого життя. Наприклад, можна дізнатися про мережі дешевих супермаркетів або про акції на ті чи інші товари. Тут же пишуть про свій досвід у пошуках роботи. Її практично знайти не можливо, виною всьому — мовний бар’єр.

Звісно, я розуміла, що лікарем, як в Україні, працювати вже не зможу, але й мити підлогу не хотілось. Мені запропонували працювати на виноградниках. За робочий день, що починається о 6:00 і закінчується о 16:00 з перервою у пів години платять 13 франків. Працювати п’ять днів на тиждень. Будь-яка робота тут надається тільки за контрактом. Про його укладення теж треба повідомляти в центр біженців. Після чого буде змінена сума виплат від держави".

Анна с мужем выехала из Мариуполя в Грузию через Россию. Свой путь она показала на YouTube-канале

Наш театр в Сєвєродонецьку розстріляли впритул з танка. Будівля вигоріла, нічого не лишилося

Ми тепер живемо на фермі в Нідерландах. Але зварити звичайний український борщ тут не вийде