Мене засипало землею у воронці від ракети в Бахмуті. Я дивом вижила, тепер лікарі рятують мою ногу
Прямісінько біля Оксани Лук'янець з Бахмута розірвалась ворожа російська ракета. 40-річна жінка опинилася у п’ятиметровій вирві, яка утворилася від ракети. Її з головою записало землею, вона з останніх сил спромоглася покликати на допомогу. Те, що вижила, лікарі називають дивом.
Ми виїхали, але вирішили повернутися — і це була найбільша помилка
До повномасштабної війни Оксана Лук'янець була домогосподаркою, доглядала хвору маму, а чоловік Сергій працював у місцевого фермера. Як і більшість жителів сходу, спочатку сподівалися, що бойові дії не затягнуться надовго.
«Ми не думали, що буде така страшна війна. Думали: пересидимо-перечекаємо, але так не вийшло. Недалеко від нашого будинку впав снаряд, почалася пожежа і будинок згорів. Ми переїхали до моєї мами. Але жити і думати, що будь-якої хвилини ти можеш загинути, дуже важко», — розказує Оксана.
Тож коли почалася масова евакуація із Донеччини, сім’я Лук’янець теж зважилася виїхати. Подалися до Львова, до родичів, але у червні повернулися додому. І це була фатальна помилка, зітхає тепер Оксана.
«Гроші закінчувалися, а у Бахмуті все-таки у чоловіка була робота. Крім того, йому ще недоплатили частину зарплати, і ми вирішили повернутися, забрати гроші і подивитися, яка ситуація взагалі», — каже жінка.
Я одразу зрозуміла, що жива. Що прилетів снаряд і мене поцілило
У середині червня Оксана з чоловіком повернулася додому, а 1 липня з ними сталася трагедія. У той день у Бахмуті було відносно спокійно, тому пішли з чоловіком у гості до подруги. Коли ж пообіді поверталися додому, прямісінько біля них розірвався російський снаряд.
«Зазвичай, коли прилітало, був якийсь свист, гул, і ми вже знали, що летить, бігли ховатися. А тут було абсолютно тихо. Жодного звуку. Ми собі спокійно йшли, а далі — бабах! Я тільки пам’ятаю сильний удар в голову і якийсь вогонь. Вже потім чоловік розказував, що я щось бачила і намагалася йому сказати, але не встигла. Та я цього не пам’ятаю взагалі», — розповідає Оксана.
40-річного Сергія вибуховою хвилею відкинуло на кілька метрів. А от Оксана опинилася у самісінькому епіцентрі вибуху. Жінку відкинуло у п’ятиметрову вирву, яка утворилася від снаряда, і з головою засипало землею.
«Чоловік кинувся мене шукати і ніде не міг знайти. Він подумав, що мене розірвало на шматки і останки засипало землею. Він побіг по допомогу, а потім вернувся, — говорить жінка. — Я одразу зрозуміла, що жива і що прилетів снаряд, і в мене потрапило. Не можу навіть передати, який дикий страх мене охопив. Ніс, рот — все повне землі... Я не знала, чи зможу відкопатися, чи почує хтось мої крики про допомогу, але я зібрала усі сили і тричі крикнула: поможіть».
На вибух збіглися місцеві жителі й українські військові, але з-поміж усіх тільки поранений Сергій почув кволий крик дружини.
«Це диво, що він мене почув... ніхто не почув, тільки він. Усі гуртом кинулися мене відкопувати. Перше, що я побачила — свого чоловіка усього в крові і наших військових. Болю не було. Коли витягували з землі взагалі нічого не боліло. Почало боліти, вже коли мені надавали першу медичну допомогу», — розповідає жінка.
Сергій отримав численні осколкові поранення. Один шматок снаряда просік навиліт шию, ще декілька поранили руки і ноги, але життєво важливі органи не зачепили. Чоловік уже одужує і зараз доглядає за дружиною, життя якої медикам вдалося врятувати, а от за здоров’я продовжують боротися.
Лікарі рятують вщент розтрощену праву ногу
Спочатку Оксану Лук’янець рятували у лікарні Бахмута, звідти відвезли до Дніпра. 11 днів поранена бахмутянка провела у реанімації. Коли ж прийшла до тями, евакуаційним потягом її доставили до Львова.
«Лікарі дивувалися. Казали, що з такими пораненнями вижити було взагалі нереально. Тут снаряд пролетів на виліт, дірки залишилися, — Оксана показує на праву ногу, — а на лівій аж кістка вилізла, шкіри немає. Ще не знаю, що з нею... можливо, доведеться ампутувати. Дуже подроблена кисть. Права рука вивихнута і перелом, на лівій руці вирвана шкіра і живіт весь посічений уламками».
З 16 липня Оксана Лук’янець перебуває на лікуванні у Центрі травми першого медоб’єднання Львова. Наразі медики працюють над тим, щоби заживити рани.
«Наразі загоїлися рани на черевній стінці, рани правого передпліччя. Різко зменшилася рана лівого плеча і гомілок. Зараз йдуть інтенсивні щоденні перев’язки. Покращилися показники крові і взагалі моральний стан пацієнтки вже значно кращий, — розповідає лікар-ортопед Олег Іванів. — Що ж до лівої нижньої кінцівки, ми провели детальне дослідження судин. В принципі, можлива кісткова пластика на нозі. Будемо ще з нашими консультантами радитися — ортопедами зі Сполучених Штатів і Британії. Поки що прогнози давати рано, але ми зробимо все можливе, щоб врятувати пацієнтці ногу».
Попереду у Оксани Лук’янець ще довга реабілітація. Жінка каже, не знає, чи зможе повернутися додому, навіть коли закінчиться війна.
«Говорила недавно з сусідами телефоном. Від Бахмута залишилося може 10%... У місті страшні пожежі, все знищене...», — зітхає Оксана.
Свої в Telegram 
