Законність псевдореферендумів дорівнює нулю. Марія Золкіна про мобілізацію в рф та війну на сході

23-27 вересня на окупованих територіях проведуть "референдуми" про входження “ЛДНР” до складу Росії. Рішення про проведення прийняли за півтори доби. Аналітикиня Марія Золкіна вважає: "референдуми" не мають законних підстав через збройну окупацію регіону. В чому причина терміновості їх проведення? Яка відповідальність за участь в референдумі? Чим нагамається налякати Росія весь цивілізований світ?
Марія Золкіна — голова напрямку “Регіональна безпека та дослідження конфліктів” Фонду “Демократичні ініціативи” останні вісім років стежила за перебігом війни, вивчала громадську думку і відслідковувала спроби влади закінчити бойові дії політико-дипломатичним шляхом. 20 вересня, після оголошення проведення "референдумів" на окупованих територіях і початку часткової мобілізації в РФ, все змінилось.
Оголошену часткову мобілізацію на території Росії Марія Золкіна вважає провалом оголошеної спеціальної воєнної операції. Чому саме, дивіться у відеоінтерв'ю.
19 вересня "представники народних рад" звернулись до ватажків "ЛДНР" з проханням провести референдум. І буквально на наступний день вони заявляють про його проведення і призначають на 23 вересня. Чим продиктована ця терміновість?
Терміновість проведення референдуму зумовлена контрнаступальними діями, які розгромили російську армію в Харківській області. Основним тригером, чому у такому авральному режимі ухвалювалося це рішення, є реальний ризик для Росії (а для нас перспектива) деокупації Луганської області. З усіх окупованих Росією територій найбільший розбрат і паніка зараз саме там. Росіяни знімали свої підпрозділи з північних і північно-західних населених пунктів області. Вони не розуміли, чи зупинятиметься українська армія після Харківщини, чи піде на Луганщину. Вони ухвалюють це рішення, щоб політичними засобами і частково військовими спробувати зупинити просування України. І зупинити західну підтримку, без якої контрнаступ не матиме сил.
Можна думати, що Росія таким чином намагається залякати українську владу натякаючи: коли "ЛДНР" стануть суб’єктами федерації, ви нападаєте на Росію, а не якісь “республіки Донбасу”.
Безперечно. Основна мета Росії — це зафіксувати нинішню лінію розмежування там, де вона є. Для того щоб призупинились активні бойові дії на час проведення мобілізації. Одягнути, натренувати і знову піти у наступ за кращих погодних умов. Це, наприклад, кінець зими-початок весни. Паралельно Росія розраховує мати ще один козир — серйозну енергетичну та економічну кризу в Європі. Тобто на дипломатичному фронті вона розраховує на більш сприятливі для себе настрої. Все це можливо, якщо активні бойові, контрнаступальні дії України призупиняться. Це основна, короткострокова мета Росії.
Інструменти, які вона для цього використовує, не відповідають повною мірою задачам. Саме тому це провальна стратегія. По-перше, політично шантажувати Україну не має чим. Ми не боїмось оголошення анексії цих територій так, як ми боялися у 2014-му році. Росіяни можуть шантажувати в інший спосіб. Як мінімум розмістивши на окупованих територіях ядерну зброю або погрожуючи розміщенням.
З 23 по 27 вересня на окупованій Луганщині і Донеччині мають розпочатись "референдуми" про приєднання до Росії. Як ви оцінюєте законність їхнього проведення?
Законність цих псевдореферендумів дорівнює нулю. В першу чергу через факт окупації. Міжнародне право чітко визначає: подібні процеси не можуть вважатись чинними за умов збройної окупації. Якщо говорити простіше і на прикладах, Росія, яка є федерацією, не передбачає і прямо забороняє на будь-якій з територій РФ проводити референдуми про статус цих суб’єктів. Якщо Краснодарський край вирішить вийти зі складу РФ, почнеться кримінальне переслідування. Тому будь-яке пропагандистське пояснення, що Росія має право, розсипається. Цього разу, навідміну від 2014 року, Росія не працюватиме навіть над створенням картинки. Голосування розтягують на 4 дні, як на мене, саме щоб пояснити, чому не має натовпу.
По інформації окупаційних ТГ-каналів, "Кримський Республіканський інститут політичних та соціологічних досліджень" провів опитування населення. Серед опитаних готові взяти участь у референдумі про входження до складу Росії: "ДНР" – 86%, "ЛНР" – 87%. Підтримують входження території до складу Росії: "ДНР" - 94%, "ЛНР" - 93%. Наскільки це опитування репрезентативне?
Ці цифри не мають нічого спільного з реальністю. Враховуючи, що більша частина Луганщини була підконтрольна Україні і ми дуже добре розуміємо там настрої. Звичайно, були латентні прихильники воз’єднання з Росією, але це критично низька кількість. Ці люди точно не представляють цей регіон. Росія може малювати 94%, 98% це не змінить результатів сприйняття цього дійства. В ЄС зараз відбувались дискусії, як на це реагувати. І один з ключових висновків (нарешті!) — це те, що Євросоюз надто м’яко відреагував на "рефендуми" в 2014 році. Зараз тільки жорсткі санкції, жодних перемовин і домовленостей на кшталт “Мінська 3”.
Немає сумнівів, що "референдум" відбудеться. Також, не має сумнівів, що рішення буде одноголосно "ЗА". Що далі?
В Україні є зміни до законодавства про колабораціонізм і зміни до Кримінального кодексу. Для тих, хто бере будь-яку участь в організації подібних голосувань, передбачена не тільки адміністративна, а й кримінальна відповідальність. Варто пам’ятати: якщо ви сидітимете у комісіях, підраховуватимете папірці або будете вивішувати результати на дошку оголошень, вам вже треба пакувати валізку і готуватись тікати чи захищати себе у суді. Повторення 2014 року не буде.
Для людей, які брали участь у голосуванні, автоматичного переслідування не буде у випадку, якщо людина вважала, що це відбувалося під примусом. Але якщо ви добровільно берете у цьому участь, закликаєте у соціальних мережах, прославлятимете результати референдуму, то це свідчить — примусу не було. Тоді звичайний виборець може бути об’єктом переслідування адміністративного чи кримінального. Я добре знаю регіон. Частина людей воліє абстрагуватися від політики і вважати, що це політична гра, а вони прості мешканці. Цього разу треба добре подумати, чи не краще просто захворіти і пересидіти ці чотири дні вдома.
