Купив квартиру в іпотеку під 3% під час війни, бо вірю в ЗСУ. Три історії переселенців зі сходу
Півтора роки існує проєкт пільгового кредитування переселенців, який фінансується з коштів гранту, наданого урядом Німеччини. З початком повномасштабного вторгнення іпотечна програма «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб» була призупинена і тільки майже через 6 місяців відбувся перший під час воєнного стану відбір. Тисячі переселенців отримали змогу придбати житло на унікальних зараз для України умовах – під 3% річних. Але скористатися цією можливістю змогли мало переселенців: за 13 етапів незалежного комп’ютерного відбору укладено 463 кредитні договори із сім’ями на загальну суму 593,6 мільйони гривень.
Едуард, Ольга та Наталія — серед тих, хто придбав житло за цією програмою, яка реалізується спільно з Держмолодьжитло, Мінреінтеграції і німецьким банком KfW. Свої дізналися, чому переселенці вирішили вкласти гроші у квадратні метри під час повномасштабної війни.
Підписала з власником попередній договір. Гроші чекали 24 лютого
Ольга Мартинюк отримала шанс купити житло в кредит ще в мирні часи — 25 січня, але укласти угоду і оселитися у власній квартирі в одному з районів Дніпра змогла лише на початку осені.
У Донецьку Ольга з чоловіком та трьома синами (хлопцям зараз 17, 12 та 10 років) мешкала у власному будинку неподалік від аеропорту. Що зараз з домівкою вона не знає, бо ця територія вважається «червоною зоною» і там із знайомих нікого не залишилося.
«Про те, щоб знову мати власник куток, я мріяла після переїзду до Дніпра. Тому одразу подала заяву на участь у програмі. А коли наступного дня після сьомого рандому мені зателефонували й повідомили новину, я не повірила. Не одразу зрозуміла, хто дзвонить. Навіть подумала, що це шахраї. Відповіла, що нічого брати не збираюся і поклала трубку. Через кілька днів зателефонували з київського офісу Держмолодьжитло, вони уточнювали, чи повідомили мені про виграш…».
І почалися пошуки квартири. Ольга згадує, перш за все продавці хотіли долари, а не гривні й до того ж не мали бажання зв’язуватися з розрахунковим рахунком.
«А ще серед причин відмови — продавці не розуміли, що це за програма. Все ж таки вдалося знайти трикімнатну квартиру, яка на той момент коштувала 46 500 доларів. Власники з дітьми вже три роки у Словаччині, приїхати вони погодилися тільки, якщо я дам рієлтору завдаток 1000 доларів. Тільки після того, як рієлтор підтвердив передачу грошей, вони купили квитки, підписали попередній договір і чекали гроші. Орієнтовно вони повинні були надійти 24 лютого, але…».
У квітні у Державному фонді сприяння молодіжному житловому будівництву повідомили, що переселенка може продовжити купівлю житла.
«А ще втратила завдаток, бо власники відмовилися приїжджати, а рієлтор — повертати гроші. Потім я з'ясувала, що вони одразу пустили туди квартирантів, навіть не спитавши мене, і таким чином нажилися двічі».
На початку липня Ользі зателефонували з фонду і сказали, що у неї є 30 днів на пошук квартири та підписання попереднього договору.
«Не хотілося втрачати шанс, тому з головою занурилася у квест під назвою «Знайти житло за місяць». Квартири то з'являлися у продажу, то зникали, люди не могли точно визначитися — продавати чи не продавати. І ця ситуація змінювалася, залежно від успіхів на фронті…».
Загалом на ту суму у гривні, яку Ользі затвердили у фонді, вона не могла знайти вже трикімнатну квартиру без ремонту та й двокімнатну з ремонтом теж, бо ціни на житло помітно підвищилися.
«Всі квартири, які продавалися в нашому районі, я вивчила та подивилася. Помітила таку тенденцію: коли курс був 27-28 гривень за долар, квартира коштувала 43 тисячі доларів, а коли курс піднявся до 41 гривні, то ця ж квартира коштувала 40 тисяч доларів. Парадокс, якщо враховувати, що у мене іпотека у гривні. Чомусь їм хотілося продати ту ж квартиру, тільки по завищеній ціні».
Переселенка вже зневірилася, а за кілька днів до закінчення терміну запропонувала продавцю свою суму — меншу, ніж він хотів.
«І на моє щастя він погодився. Пощастило мені і з рієлтором, який виявився моїм знайомим по роботі, він мені зробив знижку. Зараз можу сказати одне: все, що робиться — все на краще. Оскільки моя теперішня квартира набагато краща і затишна, ніж перша. Я дуже вдячна, перш за все Богу, за цю радість. Дуже підтримували дівчатка з фонду, вони постійно підбадьорювали та налаштовували не здаватися й шукати далі. І я знайшла свою квартиру, хоча це було дуже важке випробування».
Ознайомився з умовами програми напередодні перемоги. Розпочинаємо ремонт у новій квартирі
Едуард Захаров став переможцем 11-го рандомного відбору за час існування програми і третього з початку великої війни. Переселенець з Кадіївки (колишній Стаханов) переїхав до Києва у 2014-му. Всі ці роки з дружиною і сином жив в орендованій квартирі, а нещодавно став власником житлової площі у столиці. Правда, оселитися родина там зможе тільки ближче до літа наступного року. Бо зараз у квартирі — голі стіни.
«Це однокімнатна квартира у Святошинському районі площею майже 50 квадратів, з них кухня — 17. Ще є велика лоджія. Це новобудова, тому потрібен ремонт, тобто ще додаткові гроші. Але я багато чого можу зробити самостійно, проте без втручання професійних майстрів не обійтися. Гадаю, що не раніше, ніж через пів року ми туди заїдемо».
Едуард подав заявку на участь у програмі приблизно рік тому. 19 жовтня, за день до того, коли йому на пошту надійшло повідомлення про перемогу, чоловік заходив на сайт Держмолодьжитла.
«Навіщо? Щоб уважно почитати про умови програми (сміється). Тобто, коли реєструвався, майже зовсім нічого про програму не знав. А вже увечері напередодні чергового відбору вирішив, що зараз саме час дізнатися деталі програми. Ознайомився і подумав, круто було б стати одним з переможців. Наступного дня на пошту прийшло сповіщення з вітанням».
Едуард одразу почав пошук квартири: на двох сайтах він зависнув на чотири години. А наступного дня вже поїхав у відділ продажу житлового комплексу, поспілкувався із спеціалістом. Зрозумів, що цей варіант наразі єдиний, а по ціні — найкращий.
«Треба було доплатити 2,5 тисячі гривень за квадратний метр, тобто майже 125 тисяч. Це сума значна, але вона у нас була. І я готовий був її доплатити, бо розумів, що такого шансу на придбання квартири під такий низький відсоток, можливо, вже і не буде. В інших варіантах доплачувати треба було б набагато більше. Бо гранична ціна квадратного метру залишилася на довоєнному рівні, коли долар був по 27 гривень. Коли я шукав житло, долар підскочив до 43 гривень. Мабуть, тоді був найвищий курс. Тому я розумію, чому люди відмовляються від наданого кредиту, бо знайти не аби що дуже важко».
Так, зараз війна і дуже складні часи, але ніколи не потрібно здаватися. Це унікальна програма, такої в нашій країні більше немає. Якщо випала така можливість, треба нею скористатися і йти до кінця.
Переселенець каже, що абсолютно не вагався — купувати квартиру чи приберегти гроші. Бо, за словами Едуарда, він сповнений віри.
«Віри в ЗСУ, віри в наших хлопців. Що завдяки цим сміливим героям, наша Україна переможе і ми всі будемо жити у мирі та злагоді, але окремо від росії та її впливу».
Купила квартиру в Бучі. Власники вирішили не повертатися до України
Наталя Кузнєцова переїхала з Луганської області до Києва наприкінці 2014 року. На окупованій території в неї залишилась двокімнатна квартира, котра зараз ціла, але розграбована.
«Про німецьку програму я дізналася восени 2021-го і тоді ж подала заяву на участь. Спочатку уважно слідкувала, а після четвертого відбору зневірилася. Потім почалася повномасштабна війна і я вже забула про цю програму».
А у дев’ятому рандомі Наталя стала переможницею. Про це жінка дізналася з листа, який прийшов на електронну пошту.
«Це була дуже несподівана новина. Були і сльози, і радість. Відразу багато запитань, а головне — що робити?».
Переселенка каже, що у неї навіть сумнівів не було: ніяких відмов, однозначно треба купувати квартиру.
«Я настільки вірю в нашу перемогу, що російських солдат тут більше не буде, тому і придбала житло в Бучі».
Квартиру Наталя Кузнєцова придбала на двох — на себе та 15-річну доньку. Їм, за умовами програми, можна купити квартиру площею 52 м2. На пошук дається три тижні. За словами переселенки, дуже важко було знайти квартиру, бо продавці не хочуть зв'язуватися з гривнями. І не хочуть, щоб гроші надходили на рахунок через обмеження зняття коштів.
«Дуже важко знайти житло ще й тому, що коефіцієнт, який дає Держмолодьжитло, залишився на рівні курсу долара до повномасштабного вторгнення, а зараз американська валюта значно виросла в ціні. Але в моєму випадку все склалося вдало. Мені пощастило, бо власники живуть за кордоном і не збираються повертатися. Тому вони погодились з умовами конкурсу».
На початку листопада Кабмін вніс зміни до програми кредитів на житло під 3% для переселенців, тож участь у програмі зможуть взяти більше людей. Також передбачено умови для позичальників, чиї доходи знизилися під час війни, або іпотечне житло знаходилось у небезпечних районах.
Свої в Telegram 
