Реабілітолог Роман Куролапов повернувся до рідного Слов'янська. Тут на нього дуже чекали пацієнти
Роман Куролапов — лікар-реабілітолог зі Слов’янська. Після початку повномасштабного вторгнення до весни він з родиною залишався в рідному місті, багато працював. Але коли ситуація на фронті загострилася, вирішив евакуюватися до Дніпра. Попри те, що в новому місті життя складалося, напередодні нового року Роман повернувся до Слов’янська. Каже, сильно тягнуло додому, а ще на нього дуже чекали пацієнти.
Реабілітація після травм
Роман Куролапов закінчив кафедру фізичної реабілітації факультету фізичного виховання Донбаського державного педагогічного університету та Харківський медичний коледж за спеціалізацією “Масажист”. Одразу після навчання влаштувався реабілітологом на Слов’янський курорт в санаторій «Слов’янський». Саме там займалися відновленням після переламів хребта, кінцівок, працювали з людьми з порушенням опорно-рухового апарату.
Роман з колегами у Слов’янському курорті
«6 червня 2007 року я розпочав роботу. Слов'янський курорт тоді процвітав. Усі санаторії були заповнені на 100%, люди ставали в чергу на отримання оздоровчих путівок до нашої здравниці».
Під час роботи в санаторії Роман допомагав людям, постраждалим під час тоді ще антитерористичної операції.
«Було багато дітей від фонду Рината Ахметова. Я та мої колеги допомагали відновитися їм після отриманих уламкових поранень, переламів і навіть ампутацій».
У «Слов’янському» Роман пропрацював до листопада 2019 — поки санаторій не зачинився. Звільнявся він на посаді завідувача відділення лікувальної фізкультури та масажу.
Роман допомагав відновитися після серйозних травм
«З 2017 до 2019 року включно співробітники санаторію «Слов'янський» працювали безкоштовно. Згодом частину зарплат нам виплатили. Ми проводили невеликі пікети, але нас так і не почули».
Тоді Роман почав займатися приватною практикою — відкрив власний кабінет.
«Я роблю масаж, відновлюю після травм та займаюся реабілітацією з людьми після інсульту, переламів, операцій».
На новому місці сумував за домом
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Роман з родиною залишався вдома.
«Ми чекали, що ось-ось — і все закінчиться. Проте ситуація погіршувалася. Ворог просувався. Тож у квітні, після окупації Ізюма, вирішили евакуюватися до Дніпра».
Знайти квартиру родині допомогли родичі. Орендували її з 1 квітня, але сам Роман з родиною ще до середини місяця не виїжджав. Каже, чекали до останнього, що наші захисники зможуть зупинити ворога.
«Спочатку Дніпро здавався нам чужим. Але ми дуже швидко до нього звикли. Нас підтримували, ми були не самі. А ще нас тримала на плаву віра в перемогу».
У Дніпрі Роман влаштувався масажистом та реабілітологом до приватної клініки «Здорове покоління.
«Я побачив оголошення про вакансію. Прийшов на співбесіду до головного лікаря. Поспілкувалися, він подивився мою трудову і наступного дня я вийшов на роботу. Колектив мені дуже подобався: поруч були професійні колеги, справедливе керівництво».
В Дніпрі Роман влаштувався до приватної клініки
Але, ділиться Роман, його дуже тягнуло додому. Та й щодня телефонували пацієнти, які чекали на нього у Слов’янську. Особливо після деокупації Ізюма та Лимана. Тож на сімейній нараді вирішили — час повертатися».
У рідному місті довелося шукати нове місце для роботи
На початку грудня Роман з родиною повернулися до рідного Слов’янська.
Коли він прийшов до свого кабінету, який знаходився в районі Хіміко-механічного технікуму, був шокований. Через бойові дії будівля постраждала. Уламками понівечило дах. Ремонт там не робили, опалення не було. Реабілітолог розумів, що працювати в цьому кабінеті вже не зможе.
Тому Роман почав шукати інше приміщення. Майже одразу він орендував кабінет на бульварі Пушкіна.
«Тепер працюю тут щодня. У мене багато пацієнтів, люди почали повертатися до міста. Навіть через повномасштабну війну кількість тих, хто звертається, не зменшилася. Записів багато. Та й в місті життя кипить. Так, страшно, але, головне — ми вдома. І що мене дуже радує — до мене ще жодного разу не зверталися люди, які отримали травми від повномасштабної війни».
Роман облаштував новий кабенет у Слов'янську
Наразі Роман планує і далі займатися приватною практикою.
«Ще до війни я мав пропозиції працювати реабілітологом у гуманітарній організації, у футбольному клубі. Але я відкритий до співпраці. Якщо буде цікава пропозиція, то буду готовий. А ще дуже мрію, що виженемо ворога і ми залишимося у своєму рідному місті. Ті, хто був вимушений поїхати, матиме змогу та сили повернутися додому».
***
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
Свої в Telegram 
