Зоозахисниця з Донецька вивезла з окупованої території дві сотні кішок і собак
Про те, як Наталія Тимошенко і її знайди живуть зараз вона розповіла Tyzhden.ua.
У Донецьку притулок знаходився на «П’ятому участку». Коли почалася війна, там часто були чути вибухи. Журналістам телекомпанії «Орбіта» Наталія розповідала, що її тварини нервували під час обстрілу. А один старий пес помер від розриву серця, коли над їхнім подвір’ям низько пролетів літак, ледь не торкаючись дахів.
Люди стали гірше тварин
Якийсь час Наталя зі своїм чоловіком Сергієм і сином Артемом залишалися у окупованому Донецьку. Каже, що сподівалися на швидке закінчення конфлікту.
— Вірили, що ось-ось вулицею пройдуть наші військові й весь цей жах навіть не згадуватимемо, — згадує зоозахисниця.
Але потім почали зникати люди, кількох знайомих Тимошенків вбили, покалічили, хтось потрапив у подвал.
— Атмосфера була зловісна: люди стали гіршими за собак у зграї, де є місце жорстокості та боротьбі за вживання. Але ж ми люди... Наприклад, одна моя знайома, випадково натрапивши в зруйнованому будинку в Пісках на пораненого українського військового, здала його бойовикам. Ну як серед цього жити людям і тваринам.
Коли проводили незаконний сепаратиський референдум, Наталля агітувала сусідів не йти голосувати. Більшість до неї не дослухалась.
Зрештою атмосфера у рідному місті стала для Тимошенків нестерпною і вони зрозуміли, що залишатись небезпечно.
У двокімнатній квартирі мешкало 60 кішок
На час переселення у притулку Наталі було 120 собак і 70 котів. Майже усі вони — колишні бродячі тварини. Багатьох Наталя, її рідні чи друзі-волонтери підбирали на вулицях. Когось приносили чи підкидали. Чимало хворих, покалічених, старих.
Історія притулку почалася, ще коли Наталя була підлітком. Першою її твариною стала кішка, яку знайшли у підвалі разом з кошенятами. Дівчина забрала її додому, кошенят згодом роздали, а сама кішка залишилась. Мати Наталі теж любила тварин і скоро їх двокімнатна квартира перетворилась на цілий притулок. Коли кішок стало аж 60, а разом з ними жило ще дві собаки, жінки разом з усіма чотирилапими перебралися у приватний будинок.
Поступово хобі перетворилось на громадську діяльність. Наталя заснувала організацію «Зоозахист», яка займалася проблемами бродячих тварин у Донецьку. Знайшлося чимало людей, готових допомагати. Хтось речами, хтось грошима, хтось — працею. Деякі волонтери «Зоозахисту» потім навіть переїхали разом із притулком на неокуповану територію.
Гроші на переїзд Наталі дала знайома — 600 доларів. Цього як раз вистачило, щоб винайняти транспорт для перевезення кішок і собак.
Собаки з посттравматичним синдромом
Новою домівкою для двох сотень тварин стала хата, куплена у селі Журавці. Воно знаходиться в більш ніж 30-ти кілометрах від Донецька. Оселя у власності Тимошенків і це принесло несподівані проблеми. Через те, що у них є дім на неокупованій території, родина не може отримати «переселенські» виплати і пільги. Син Артем пішов працювати на шахту. Притулку допомагають різні організації, місцеві волонтери, власники зоомагазину у Мирнограді.
Коли притулок знаходився у Донецьку, він мав спонсорів і стабільну підтримку. На новому місці все потрібно було починати майже з нуля. Втім це не зупинило Наталю і вже у Журавці вона стала брати нових тварин. Свою собаку до них привіз навіть колишній друг, що пішов воювати за «ДНР». Наталя не відмовила. Так і залишився у них пес, якого волонтерка жартома називає «сєпарським».
Відеоролик про притулок у Журавці. В ньому, зокрема, йдеться про те, як Наталя передає свій досвід зоозахисникам-початківцям із Мирнограда
Тварин з притулку забирають рідко. В Донецьку із цим було простіше, а Журавка - село дещо ізольоване в сенсі зручного транспортного сполучення з містами. Хоча багатьом тваринам знайти собі домівку і родину не світить майже за жодних обставин: вони старі чи хворі.
Хоча от, наприклад, повезло кішці Сімі, яку врятували під Донецьким аеропортом у 2015. Дізнавшись про історію тварини, її забрала родина з Краматорська.
Чоловік Наталії — Серігій Тимошенко повністю підтримує жінку у її справі
Своє ім’я і свою історію має кожен чотирилапий у притулку. Наталя каже, що багато тварин, яких рятували з місць бойових дій, страждають від чогось на кшталт посттравматичного синдрому. Як і люди, що бачили війну.
— У мене є собаки, які від кожного гучного звуку починають ховатися та скавчати. Їх вивезли з місць, які обстрілювали. І в усіх нас цей страх і біль назавжди
Мріє про море, але не може полишити тварин
У Журавці в Наталі багато помічників. У притулок приходить ветеринар, робить безкоштовний огляд і операції тваринам. Волонтер з Києва допоміг купити шість тон вугілля. Але потреб в притулку ще багато.
Наталя з чоловіком та сином відмовляють собі майже в усіх радощах, аби дати усе необіхідне чотирилапим. Каже, що вже десять років мріє потрапити на море, але тварин немає на кого залишити. Деякі з кішок чи собак не підпускають до себе нікого окрім самої Наталі.
Тим не менш жінка каже, що щастя і радості в її житті багато. І все це завдяки тваринам.
Якщо ви хочете допомогти притулку, зв’яжіться з Наталею у Facebook. Або зробіть пожертвування на картку.
Читайте також:
«Кто-то приручал, а мы – отвечаем»: как выживает приют для животных «ПИФ» в Донецке
Супруги Ткачевы купили 3 дома в Часов Яре и открыли хоспис для стариков, которые никому не нужны
Свої в Telegram 
