Вірю — мій театр буде у Нідерландах. Режисер з Луганщини Олександр Шмаль вдруге відроджує “Art&Гарт”
Він двічі залишав звичне і налагоджене життя. Двічі нашвидкуруч збирав сумку з найнеобхіднішим і їхав з міста під звуки обстрілів. Але навіть попри такі повороти долі ніколи не залишав справу свого життя — театральну студію “Art&Гарт”. Він — це колишній викладач Академії мистецтв, режисер з Луганщини Олександр Шмаль, відомий своїми авангардними виставами. Зараз режисерові 68 років. Як митець опинився в Роттердамі, що в Нідерландах, і якими силами відновлює з попелу улюблену справу, далі в матеріалі Свої.
Цей текст підготований у рамках спецпроєкту Свої до річниці великої війни в Україні. Він про те, яким був цей рік для сходу і його мешканців. Про втрати, надію і віру попри складнощі сьогодення
Втратити все
Луганськ. 2014 рік. Рік, який увійшов в історію. Захоплення адмінбудівель, незаконні референдуми, а згодом сирени й свист російських ракет над головою. В цей час Олександр вже як 11 років працював викладачем у Луганській академії мистецтв — навчав режисерській справі студентів і керував своєю театральною студією. Втім, сплановане і спокійне життя в одну мить скінчилося.
“Наприкінці травня 2014 я змушений був шукати квиток у будь-якому напрямку, щоби якомога швидше залишити Луганськ. Тому що на кафедрі мені відверто сказали, якщо я не поїду у лічені дні, то буду на підвалі”.
11 років працював викладачем у Луганській академії мистецтв
Олександр згадує, зібрав сумку з найнеобхіднішим за 15 хвилин і поспішив на потяг. Київ, Луцьк, Львів — за майже рік режисер змінив три міста. І, врешті решт, одразу після звільнення міста повернувся до рідного Сєвєродонецька. Перше, чим почав займатися — відновленням театру.
“Намагався відродити театр, але пройшло багато часу, і лише у листопаді 15 року я виграв грант ПРООН від уряду Японії. І зміг почати відновлювати театр. Відновлювати театр у Сєвєродонецьку було вкрай важко. Бо за лаштунками влади, про що я дізнався кілька років потому, вирішили за жодних умов не робити нічого для Шмаля”.
Втім, попри перепони, театр відновити вдалося. Маленький підвальчик на задньому дворі виконкому став місцем, де глядачі побачили таємничий світ вистав Шмаля. Облаштовували приміщення своїми силами режисер разом з акторами. Всі декорації до вистав і костюми також робили власноруч.
“Фантазії евтаназії”, “Замок в Швеції”, “Годо 2.0”, “Голоси”, “Соло на трикутнику” навіть дитяча вистави — все це бачили жителі Сєвєродонецька і області. Але не довго.
“Коли грант закінчився, знову було вкрай важко. Ми втратили майданчик завдяки зусиллям Сєвєродонецької міської ради. Ми не мали жодних джерел фінансування”.
Згодом виграли ще один грант від угорського посольства. Але підписати контракт на його отримання так і не вийшло. Підприємець, який погодився надати майданчик для театру, виставив свої умови, тож не склалося. Кілька років Олександр час від часу показував свої вистави в кризовому медіа-центрі “Сіверський Донець”
“Я дуже вдячний керівництву й усім співробітникам кризового за те, що нам надавали майданчик, і ми таки хоча б зрідка могли там грати. Але відбулася лише одна прем'єра. Відтоді, як ми втратили майданчик основний, це вже була не робота, з театру пішли люди, котрі так і не дочекалися зарплати. Дійсно, ми вже заробляли копійки, жодних перспектив не було”.
Друга евакуація
Ранок 24 лютого 2022 року став шокуючим. Перші два тижні повномасштабної війни росії проти України Олександр Шмаль знаходився в рідному місті. Та коли вороже військо підібралося близько і на Сєвєродонецьк полетів шквал ракет, вирішив виїжджати. Історія 2014 повторилася.
Олександр і Мася за кілька днів до евакуації із Сєвєродонецька
“У мене було хвилин п'ятнадцять на збори, тому що з Нового Айдару на Сєверодонецьк вже на великій швидкості по відновленому шосе наближалася російська армада. Я поїхав, лишивши усе обладнання, все, що стосувалося театру та мого особистого життя. Багато обладнання для дому, а це вже вчорашній день”.
Цього разу режисер їхав від війни із собакою Масею. Дорога була нелегкою. Режисер по кілька днів жив у друзів у Дніпрі, Тернополі, Луцьку, Львові, на Закарпатті. І все ж таки вирішив, що треба їхати за кордон. Довго думати, в яку саме країну Європи вирушати, не довелося.
“Коли ми перейшли українсько-польський кордон, волонтери сказали, що вони їдуть у Лейден, Нідерланди. А через пів години я у машині вже сказав: “Ну, Лейден — так Лейден”. Так я опинився у Нідерландах. Зрештою, осів у Роттердамі”.
Нелегкий шлях з розбомбленого рідного міста на Луганщині до спокійного нідерландського містечка зайняв майже місяць. А по приїзду на режисера чекав несподіваний сюрприз.
Мася виявилася вагітною. Зараз з нею та цуценятами все добре
“Дуже швидко з'ясувалося, що моя собака вагітна, і вже у Нідерландах вона народила п'ятьох цуценят, які зараз отримали місцеві паспорти, щеплення й усе, що необхідно для того, щоб проживати у сім'ях. У Нідерландах всі вони щасливі”.
Адаптація до нового життя
Нова країна — нові правила. За майже рік життя в Нідерландах Олександр змінив п'ять місць проживання і вдячний кожній родині, яка його прихистила. Звичайно, це складно, але реалії життя диктують умови. Винаймати житло за власний кошт — дорого. Українці під тимчасовим захистом можуть розраховувати на житло від держави. Це можуть бути кімнати в будинку приймаючої сім’ї, або ж у гуртожитку від муніципалітету.
“Нідерланди приголомшили мене увагою до кожного українця, до його потреб. Бувають важкі випадки, але це тоді, коли хтось не відповідає всім вимогам нідерландських законів. Вони дуже щільно описують усі умови, яким має відповідати переселенець для того, щоб мати змогу залишитися в Нідерландах до кінця війни. Нідерланди — країна виключно для комфортного життя місцевих. Розумієте, тут з увагою ставляться до потреб людей, незалежно від віку та статусу”.
Водночас є те, до чого звикати довелося певний час — до правил проїзду в громадському транспорті.
“Треба звикнути до того, що ти маєш їздити у транспорті зі спеціальною картою, а без неї дуже важко буде проїхати навіть кілька зупинок. Але це дуже зручно, тому що одна картка і на трамваї, і на автобуси, і на метро, і на потяги. Уряд Нідерландів ухвалив рішення про право українських пенсіонерів їздити усіма видами транспорту у певному регіоні безплатно. Але це стосується лише тих, кому вже виповнилося шістдесят вісім з половиною років, тому що це пенсійний вік цієї країни. Вважаю це плюсом для перебування у Нідерландах”.
Окрім пільг на проїзд, українці отримують допомогу від держави. Це 265 євро на людину на місяць. Знайти роботу можна тільки на заводах і в теплицях. Беруть усіх, навіть без знання мов. Але не всі літні люди готові до такого, комусь вдається влаштуватися в логістичні компанії, однак на роботу в офісі без знання мов краще не розраховувати.
Пошук роботи та можливостей
Режисер наразі звикає до темпу Нідерландів та мріє продовжувати займатися справою усього свого життя, тому для початку підшукував роботу в місцевих театрах.
“На заваді стала мова. Нічого з цим не зробиш. Я трішки знаю англійську, але зовсім не знаю нідерландської, вона мені здається дуже складною. Напевно, вже дається взнаки вік, вже пам'ять не та, що була”.
Та попри мовний бар'єр Олександр вирішив відновити театр “Art&Гарт” — і знову заповнення безлічі заявок на отримання гранту. Олександр розповідає, що з цим допомогли нові друзі.
“Подруга Віта Бажан живе в Роттердамі, вона зробила все можливе, аби я отримав стипендію. І я отримав певну суму грошей — вона не маленька для життя, але замала для того, щоб відродити театр. Однак, я над цим працюю — вже маю дві локації по одному дню на тиждень, але й це вже дуже добре”.
Олександр мріє відновити в Нідерландах театральну студію
Тому режисер знову шукає гранти, які допоможуть профінансувати купівлю необхідної апаратури, створення декорацій, костюмів і трохи коштів, щоб обладнати майданчик для вистав. Олександр налаштований оптимістично.
“Я дуже добре знаю, що саме потрібно. Якщо мені вдасться відродити театр в Нідерландах, це буде диво, тому що я не знаю у Нідерландах жодного театру, який приїхав з іншої країни і тут зміг відновити свою роботу. У мене немає ніяких термінів. Я розумію, що усе це трудомісткий процес”.
У Нідерландах режисер й інші українські переселенці можуть знаходитися законно до березня 2024 року. А далі Олександр Шмаль поки нічого не планує, каже, що життя і так надто непередбачуване.
Свої в Telegram 
