Волонтери Mercy & Health надають психологічну допомогу військовим. Чому це важливо робити вже зараз
Благодійний фонд Mercy & Health був заснований ще у 2016 році, проте працювати на повну почав уже після початку великої війни в Україні. Ця війна принесла із собою безліч проблем. Наприклад, таких, як проблеми із ментальним здоров’ям у військових, а також відсутність гідного медичного обслуговування на прифронтових і деокупованих територіях. Вирішенням саме цих наболілих питань і займаються волонтери благодійного фонду “Милосердя та Здоров’я”. Ми поспілкувалися з представницею фонду Дар’єю Баглай, щоб зрозуміти, чому психологічна допомога захисникам важлива вже сьогодні, а не після закінчення бойових дій.
Ми вже доставили 45 реанімобілів, повністю оснащених для роботи медиків на виїзді
“Наш фонд займається здебільшого медичним забезпеченням військових частин, шпиталів і медичних закладів. Але у нинішніх умовах ми, звичайно, реагуємо й на дуже багато викликів, які не стосуються медицини. Ми, як волонтери, не можемо пройти повз, коли про допомогу просять притулки, дитячі будинки, громадські організації або навіть державні установи”, — розповідає про діяльність фонду Дар’я.
Пріоритет благодійного фонду Mercy & Health — це медичне забезпечення: препарати, апаратура, машини “швидкої” для Збройних сил та медичних установ по всій території України.
“Наша головна родзинка, як ми вважаємо, — це те, що ми завжди доставляємо допомогу в руки. Ми самі комунікуємо з отримувачами нашої допомоги, якщо вони на нас виходять, або якщо ми звертаємося до когось з пропозицією допомогти. Здебільшого ми вже не шукаємо, кому допомогти, а просто намагаємося обробити ту шалену кількість запитів, які потрапляють нам у руки”, — каже волонтерка.
Волонтери фонду повністю самостійно збирають та обробляють потреби тих, хто звертається. Те, що є на складі, одразу відправляється до медичних установ. А те, чого немає, обов'язково знаходять і відвозять. Також волонтери Mercy & Health доставляють реанімобілі у медичні лави Збройних сил або в медичні заклади прифронтових та деокупованих територій. Наразі вдалося доставити уже 45 таких машин, повністю оснащених дефібриляторами, апаратами штучної вентиляції легень, кардіографами й повним набором необхідних препаратів для роботи медиків на виїзді.
“Одна з найвражаючих історій пов'язана з Лиманом. Ми приїхали до деокупованого міста на третій день після звільнення. Там побачили розбитий гараж зі "швидкими допомогами". У ньому стояли чотири згорілі "швидкі", просто у зруйнованому вщент приміщенні. І тоді ми зрозуміли — те, що ми робимо, дійсно має сенс. Зараз треба поновлювати допомогу для тих людей, які живуть на звільнених територіях, бо там глобальна прірва і там банально нема кому допомагати. А люди хворіють і на деокупованих територіях, і це очевидно. Хотілося б, аби війна зупинила багато якихось процесів, але це не так”, — розповіла Дар’я Баглай.
Також “швидкі” благодійного фонду беруть участь в обміні полоненими, бо багатьом військовим після обміну одразу потрібна фахова допомога.
“Ще наші машини беруть участь в проекті “На щиті”. Це трошки видозмінені “швидкі”, які є рефрижераторами. Ними ми евакуюємо загиблих воїнів, які також мають повертатися на свої території з гідністю і в адекватних умовах”, — пояснює волонтерка.
Ми готуємо військових до бойових виїздів
Одним з найважливіших проєктів, які зараз реалізує благодійний фонд Mercy & Health, є психологічна допомога захисникам і захисницям України. Наразі йдеться саме про допомогу, тому що назвати це “реабілітацією” буде не до кінця правильно. Бо реабілітація — це повноцінне відновлення, що більше стосується повернення військового до цивільного життя та його соціалізація.
“Психологічна реабілітація військових — це дуже важливий процес, яким ми обов'язково будемо займатися, але зараз про це поки казати рано. Ми напрацьовуємо методологічну базу, і в нас були випадки, коли ми працювали з військовими саме над реабілітацією, але це поодинокі кейси. Те, чим ми займаємося зараз — це не реабілітація, а відновлення військових у період між бойовими виїздами”, — зазначила Дар’я Баглай.
Один із напрямків цього проєкту — інтерактивні лекції та тренінги для військових, які ще донедавна були цивільними й не знають, як надавати собі або своєму побратимові першу психологічну допомогу.
“Ми готуємо військових до бойових виїздів, а також відвідуємо військові частини. Саме для таких військових, які ще не мають бойового досвіду або у яких невеликий досвід участі в бойових діях, ми і працюємо. Це саме просвітницька діяльність, щоб підготувати їх до тих умов, у яких вони можуть опинитися. Ці превентивні заходи, лекційні матеріали, про які я говорю, спрямовані на те, аби пропрацювати ситуації, в яких військові можуть опинитися, обговорити якісь варіанти рішень, які можуть допомогти їм в тій чи іншій ситуації”, — розповідає про аспекти роботи Дар’я.
Війна — це умови, до яких людина не може бути підготовлена стовідсотково. Тому робота психологів саме з військовими дуже видозмінюється, а методики сильно відрізняються від методів роботи з цивільними.
“Ті умови, в яких опиняються наші героїчні військові — ненормальні, вони надприродні, вони ніким не можуть бути до кінця досліджені і вивчені. Ми не можемо повністю підготувати їх до бойового виїзду, але ми можемо розглянути якісь ситуації, програти якісь випадки й дати загальні поради. Але ми не можемо спланувати якісь більш конкретні дії, які точно допоможуть”, — пояснює волонтерка.
Важливо казати військовим, що ми вдячні їм за подвиги
“Друга частина нашої роботи, з якою ми тільки почали працювати, але неймовірно хочемо в цьому розвиватися, — це саме надання військовим першої психологічної допомоги після участі в бойових діях. Ще ми допомагаємо військовим відновитися у перерві між бойовими виїздами. Такі групові заняття створені для зняття загального рівня напруги та стресу”, — ділиться новим досвідом Дар'я Баглай.
Психологи благодійного фонду “Милосердя та Здоров’я” проводять й індивідуальні консультації, але через великий попит та незліченну кількість запитів їх усі важко обробити.
Тому волонтери фонду намагаються якомога частіше їздити у військові частини. Ці виїзди зазвичай тривають близько тижня, і в цей час психологи працюють з одним підрозділом.
“Ми живемо разом з ними, іноді одягаємо спальники, спимо поруч із ними. Найтепліші розмови відбуваються саме у військових частинах за кружкою чаю або кави. У такій обстановці всі стають щирими та максимально розслабляються. Ефективність цих зустрічей набагато вища. Чому? Тому що її дуже легко відстежити в моменті. Тобто приходячи на групове заняття з декомпресії, після півтори-дві години розмов та індивідуальних доконсультувань, ми можемо помітити, як напруга в колективі спадає. Ми можемо помітити, як у військових запускається механізм адаптації. Тому ефективність трошки очевидніша”, — пояснює Дар’я.
Захисникам важливо нагадувати, що їхні подвиги цінні. А ми розуміємо та підтримуємо їх.
“І все-таки військові дуже хочуть, щоби їх хвалили. Нагадували їм, що вони герої. Важливо говорити їм про те, що ми дуже пишаємося і вдячні їм за це. Немає жодної людини, яка не знає, що в нас наймужніші, найстійкіші й найсумлінніші бійці у всьому світі. Але тим не менше, при живому спілкуванні часто з'ясовуємо, що у військових дефіцит визнання і вдячності їм. Важливо казати їм про те, що їхня жертва — здоров'я, часу, ресурсу, жертва побратимами, — вона є неоціненна, і ми всі її розуміємо. Розуміємо, бачимо і ми за це вдячні”, — радить волонтерка.
Як родини військових можуть допомогти їм відновитися
“Важливо пам’ятати усі класичні правила про те, що будь-які ефекти неочікуваності ми прибираємо зі свого життя на певний період часу. Не має бути ніяких гучних звуків, також важливо не заводити гучних розмов. Також, будь ласка, звертайте увагу на той стан людини, в якому вона зараз знаходиться. Якщо вона, наприклад, хоче виговоритися — дайте їй виговоритись. Якщо вона не хоче — то не треба її до цього змушувати, прийде час і це станеться”, — розповідає про основи першої психологічної допомоги військовим вдома Дар’я.
Якщо вашій рідній людині треба буде розповісти одну й ту саму історію двічі, тричі або навіть 10 разів — просто терпляче вислухайте. Адже захиснику чи захисниці, вірогідно, не вистачає живого спілкування.
“Треба розуміти, що дефіцит цивільних людей у житті військових дуже сильний. Скажу зі свого досвіду — приїжджаючи у військові частини, п'ючи каву разом з військовими, настільки підіймаєш їхній настрій та бойовий дух просто тому, що ти тут, ти живий, ти готовий про себе щось розказати і їх послухати. І це насправді одне з найбільшого, що може зробити непрофесійна людина”, — зазначає волонтерка.
Якщо говорити про те, що можуть зробити родини військових, — повести їх до психолога та реабілітолога, а також самим долучитися до цього складного, але дуже важливого процесу.
“Робота з родинами — це теж окремий вектор роботи психологів. Бо працювати з родинами і в період відновлення військових, і в період реабілітації — це колосальний внесок в успіх цієї роботи. Цей вектор психологічної допомоги робить нашу роботу ефективнішою, бо, реабілітуючи військового, розказуючи йому практики, даючи поради та настанови, допомагаючи йому фізично та ментально реабілітуватися, відправляти його назад до родини, яка не в курсі, що з ним відбувається і що з цим робити тепер — це жахлива помилка”, — пояснює Дар’я Баглай.
Але глобальна робота психологів з родинами військових ще в майбутньому. Більшість воїнів знову відправляються на фронт, а отже реабілітація на них чекає вже після перемоги.
“Зараз більшість військових все ж таки не має можливості повністю розкритися зі своїми родинами. Більшість з них не має можливості піти у відпустку. Зазвичай це лише 5-10 діб, за які родина, ясно, не побіжить до психолога. Але важливо пам’ятати, що звернутися до психолога — це відповідальність кожного. А ще не варто забувати, що не буває психологічної реабілітації без фізіологічної. Тобто якщо ми можемо повернути або ввести в своє життя спорт — це допоможе реабілітуватися скоріше”, — підсумовує представниця благодійного фонду Mercy&Health.
Свої в Telegram 
