Врятували 300 котів і собак, а ще півня і козу. Як Kyiv Animal Rescue Group вивозять тварин зі сходу
Волонтери Kyiv Animal Rescue Group займаються порятунком тварин ще з 2014 року. До зими 2022 року команда рятувала лише київських тваринок, але в грудні вони відправилися в першу евакуаційну місію на схід. Відтоді волонтери здійснили вже 4 великі місії в Бахмут і Часів Яр та не планують на цьому зупинятися. Свої поспілкувалися з волонтером київської групи порятунку Михайлом Сторожуком про хвостиків на війні та біль волонтерів.
Ми вже евакуювали близько трьохсот тварин
Рішення розпочати евакуацію тварин із зони бойових дій для волонтерів Kyiv Animal Rescue Group стало спонтанним. Одне звернення знайомих зоозахисників переросло в новий та ще незвіданий напрямок діяльності рятувальників.
“Моя дівчина працювала у волонтерській місії з евакуації людей і до неї звернулася волонтерка, яку бахмутчани попросили евакуювати певну кількість собак, які жили на їхній вулиці. Ми трохи подумали й вирішили, що можемо це зробити. Так розпочалися наші поїздки на схід”, — згадує Михайло Сторожук.
Як волонтери евакуюють тварин зі сходу
Відтоді волонтери здійснили вже чотири великі евакуаційні місії хвостиків зі сходу: двічі рятувальники побували в Бахмуті й двічі — в Часів Ярі. За цей час їм вдалося врятувати близько трьохсот котиків та песиків, а ще одну козу.
“Зазвичай ми їдемо невеликою групою — це один або два буси по двоє людей. Ми не беремо багато рятувальників, бо нам потрібно якомога більше місця в машині, щоб евакуювати більшу кількість тварин. Але вивезти тварин — це ще не проблема. Важко розмістити всіх у комфортних умовах, бо всі притулки на Київщині та навколишніх областях переповнені”, — каже волонтер.
Коза, яку евакуювали волонтери Київської групи порятунку тварин
Багато тварин не може вижити на вулиці в умовах війни і без корму
Тих, кому потрібна допомога, легко знайти на вулицях. Зазвичай тваринки туляться до людей, які їх годують.
“За тиждень до поїздки ми пишемо місцевим волонтерам, які займаються евакуацією людей. І паралельно пишемо в місцеві чати, де нам відповідають мешканці, які вже виїхали й залишили своїх тварин або збираються виїхати, але не знають, як їх забрати. На вулицях дуже багато різних тварин, і всіх ми взяти та розмістити не можемо. Тому в першу чергу ми забираємо тих, які не виживуть на вулиці. Наприклад, ті тварини, які завжди були домашніми. Опинившись на вулиці, вони не зможуть вижити, бо звикли до тепла та доступної їжі. Або ж тварин, які отримали поранення, або важко хворих”, — пояснює Михайло Сторожук.
Котик, якого вдалося евакуювати з Донеччини
Усі волонтери Київської групи з порятунку тварин мають досвід знаходження в екстремальних умовах або раніше працювали з тваринами. Часто хвостиків доводиться витягати з різних халеп, а для цього людина повинна мати деякі навички.
“Ми всі волонтери, які мають певні навички з порятунку та роботи в надзвичайних ситуаціях. Ми проходили курси, тренінги. Я, наприклад, спелеолог та промисловий альпініст. Я вмію працювати з мотузками, вмію лазити по деревах і спускатися під землю. У нас більшість людей команди — це люди, які мають певний досвід роботи з тваринами, які працювали в притулках. Або люди, які мають певні навички роботи в екстремальних умовах — це туристи, спелеологи та дігери”, — каже волонтер.
Ексремальний порятунок тварин
Переселенці з тваринами часто не можуть знайти житло
Зазвичай волонтери приїжджають на декілька днів та працюють із ранку й до самого темна, аби об’їхати кожен куточок прифронтових міст та врятувати всіх поранених та слабких тварин.
“Ми намагаємося забрати якомога більше тварин за менший проміжок часу, щоб не знаходитися у небезпечному місці довго. Тобто ми приїжджаємо на точку, швиденько завантажуємо тварину й їдемо далі, бо прильоти там майже щохвилини. Перші дві місії в Бахмуті ми працювали майже по 10 днів. Ночували в Слов’янську, а зранку їхали знову туди”, — каже Михайло Сторожук.
Через те, що не вистачає рук, група рятувальників має змогу їздити лише один раз на місяць. Михайло зазначає, що такі нечасті поїздки мають і переваги, бо за цей час волонтери встигають прилаштувати хвостиків і звільнити місця для нових.
“Ми прилаштовуємо тварин всюди, де є ще місце. Це і приватні притулки, і волонтери, які приймають по одній-дві тваринки до себе додому. На жаль, ми маємо дуже багато покинутих тварин, бо часто люди їдуть, самі не знаючи куди. Переселенці часто не можуть знайти житло, куди готові пустити з тваринами. А ще більше людей живе в шелтерах по кілька десятків людей у кімнаті. Очевидно, що вони не можуть взяти туди дві вівчарки”, — пояснює волонтер.
Півник тепер в безпеці
Півник тепер в безпеці
Але попри упередження, є багато господарів хатніх тварин, які готові забрати своїх улюбленців після того, як влаштувалися самі. Люди знаходять житло та роботу, а потім звертаються до волонтерів із проханням знайти та привезти їхніх тваринок.
“Ми залюбки вивозимо тих, кого готові забрати господарі. Тобто є люди, які знайшли собі вже місце в мирному житті, знайшли будиночок, де жити, і вони готові забрати своїх тварин. Вони пишуть, просять врятувати їхніх котів та собак. Ми їх шукаємо та привозимо. Але іноді трапляється, що вже занадто пізно — господарі залишили на сусіда, сусід поїхав та залишив ще на когось. Не завжди вдається знайти таку тваринку”, — засмучено каже Михайло.
Люди відмовляються їхати з зони бойових дій без тварин
Проте не всі господарі готові їхати з міста без своїх улюбленців. Є ті, хто відмовляється від евакуації, бо не хоче покидати своїх хвостиків напризволяще.
“Як не дивно, є такі люди, які чекають, щоб вивезли їхніх тварин. І тільки після цього вони погоджуються їхати самі. Їх небагато, але такі люди існують, і це не може нас не радувати. Люди розповідають, що їх не хочуть евакуювати разом із їхніми котами та собаками, тому вони вимушені залишатися. У таких випадках ми кличемо на допомогу волонтерів, які вивозять із зони бойових дій людей, а самі забираємо тварин”, — каже Михайло.
Із собою волонтери завжди беруть корм, бо розуміють, що місцевим важко прогодувати себе, не кажучи вже про тварин. Зазвичай це приблизно 2 тони сухого корму для безпритульних котів та собак. Його передають людям, які підгодовують тварин, а ще годують тих, кого зустрічають.
“Перед поїздкою ми просимо всіх небайдужих, допомогти зібрати кошти на їжу для тварин або ж купити та передати нам у руки. Часто буває так, що на сусідів залишають дуже багато тварин. Наприклад, на одній вулиці в Бахмуті живе лише одна бабуся, яка годує всіх покинутих тварин. А їх точно є кілька десятків”, — розповідає волонтер.
Деякі власники тварин не евакуюються самі, бо не хочуть їх кидати напризволяще
Хвостаті в зоні бойових дій контактніші
Волонтери помітили, що хвостики, які залишаються на Донеччині, дуже тепло ставляться до людей. Їм страшно, тому вони наче самі просять забрати їх звідти.
“Коти та собаки, які живуть там під обстрілами, дуже легко йдуть у руки, хоча й бачать нас уперше. Вони йдуть на співпрацю, так би мовити, вони добріші та ласкавіші. Коли ти в Києві намагаєшся спіймати кота-безхатька, то він дикий, агресивний, не дається в руки. А ці хвостики наче самі кажуть: “Заберіть нас звідси, вивезіть нас”. Тільки ми відкриваємо переноску й даємо корм — вони самі туди забігають”, — ділиться Михайло
Тварини в зоні бойових дій страждають не тільки від поранень та гучних вибухів, а й від звичайного голоду та холоду.
“Вони живуть у режимі виживання. Розуміють, що важко знайти тепле місце. Лище якщо їх пустять у підвал, де топиться. Їм важко шукати їжу. Зазвичай вони харчуються на звалищах, що дуже незвично робити хатнім тваринам. Особливо важко взимку. Багато тварин гине й травмується від вибухів та уламків, а додається ще й морозна погода”, — розповідає Михайло Сторожук.
Котика вивезли з прифронтової зони
Песик в клітці готовий до евакувації
Якщо тварини легко погоджуються на евакуацію, то люди — ні. Вони вже наче звикли до звуків канонад, які не стихають, десь за декілька кілометрів. Не лякаються вже й снарядів, які падають зовсім близько.
“У суцільній руїні люди якось навчилися виживати. Там не працюють пожежні та рятувальники, а люди тушать домівки власними силами. Вони не лякаються обстрілів. Коли ми в Бахмуті роздавали корм для тварин, почався мінометний обстріл. Мій напарник одразу впав на землю та закрив голову руками. А поруч стояла жінка. Вона була в звичайному халаті й навіть не здригнулася, хоча прилетіло недалеко від будинку. Вони ходять вулицями, їздять на велосипедах, а нам хочеться сховатися від кожного вибуху. Це страшно розуміти”, — дивується рятувальник.
Як можна допомогти волонтерам
Поки готувався цей матеріал, волонтери “Kyiv Animal Rescue Group” відправилися вже в п’яту рятувальну місію на схід. Кожна поїздка — це витрати на пальне, корм, ремонт машини та лікування евакуйованих хвостиків. Ці місії можливі лише завдяки допомозі небайдужих українців, які донатять кошти на рахунки рятувальників.
Допомогти евакуації тварин зі сходу: 4731 1856 1859 7444
Свої в Telegram 
