Художниця Марія Дьяконова пише картини-обереги. Вона мріє підняти стяг з "Крилами Волі" у Маріуполі
Марія Дьяконова родом з Маріуполя. Переживши обстріл Східного мікрорайону у 2015 році та втративши відчуття безпеки, вона з родиною переїхала до Харкова. Там продовжила навчання, проте не змогла продовжити свою улюблену з дитинства справу — малювання. Лише на початку повномасштабного вторгнення, аби впоратися із хвилюванням, Марія знову почала творити. Тепер майже всі її роботи про війну, а деякі стали оберегами із побажанням захисту і Перемоги. Про свій творчий шлях, роботи, допомогу та головні плани Марія розповіла Свої.
Місце сили
Життя Марії ледь не з пелюшок було наповнене творчістю.
"Скільки себе пам'ятаю — я малювала. Мене дуже підтримувала в цьому моя родина: навіть у садочку замість обіднього сну мене водили на курси з малювання".
Часто вони з бабусею відвідували виставки в центрі сучасного мистецтва імені Архипа Куїнджі в Маріуполі та в його музеї.
"Я дивилася на картини там і мріяла теж стати художницею. Мені хотілося, аби згодом мої роботи теж знайшли собі місце в тих великих залах".
Тож Марія пішла навчатися до Маріупольської школи мистецтв, де опановувала творчу науку. Саме в цій школі, ділиться, вона знайшла багато друзів.
З дитинства Марія захоплювалася творчістю
"Раніше я багато малювала море. Бо для мене, як і для всіх маріупольців, саме море є головним натхненням та "місцем сили". Адже коли ти живеш там, то кожен день його бачиш. І щоб не ставалося, воно завжди з тобою, як тополі, акації та заводи. Саме наші заводи, до речі, мене навчили бачити красу в усьому, або, можна сказати, всупереч всьому".
Втрата відчуття безпеки
24 січня 2015 року росіяни обстріляли Східний мікрорайон. Того дня Марія потрапила під цей обстріл ворожими градами.
"У той день моє життя змінилося. Я відчула, що у мене забрали дім, у розумінні безпечного місця, де можеш спати спокійно, вити гніздо, бути впевненим у завтрашньому дні".
Залишатися в місті, де немає відчуття безпеки, Марія не змогла. Тож вони з родиною прийняли рішення поїхати трохи далі від війни, переїхати до іншого міста.
"Нас з мамою прийняли до себе друзі у Харкові. Та й там я не могла знайти спокою. Я часто бачила сни про те, як війна приходить і в інші міста. Передчувала, що рано чи пізно це станеться".
Та ще, зізнається Марія, її мучила провина, що після пережитого у 2015 році вона уникала поїздок до Маріуполя, бо просто боялась.
"Роками я вмовляла рідних і друзів поїхати звідти подалі від обстрілів. Не розуміла, як вони можуть там залишатися".
У новому місті Марія закінчила останні місяці школи, здобула вищу освіту у Харківській державній академії дизайну та мистецтв.
"Але після того, як покинула рідне місто, перестала малювати для себе і заради задоволення. Малювання тоді стало для мене просто виконанням завдань з навчання. Мрію бути художницею я відклала на задній план, шукала себе в іншому, хоча теж достатньо творчому — дизайні, SMM, шиттю, фотографії".
Повернення до дитячої мрії
На початку повномасштабного вторгнення Марія опинилась у Києві.
"Ми з майбутнім чоловіком тоді тільки переїхали до столиці. Я заздалегідь розуміла, що це станеться, що війна торкнеться усіх. Вже тоді вмовляла рідних в Маріуполі й Харкові поїхати подалі від кордону з ворогом, готувала тривожні валізки, хоча, як і всі, сподівалась, що таких масштабів та агресії не буде".
Коли вторгнення все-таки розпочалося, і з рідними в Маріуполі почав зникати зв'язок, щоб не зійти з розуму від хвилювання за них, Марія знов почала малювати.
"Від бомбардувань та обстрілів ми ховалися у підвалі. Там у мене з собою був тільки планшет чоловіка, і він став для мене інструментом для висловлення відчуттів. Багато з тих робіт я малювала, як обереги".
Повномасштабне вторгнення знову нагадало Марії про крихкість життя та його цінність. Про те, що важливо встигнути жити й займатись тим, що любиш поки живий.
Картини Марії
"Тому з перших днів вторгнення я почала знову малювати те, що відчуваю. Перестала критикувати та обмежувати себе в цьому. А коли отримала від людей відгук, дізналась, що мої роботи їх підтримують, зрозуміла, що в цьому для мене і є сенс. І так потроху я знову повертаюсь до своєї дитячої мрії".
Марія згадує, на вибухи поряд у Києві їй ставало майже байдуже, бо вона розуміла, що справжнє пекло було в Маріуполі. Дехто з її рідних та знайомих врятувався з блокадного міста, хтось залишився там, хтось, на жаль, загинув чи потрапив у полон.
"Кожна новина про когось, хто вибрався, ставала святом. Кожна новина про загибель чи полон — трагедією. Кожне відео і фото з Маріуполя — катуванням. Було боляче бачити на вулицях, де пройшло щасливе дитинство і перші побачення, руйнування, біля мого дому та школи — хрести на могилах, а на улюбленій набережній — регочущих та святкуючих "асвабаждєніє" загарбників".
Проте тепер, ділиться Марія, її дім знайшовся. І цим домом стала вся країна і люди в ній.
Марія під час виставки своїх картин
"Може, це звучить банально. Але тепер кожному місту я вдячна за прихисток, а за кожний постраждалий населений пункт тепер болить, як за своє рідне. Більше не хочеться тікати кудись, наприклад, за кордон. Хочеться жити, творити, народжувати вдома, всупереч всім цим страшним подіям".
Творчість задля наближення Перемоги
Зараз Марію надихає не море, бо воно далеко, а люди. Шлях і досвід, через який доводиться проходити тепер. А також надихають контрасти нинішнього життя.
"Саме цим контрастам присвячена серія живописних картин, над якою працюю зараз. Дисонансу, з яким ми всі живемо — тому, як життя, краса, любов і сила переплітаються зі смертю і горем, ненавистю і безсиллям. Ця серія називається "На чорному", бо такого кольору тло кожної роботи, як і тло нашого життя зараз. Щиро сподіваюсь що це "тло" скоро зміниться, і всі картини будуть лише на білому".
Майже всі роботи художниці — живописні, текстильні та Digital — стосуються війни. Бо нині життя кожного переплетено з цими жахами.
"Деякі з них — обереги із побажанням захисту і Перемоги нам всім, деякі з них — просто вираз моїх почуттів, роздумів, аналізу подій та висновків. Є такі, що я малювала, як свого роду "Портрет Доріана Грея", з бажанням, щоб вони забрали собі весь біль наших людей, страждали замість них. Саме останні роботи, звісно, не призначені для продажу, їх не повісиш собі вдома на стіну для краси. Та у них є інша мета".
Один зі своїх малюнків, який називається "Крила Волі", Марія надрукувала на прапорі на подарунок для свого друга, який зміг вибратися з Маріуполя. Та після цього став на захист країни, приєднавшись до лав Збройних сил України.
"Крила Волі" із захисниками
"Я надрукувала "Крила Волі" на прапорі. Моя робота сподобалася й іншим військовим, волонтерам та цивільним. Вони почали замовляти з цим зображенням-оберегом прапори, шеврони, відзначки. Тож на фронті зараз багато "Крил", і я іноді отримую фото і відеозвіти з ними звідти".
Марія ділиться, її малюнки допомагають знаходити у соціальних мережах однодумців і нових друзів, з якими вони можуть не тільки підтримувати один одного у цей важкий час, а й розповсюджувати збори та аукціони військових та волонтерів.
"Моя аудиторія навчила мене, що кожен репост і навіть найменший донат важливі. Крім того, мої малюнки дали мені можливість брати участь у благодійних аукціонах, донатити самій. Наприклад, з продажів прапорів з малюнком "AZOVSTAL" я відправляю весь прибуток у фонд Асоціації родин захисників "Азовсталі".
Прапори Марія друкує індивідуально на замовлення. Крім того, її малюнки можна надрукувати на шоперах чи футболках, а відзначки й шеврони виробляє за фінансової можливості оптовими партіями.
Відзначки з "Крилами Волі"
"Продажі відбуваються зараз через мою особисту сторінку. Мені подобається організовувати роботу, спілкуватись, потім отримувати зворотній зв'язок".
Зараз Марія чекає на дитину. Каже, тепер її найголовніший план — стати мамою. А ще продовжувати розвиватися та йти шляхом художниці, мисткині.
Попереду — реалізація в материнстві та мистецтві
"Я тільки на початку цих обох шляхів, але вірю, що все вдасться. Особливо з такими прекрасними людьми, які мене підтримують та захищають зараз. Хочу ще більше своїми роботами та проєктами їх підтримувати у відповідь: як морально, так і фінансово".
Та найбільша мрія Марії — Перемога і мирне життя для всіх нас.
"Вірю, що у рідному, звільненому Маріуполі я нарешті підніму синьо-жовтий стяг з "Крилами Волі".
Свої в Telegram 
