"Айдарівця" Ігоря Гайоху та його побратимів судитимуть у росії. Окупанти полювали за ним 8 років
До Свої звернулася Галина Гайоха, старша сестра полоненого військовослужбовця, за допомогою у розголосі майбутнього "судового процесу", на якому ймовірно оголосять вирок "айдарівцям".
Будував московське метро
Галина та Ігор росли у невеликому селищі Сєверо-Гундорівське, воно на самому кордоні Луганщини з росією. Гайоха зі звичайної шахтарської сім'ї, але Ігор завжди цікавився світом, музикою, спортом. За словами Галини, брату подобалася альтернативна музика, тому здебільшого відвідував концерти груп, які грали рок та метал.
"А ось футбол в нашій родині люблять всі. Коли Ігор поїхав до Луганська на навчання в училище, то одразу приєднався до ультрас. Завів там багато друзів. За будь-якої нагоди з іншими фанатами "Зорі" бував на матчах улюбленої команди".
Ігор деякий час працював вантажником у Краснодоні, а згодом поїхав на заробітки до москви. Жив там майже 3 роки, був залучений на будівництві метрополітену.
Галина з Ігорем
"У 2013 році брат повернувся додому, йому терміново треба було робити документи, якщо точніше — військовий квиток. Але не встиг його отримати через вторгнення росії на Донбас навесні 2014 року".
Виховувалися патріотами України
За словами Галини, її з братом змалечку виховували у дусі патріотизму. Завжди наголошували, що вони — українці, Україна — їхня Батьківщина, а День Незалежності — одне з найголовніших родинних свят. З дитинства брат з сестрою напам’ять знали слова гімну своєї країни та розуміли їх сенс. І знали, що за свободу треба боротись.
"Ігор змалечку був чесним, надійним, а ще витривалим, терплячим та сильним. Мій надійний союзник, могла йому завжди довіряти, хоч я і на 8 років старша. У нього гарне почуття гумору і винахідливість, завжди розбереться в ситуації, розсудить і логічно пояснить. Ігор вірний друг, завжди прийде на допомогу. Неодноразово брату доводилося битися за правду і справедливість. Жоден з людей не скаже, що Ігор його зрадив”.
Ігор Гайоха пішов боротися за свободу українського народа ще у 2014
А ще Ігор був дуже цілеспрямованим, якщо намітив ціль — обов’язково її досягне. Він любив вчитись чомусь новому, пізнавати світ навколо себе. Йому все було цікаво. Наприклад, на війні почав вчити англійську мову, психологію, соціологію, військову справу, фотографію. Захопився українською літературою і поезією сучасних українців, серед його фаворитів Ліна Костенко, Василь Стус та Сергій Жадан. Коли був у відгулах або у відпустках, то час дарма не гаяв — відвідував музеї, театри, оперети, творчі вечори
Сусіди "здали" в комендатуру
Коли російські загарбники прийшли на Луганщину, Гайоха сповна від них натерпілися. Батьківський будинок у селі тричі грабували, двічі там відбувалися нічні обшуки. Членам родини постійно погрожували: Ігоря били за його принципову проукраїнську позицію, Галину сусіди "здавали" в комендатуру. І навіть приходили її розстрілювати — жінку врятували її ж діти.
"Але за минулі заслуги й добрі справи попередили нас про те, що нашу родину внесли до розстрільних списків. І що нам треба якомога швидше тікати. Ми встигли виїхати з Луганська останнім потягом. Київ, потім Тернопіль, Вінницька область, де з того часу і мешкаємо: я з двома дітьми та нашою з Ігорем мамою".
Бійця врятували місцеві і переховували у лікарні
На війну Ігор пішов добровольцем. Тоді, у 2014 році, зовсім був необізнаний у військовій справі. Спочатку працював кухарем при батальйоні й паралельно вчився воювати. На момент повномасштабного вторгнення в “Айдарі” був мінометником. За словами Галини, брат постійно відкладав цивільне життя до перемоги.
“24 лютого він був на “нулі” під Волновахою. Того ж дня потрапив в оточення, йому вдалося вийти з нього без речей, але живим. 25 лютого написав мені, що живий і в безпеці. Першого березня на його прохання поповнила йому рахунки, надіслала добірку новин, бо він не розумів, що відбувається навкруги, чому таке оточення глибоке. А 4 березня нам повідомили про його загибель. Нашому горю не було меж. З’ясувалося, що їхня колона потрапила під мінометний обстріл і всі, хто був у автівці, загинули”.
Повномасштабне вторгнення Ігор Гайоха разом з побратимами зустрів на бойових позиціях
Згодом стане відомо, що Ігор втратив свідомість, у нього були поламані кінцівки, він лежав без ознак життя. Галина каже, що брата не вивезли й залишили з усіма загиблими, бо точився серйозний бій і часу на це не було.
“Його за добу знайшли місцеві. Вони потайки від російських солдатів хотіли поховати загиблих, а знайшли Ігоря. В цілях безпеки рятівників я не можу надати більш детальну інформацію, бо ці люди й досі перебуваються в окупації. Але вони провели неймовірну місію і цілий місяць рятували майже без ліків лежачого військового. Перевозили, переховували, годували, лікували. Ігоря переховували як жертву автотрощі у коронавірусному відділенні місцевої лікарні. Але його все одно здали терористам, що прийшли на нашу землю. Брата вивезли у невідомому напрямку. Ми не знали, що з ним. А 12 квітня на російських інтернет-ресурсах з'явилось відео допиту полоненого бійця “Айдара” Ігоря Гайоха. Ми раділи та сумували одночасно. Бо на Ігоря окупанти та колаборанти полювали 8 років, він був у всіх списках і погроз йому надходило безліч, і ми розуміли, що не варто чекати нічого доброго”.
Для них Ігор з побратимами — терористи
Відтоді рідні мовчали, щоб не нашкодити своєму сину та брату. Але боролися за його визволення: куди тільки не писали, та все марно. Про те, що Ігор постане перед судом мати з сестрою дізналися від російських журналістів.
"Вони мене знайшли в соціальних мережах, попросили коментар з цього приводу і розповісти історію життя мого брата. Але я з ними не стала говорити через те, що довіри до них немає. Все одно збрешуть і перекрутять. Ігорю інкримінують терористичну загрозу "ДНР", повалення конституції "ДНР" й територіальної цілісності "ДНР".
Ігор є прикладом для своїх побратимів. Він взірцевий воїн і командир. Всі його поважають і чекають на повернення.
“18 захисників України, що вірою і правдою, душею і тілом боронили Неньку, будуть демонстративно піддавати незаконному суду. Судитимуть як терористів, а не воїнів. Прошу привернути увагу суспільства до цього процесу! Не можна забувати завдяки кому ми прокидаємося щоранку. Не можна кидати в біді тих, хто нас не кинув напризволяще. Тих, кому не все одно, тих, для кого Україна понад усе!”
"Ігор має повернутись додому, він забагато віддав, аби повернутись на свою рідну Луганщину"
Це Ігор Гайоха — мій друг, побратим. Я знаю Ігора з першого дня його служби влітку 2014 року, саме тоді я поверталась після поранення, а Ігор попросився їхати зі мною і Гуцулом.
Я бачила як він ріс і розвивався. Ігор воював всю цю війну і більше як рік тому важкопораненим потрапив у полон.
Саме мене тоді попросили сказати родині, що Ігор загинув. Це окрема історія, яку колись розкаже Ігор або його рідні, ця історія полону, життя на нитці, дива заслуговує стати фільмом, просто повірте мені.
Всі ці місяці він стійко тримається в полоні. Але.
25 липня в Ростові Ігора і ще 18 наших "айдарівців" збираються судити як терористів. Тому саме зараз ми говоримо вже вголос, бо раніше боялись аби не нашкодити обміну.
ПРОШУ максимальний розголос, прошу всіх відповідальних в нашій країні вплинути і визволити наших.
Ігор має повернутись додому, він забагато віддав, аби повернутись на свою рідну Луганщину.
А ми чекаємо.
Свої в Telegram 
