Ірину Навальну арештували у Маріуполі. Її звинувачують у спробі теракту під час “референдуму”
Майже пів року Ірина Навальна знаходиться у Донецькому СІЗО. Її затримали наприкінці вересня у рідному Маріуполі, куди вона приїхала провідати стареньку бабусю і забрати необхідні речі. Прокуратура “днр” та слідчі "мгб" порушили карну справу за статтею “Спроба теракту”. Зі слів слідчих, Ірині загрожує довічне ув'язнення. Мати засудженої Олександра Столяр не вірить у причетність доньки до підготовки вибуху на одній з дільниць для голосування, тому не перестає звертатися до різних інстанцій та структур України, росії та “днр”. Певний час Олександра Столяр зберігала тишу, а зараз наважилася розповісти про свою ув'язнену доньку.
Мамина доця
Олександра народила Ірину у 18 років. Каже, пологи були важкими, при народженні у дівчини був набряк мозку. Жінка понад пів року боролася за повноцінне життя Іринки. Вони перемогли, але патологічний процес відобразився на здоров’ї доньки — регулярний головний біль, а ще є схильність до суїциду. Але водночас вона розвинута та різностороння людина: одночасно здобувала освіту у загальноосвітній, музичній та художній школах, після навчалася в університеті здобула спеціальність "Спеціаліст з Інформаційних технологій".
“Я багато працювала, у мене було дві роботи, щоб у доньки було все і вона нічого не потребувала. Я, як могла, максимально брала участь у житті доньки, але здебільшого її розвитком і становленням як особистості займалися мої батьки.
Ірина з мамою
Мати у мене заслужений педагог України, тато — колишній військовий офіцер. Бабуся і дідусь обожнювали онуку і називали Іринку “наша третя донька”. Мій батько повністю замінив їй татка, з яким ми не жили вже давно”.
Жінка зауважила, що донька хоча останній час до повномасштабного вторгнення і мешкала окремо, але всі важливі рішення вона ніколи не приймала самостійно.
“У Іри м’який характер, вона — мамина доця. Завжди радилася зі мною з будь-яких важливих питань. Тому для мене було дивно чути, що Іра ледве не підірвала виборчу дільницю”.
Поїхали зі старенькою кішкою і вівчаркою
Життя родини після 24 лютого сповнене жахіть, як і у всіх маріупольців: два тижні жили у підвалі, потрапили під обстріл, бачили обезголовлені трупи на вулицях міста, людей, що вмирали від поранень, як у сховищі сусіди божеволіли.
"Централізованої евакуації не було, тоді люди могли виїхати тільки на власному автотранспорті, при цьому дуже сильно ризикуючи життям. Тому ми залишалися у Маріуполі. Доклавши великих зусиль, я змогла придбати картку місцевого мобільного оператора — мені натовп людей ледве не розчавив все ребра. Зателефонувала рідним, сказала їм, що ми вижили у тому пеклі. І попросила фінансової допомоги, щоб нам всім виїхати. Покинули Маріуполь лише 9 травня: на підконтрольну Україні територію їхали три дні через росію, прибалтійські країни та Польшу. Взяли з собою тварин: стареньку кішку, їй вже 15 років, та собаку".
Хотіла побачитися з бабусею, а натомість потрапила за ґрати
Трохи обжилися у Житомирській області. У розмовах з колегами Олександра з’ясувала, що і вони, і подруги доньки періодично їздять до Маріуполя. Провідати близьких і забрати речі. Хтось дістається туди своїм транспортом, інші користуються послугами перевізників.
“У Маріуполі залишилась бабуся Ірини, матір її батька. Вони були дуже близькими. Донька вирішила поїхати до неї і разом забрати зимові речі, фотографії, жорсткий диск з комп'ютера та інші, більш-менш цінні речі. Я, звичайно, була проти цієї поїздки, але доньці на той момент було 24 роки. Вона прийняла це рішення, до того ж бабуся щовечора дзвонила Іринці, плаче у телефон, сумує за онукою, хоче її бачити. Зрозуміло, людина у віці, після всіх жахливих подій стала сентиментальнішою. Вона там залишилася одна, виїжджати не захотіла. Тому Іра зібралася, знайшла перевізника і поїхала наприкінці серпня до Маріуполя”.
Ірина хоч і була вже дорослою, та з важливих питань завжди радилася з мамою
27 вересня Ірина перестала виходити на зв’язок. Увечері того ж дня на російському сайті новин вийшов відеоролик, на якому її допитують. Іра каже, що вона хотіла підірвати дільницю для голосування (з 23 по 27 вересня на територіях Донецької та Луганської областей, які росія окупувала пiсля 24 лютого 2022 року, пройшов “референдум”щодо приєднання до російської федерації — Свої).
"Те, що я побачила і почула для мене стало шоком. Знаєте, Іра і хотіла підірвати — це зовсім два полярних поняття. По-друге, нашкодити людям — це теж не про неї.
Спочатку затримали до з'ясування деталей, а потім, мабуть, вирішили сфабрикувати справу. Це мої здогадки, бо жодних показань і свідків немає, щоб хтось міг би сказати, як насправді було. Навіть не знаю, де її взагалі заарештували".
Ірині Навальній інкримінують спробу теракту. Дівчину насильно утримують у Донецькому слідчому ізоляторі та погрожують довічним ув’язненням. 27 березня спливає пів року з дня арешту. За словами Олександри, за цей час не було жодного судового засідання.
Бабуся лише раз бачила онуку — дівчина погано виглядає
27 вересня, у день затримання і нібито зізнання, Ірину привезли у кайданках до бабусі. Там провели обшук. Після Іру забрали і місяць про неї не було нічого чутно.
“Ми шукали всюди: я дистанційно це робила, а бабуся їздила по всьому Маріуполю, дісталася і до Донецька. Всюди відповідали: "Її тут немає". А 26 жовтня, рівно через місяць, до бабусі приїхали слідчі “Міністерства держбезпеки “ДНР”, сказали, що відкривають карну справу за статтею “Спроба теракту”. Брали у бабусі свідчення. І з цього моменту з моєю свекрухою вже почав спілкуватися слідчий, який вів справу Іри. На початку була адвокатка: попервах вона відповідала на телефонні дзвінки, а коли взяла з бабусі гроші, перестала трубку брати. Зі мною слідчий не спілкується зовсім. Єдине — запитують у бабусі, а чому мати не приїжджає, не шукає та не витягує свою доньку?”.
Бабуся Ірини кожні два тижні їздить з Маріуполя до Донецька — возить онучці передачку у СІЗО. Вони бачилися лише раз.
“На зустрічі з бабусею донька не могла нічого розповісти, бо разом з ними у кабінеті знаходився не тільки слідчий, а і ще двоє невідомих кремезних чоловіків. Ну, хоча б побачила її, і то щастя”.
Ірина погано виглядає, у неї на тілі та обличчі язви та прищі.
“Всі інші дівчата також погано почуваються. Можливо, це реакція на їжу або воду. Ці рани чешуться, дівчата розчісують їх до крові. Люди, які вийшли з СІЗО по обміну, теж мають ці язви. Вони не проходять, і наші лікарі поки не можуть визначити, що це за захворювання і чим воно спровоковане. Тому поки не знають, як лікувати”.
Олександра сподівається, що українській стороні вдасться повернути її доньку
За той час, поки Ірина Навальна знаходиться у СІЗО, її рідні зверталися у всі інстанції “днр”.
“До уповноваженої з прав людини Дар'ї Морозової, міністерства юстиції, прокуратури тощо. Спочатку відповідали, що її ніде немає. І лише наприкінці листопада відповіли, що Іра знаходиться у Донецьку в СІЗО. Також я пишу в усі російські відомства: мої звернення зареєстровані, але жодної відповіді ні від кого так і не отримала. І, звісно, всі ці етапи пройдені і в Україні. Сподіваюся, що люди, які причетні до обмінів і звільнення людей, зможуть найближчим часом повернути мою доньку на волю”.
Свої в Telegram 
