Михайла Хвостика і Петра Царевського арештували у «ЛДНР». Окупанти звинувачують їх у тероризмі
Понад рік тому Петра Царевського невідомі викрали з власного будинку у Старобільську. Зараз 68-річний чоловік знаходиться у Луганському СІЗО. Йому інкримінують участь у терористичної організації і погрожують позбавленням волі від 5 до 10 років.
Михайла Хвостика затримали ще у червні 2017, коли він поїхав до рідних у Донецьк. Його звинувачують у шпигунстві та пособництві працівникам Служби безпеки України.
До нас звернулися онука Петра Царевського і сестра Михайла Хвостика — жінки хочуть розголосу про своїх рідних, які перебувають у неволі на території “ЛДНР”.
У дідуся цукровий діабет. Його можуть посадити на 10 років
Аграрій Петро Царевський з початком війни росії проти України у 2014 став учасником організації “Самооборона Старобільська”, яка у травні того ж року увійшла до складу батальйону “Айдар”. Завдяки цим добровольцям замість стяга самопроголошеної “ЛНР” на будівлі адміністрації знову замайорів український прапор.
За словами Наталії, до повномасштабного вторгнення дідусь з бабусею спокійно жили у селі Чмирівка, це передмістя Старобільська. Після окупації міста у літнього чоловіка, який має III групу інвалідності, різко погіршилося здоров’я — почало боліти серце. У березні 2022 року Петра Федоровича з власного будинку викрали невідомі особи у військовій формі. Свідком цього свавілля стала його дружина.
Петро Царевський
“Бабуся розповіла, що того дня до них увірвалися близько десятка озброєних людей у військовій формі, сказали, що їм потрібен Петро Федорович. Вони застали дідуся у ліжку — йому було зле. Вони штурхали його, бабуся намагалася затулити свого чоловіка собою, але дідусь не чинив супротив, бо боявся, що скривдять дружину. Невідомі витягли дідуся на вулицю. В чому він був, в тому і запхали в автомобіль. Водночас декілька осіб обшукували будинок, з собою вони забрали особисті документи”.
Жінка одразу поїхала до Старобільська, намагалася з'ясувати, куди і за що забрали її чоловіка. Вона була в поліції, прокуратурі та місцевому СІЗО, але скрізь відповідали — “в них такої особи немає і вони взагалі ні до чого”.
“Деякі співробітники навіть посміювалися, казали: “Раз забрали, то було за що”. Ми майже два місяці нічого не знали про дідуся. Вже наприкінці квітня з обшуком до бабусі приїхала слідча і повідомила, що дідусь знаходиться в СІЗО у Луганську.
В будинку й після цього неодноразово були обшуки, весь час приїжджали різні люди, вимагали від бабусі, щоб вона віддала військову форму, військові відзнаки і якісь папери, пов'язані з організацією”.
Онука каже, тільки бабуся дізналася, що її чоловік у Луганську, наступного дня поїхала туди, але зустрітися зі слідчим їй не вдалося. У СІЗО тільки підтвердили, що Петро Федорович Царевський дійсно перебуває там. Періодично чоловік отримує від дружини передачки, перш за все жінка привезла ліки і теплий одяг.
“Майже рік пройшов і ніяких змін. Нам лише повідомили, що 13 березня мало відбутися судове засідання у Військовому окружному суді у Ростові. Але наразі суду ще не було, засідання постійно переносять, бо дідуся ніяк не привезуть до Ростова. Від чергового адвоката дізналися, що у дідуся проблеми з тиском та серцем. Крім цього додався ще й цукровий діабет”.
Жінці за рік жодного разу не вдалося побачитися зі своїм чоловіком, тому можна тільки здогадуватися, у яких умовах його тримають у СІЗО.
“Ми подали заяви до всіх відповідних державних та міжнародних органів, та поки ситуація незмінна. Дідусь і досі залишається за ґратами, згідно до статті, за якою висунули звинувачення, йому загрожує від 5 до 10 років ув'язнення”.
Брата арештували майже 6 років тому. До нього застосовують тортури
У неволі на території “ДНР” перебуває 36-річний Михайло Хвостик. Він зі своєю родиною жив у Верхньоторецькому Ясинуватського району Донецької області.
З початком війни у 2014 році селище знаходилося на підконтрольній українській владі території на межі зіткнення.
Михайло Хвостик
Галина Хвостик каже, до окупації її рідний брат працював у Донецьку на шахті імені Засядька, займаючи звичайну робітничу посаду. Після боїв у донецькому аеропорту Михайло відкрив маленький магазинчик у селищі, де мешкав.
“18 червня 2017 року брат поїхав до рідних у Донецьк. Тоді можна було проїхати у місто через наше селище. Мешканцям, у кого була прописка Верхньоторецька, дозволяли проїзд на окуповану територію через пункт пропуску, тобто він не порушував закони України, потрапляючи на окуповану територію”.
Додому з того часу Михайло Хвостик не повернувся. Рідні почали пошуки і згодом дізналися, що його затримали працівники “Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС “ДНР” за шпигунство та пособництво працівникам Служби безпеки України.
“Далі ми дізналися, що Михайло перебуває у слідчому ізоляторі №5 в Донецьку і те, що до нього застосовуються тортури. Ми знаємо, що йому давали право вибору — тортури або сам собі буде різати руки. У нього порізані та зашиті руки. Потім з окупованої території нашим батькам надходили погрози й пропозиції викупити Михайла. Дивлячись на його страждання, ми кілька разів збирали гроші та їхали до Донецька визволяти брата, однак у нас забирали гроші, а Михайла не відпускали”.
Доходило до того, що рідним Михайла телефонували і просили приїхати за ним, а потім у батька на очах йому одягали мішок на голову й вивозили у невідомому напрямку. А потім знову пошуки. І знову вимагання грошей.
“А коли батько сказав, що грошей немає, почалися погрози розправою над мамою і татом. Матері заборонили проїзд на територію “ДНР” та погрожували на блокпосту розстріляти, якщо вона знов приїде шукати сина”.
Наразі відомо, що “Верховний суд “Донецької народної республіки” засудив Михайла Хвостика за статтями 233 (участь у терористичній спільності) і 321 (шпигунство) “Кримінального кодексу “ДНР”. І виніс рішення — позбавити волі на 7 років з відбуванням покарання у колонії загального режиму.
“Зараз брат перебуває у виправній колонії №28, яка розташована у Торезі. Над ним і там продовжують знущатися”.
Свої в Telegram 
