Росіяни вдарили по ній з танку заради забави. Як у Святогірську намагаються зберегти школу

Заходжу у школу і перша думка: “О, схожа на мою”. Ті самі довгі коридори, просторі класи, дерев’яні парти з пофарбованим в зелений ніжками. Проте ця точно відрізняється від інших: стеля пробита, в будівлі холодно та волого, діти сюди більше не ходять.

З паном Миколою піднімаємось на останній поверх. Він бадьоро веде нас, щоб показати знищену стелю. Виглядає це моторошно — бетонні плити нависають над нашими головами, в сусідньому, наполовину вцілілому кабінеті висить дошка. На ній збереглися написи, зроблені 23 лютого. За день до початку повномасштабної війни.

Розбита школа у СвятогірськуАвтор: Свої

Голова місцевої військової адміністрації Володимир Рибалкін говорить, що удар по школі був нанесений спеціально.

Це з танку бахнули, заради розваги. Ми коли потім дивились, зі сторони школа наче виглядає цілою, але коли зайшли побачили… Тут дуже багато роботи треба зробити

Микола проводить нас далі, під цими бетонними залишками стелі. Говорить, що ходити під ними досить небезпечно, тому варто рухатися швидко.

Розбитий дах святогірської школиАвтор: Свої

В першому кабінеті, куди ми потрапляємо, викладали ПВП — початкову військову підготовку. Тут на стінах висять портрети “Героїв СРСР”, радянська військова форма. На стелі залишки від макетів літаків, на підлозі — розбитий годинник.

Микола Петрович (вчитель ПВП — Свої) мені телефонує, питає, як його клас. Кажу, Петрович, можна сказати, що немає. А клас красивий був. Питав чи вцілів телевізор

Пан Микола розповідає і про своє нинішнє життя: отримує мінімалку, доглядає стареньку матір, пошкоджений будинок ремонтували власним коштом. Про росіян говорить з обуренням.

Чого вони сюди прийшли? Ми тут жили своє життя, звикли. А нащо мені ця…?

Спускаємось на 2 поверх, він в порівнянні з третім цілий. Але через пошкодження стелі вода затоплює ледь не кожен кабінет. Микола зі своїм колегою щодня по декілька разів прибирають воду з підлоги, намагаються вберегти будівлю від подальших руйнувань.

У маленький комірці в коридорі зберігаються дитячі книги. Серед них три різні варіанти підручника з російської мови.

Підручники в коридорі святогірської школиАвтор: Свої

Заходимо в кабінет фізики. Він вцілів і навіть майже не був розграбований. Микола в цей час розповідає, що у Святогірську був час, коли скрізь було безліч мін-”лєпєстков”. Жінка, що живе поруч зі школою підірвалась на одній з них.

Ходила весь тиждень однією й тією самою стежкою, і тут… Зараз їздить на інвалідному візочку, або пересувається на милицях

Кабінет фізики в святогірській школі Автор: Свої

Йдемо далі коридором. Микола звертає нашу увагу на підлогу та розказує, що раніше вона була дерев’яною та старою. Проте, коли директором школи стала Ольга Борисівна, все змінилось.

Приїхала бригада, зробили підлогу. Планували у 2022 році покласти плитку в їдальні

Заходимо в учительську. На столах і досі лежать папки, книги та журнали. На стіні вчительок вітають з Днем народження листівкою, що висить тут з 2022 року.

24 лютого святкувала Марія Олександрівна. 27 лютого мала святкувати Альбіна Анатоліївна.

Привітання з Днем народження для вчителівАвтор: Свої

Далі йдемо до спортивного залу. У ньому так само, а може навіть ще більш волого, ніж в інших частинах будівлі. Збоку лежать складені пружинні ліжка. Микола пояснює, що на них спали біженці, які жили в школі.

Планували тут підлогу замінити. Ну, тепер, швидше замінять. А он стіл стоїть, так мучились поки його збирали. Збираємо — зайві деталі лишаються. Розбираємо назад, дивимось, скручуємо назад і деталей не вистачає

На тому столі лежать книжки, серед них крихітна захалявна мала книжка Шевченка (рукописи 1847-1849 — Свої). Маленький збірник майже знищений вологою та часом. Побачивши, як ми гортаємо його, Микола пропонує забрати собі, бо доля маленької книжки у вологому спортзалі все одно буде сумною.

З посмішкою Микола згадує історію про спортзал, як один хлопчина здер ледь не всю фарбу з підлоги.

Та тільки вчителька вийшла, інші хлопці схопили його за ногу і почали возити по підлозі. А її тільки нещодавно пофарбували. От він спиною і “зібрав” ледь не всю фарбу

В актовій залі, куди ми переходимо зі спортзалу, розбиті вікна, в стіні дірка від снаряду. Микола говорить, що скоріш за все він пройшов у вікно і залетів у вентиляцію. На сцені, де колись виступали діти, й досі висить кольорова тканина, що її прикрашала.

Актова зала святогірської школиАвтор: Свої

Коли ми виходимо зі школи, обертаємось, що зафільмувати будівлю ззовні. Трохи здалеку, в сонячних променях та з густонасадженими ялинками біля входу вона виглядає так, ніби тут нічого й не було. Проте, якщо придивитися — видно розбиті вікна та тріщини в стінах.

Зовнішній вигляд святогірської школиАвтор: Свої

За словами Володимира Рибалкіна, щоб хоча б “законсервувати” будівлю, зупинити її руйнування необхідні сотні тисяч євро. Такі кошти прифронтовому місту не хоче поки виділяти жодна благодійна організація. Проте містяни не опускають руки і роблять що можуть власними силами, і чекають коли у школі знову лунатиме дитячий сміх.

_____________________________________

Документування воєнних злочинів унаслідок війни Росії проти України стало можливим за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов'язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Аграрій з Луганщини Дмитро Подрєз відновлює розбиті росією будівлі. Його рідного села більше немає

Якби залишився клаптик України, вона б жила там. Історія викладачки з Луганська, яка загинула в Бучі

400 приватних будинків вже полагодили. Як відбувається відновлення житлового фонду у Святогірську?