Чи є дозвілля у мешканців прифронтової Донеччини і яке воно? Розповідають жителі Покровська
Олена Єрмоленко, журналістка, співзасновниця ГО «Мистецька лабораторія City-ART»:
— Мені до душі «Бульвар», бо тут почуваєшся, ніби вдома. Команда закладу, як зараз модно говорити, дуже «френдлі» і до гостей, і до громадських активістів. Останні можуть розраховувати на всіляку підтримку. Наприклад, я з однодумцями вже другий рік поспіль проводжу у «Бульварі» мистецькі вечори та стендап-вечірки. Нам безплатно надають майданчик і мультимедійне обладнання. Допомагають з декором та звуком. Я можу будь-коли звернутись до івент-менеджерки Аліни Дацун зі своєю ідеєю і вона завжди готова допомогти.
Дарья Хрипкова, фотографиня:
— Незважаючи на постійні обстріли, я не можу сказати, що наша громада занепала. Наслідки обстрілів усуваються швидко, допомагає місцева влада та громадські організації. Відкриваються нові бізнеси та пропонуються робочі місця. Люди живуть і сподіваються на краще. Найкомфортніше там — де не літає, але такого місця немає. І якщо говорити про найкомфортніший публічний простір, хай буде «Бульвар», бо це простір для всіх.
Евеліна Шелест, менеджерка зі зв'язків з громадськістю компанії «Метінвест холдинг»:
— Стовідсотково центр «Бульвар». Там приємна атмосфера, смачна їжа. Відбуваються різноманітні культурні заходи, бувають цікаві співрозмовники, відбуваються концерти. На зустрічах ми граємо в настільні ігри. Я беру участь у поетичних вечорах. І все це попри війну.
Яна Шевчук, молода мама:
— Сказати чесно, я не знаю про якісь публічні простори в Покровську. Ми переважно їздимо до Дніпра. Там більше можливостей, аби змістовно провести дозвілля. І розважатися з дитиною можна, і для власного розвитку щось знайти теж. У Покровську гуляємо в парку і насолоджуємось миттями життя.
Павло Коротков, старшокласник:
— Я вважаю, що якісь громадські простори в Покровську є, принаймні, повинні бути, але я про них нічого не знаю. Може, це тому, що якесь спілкування я не дуже люблю? Я просто ходжу парками, насолоджуюсь такими просторами, мені це більш подобається. А зараз з мамою я йду до храму. І ось там мені буде добре.
Максим Чухлеб, шахтар:
— Зараз нічого і згадати не можу про публічні простори в Покровську. До війни відвідував «Батутну арену». Зараз вона закрита. Сам я ходжу або, як зараз, на ковзанах катаюсь на нашому ставі, або на роликах. Але це буде вже навесні. Відвідувати якісь заходи — про це навіть не думав, немає у мене такої потреби.
Світлана Володчінкова, аптекарка:
— Ви знаєте, я не покровчанка. Але приїжджаю до міста, щоб провести тут час, якось розвантажити себе морально. У вас тут все — суцільний публічний простір. А про те, щоб якісь заходи відвідувати, десь з кимось спілкуватися — то зараз не на часі.
Свої в Telegram 
