У мене житла немає — я безхатько. Юрій 2 роки живе в підвалі ресторану в Лимані
Все навкруги розбили — моє житло теж
Будинок, до якого привів пан Юрій журналістів Свої, внаслідок щільних обстрілів горів 3 дні поспіль. Будівля 1910 року побудови, де до початку повномасштабної війни жили люди, зараз більше нагадує закинутий будинок із привидами з фільму жахів.
“Квартира в дружини залишилася, а в мене квартири нема. Я “бомж”. У цьому під’їзді побило все. Всі повиїжджали, а раніше тут і магазини були, торговельний центр поруч”, — розповідає Юрій.
Після обстрілу Юрій намагався відновити житло власноруч. Хоча б вставити вікна. Скло брав з інших розбитих вікон, збирав до кучі в одну раму.
“Я вставив вікна, а хтось прийшов і кинув цеглину. Платив хлопцям, які зробили мені вікна. Білий день. Я прийшов, а скло вже розбили. Що за люди. Якщо я тобі не подобаюся, то прийди й плюнь мені в обличчя, а не роби таке”, — обурюється чоловік.
Сам Юрій каже, що ніколи б не повірив, що війна може прийти в його хату, бо “браття-слов’яни” завжди жили мирно.
Юрій з дружиною живе в підвалі ресторану
Колись у цьому підвалі була гардеробна, а сам ресторан користувався популярністю не тільки серед місцевих, а й серед гостей з інших міст і навіть областей.
“Зі Слов’янська, з Краматорська тут бували люди. Хлопці приїжжджали відпочити, побитися. Усіляке бувало”.
Сам Юрій також бував у цьому закладі.
“Я з армії повернувся в 1974 році, а в 75-му відкрили тут ресторан”, — згадує Юрій.
Проте після початку активних бойових дій у Лимані заклад став прихистком для місцевих мешканців. У його підвалі мирні жителі Лимана переховувалися від російських бомбардувань.
Виїжджати нікуди не збираємося
Юрій намагався евакуюватися разом з хворою дружиною, але саме в той момент евакуацію з населеного пункту припинили через щільні обстріли.
“Пішов у волонтерів запитав. Сказали, що о 10-ій буде евакуація. Але так тут усе гуділо й ревіло. Стріляли страшно. Я побіг сумки віднести, й почало лягати прямо тут. Ми зачекали до 10-ої години, а волонтери сказали, що вивозу не буде. Ну, що робити? Залишаємося”.
Коли Лиман звільнили, в місті стало тихо. З’явився зв’язок, світло, відкрився магазин, але води немає й досі. Місцеві жителі набирають її у колодязях або свердловинах.
“Влітку купаємося у вуличному душі. Взимку — в тазику. Сьогодні до пояса миємося, завтра — по пояс”, — жартує Юрій.
Воду носити, зізнається чоловік, дуже важко. Дружина пересувається тільки за допомогою палиць, а самому натягати багато води просто неможливо.
“Я дружині не докоряю за хворобу. Могло таке статися й зі мною. Вона раніше була баба-вогонь, а зараз он як. На операцію на суглобах треба 300 тисяч, а де ж ті гроші візьмеш”.
______
Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов'язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID https://www.usaid.gov/uk/ukraine та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Свої в Telegram 
