Перший бій був 22 лютого. Як прикордонники Донеччини і Луганщини тримали оборону у перші дні наступу
Напередодні початку повномасштабного вторгнення ситуація на східних кордонах значно загострилася. Перший ворожий удар був на кордоні Луганщини ще 22 лютого. До цього російські військові здійснювали чимало провокацій: спостерігалося скупчення техніки та неодноразове наближення до кордону. Прикордонники Донецького загону перейшли у режим бойової готовності ще у середині лютого. Саме прикордонники були першими, хто вступив в бій з ворогом. Вони захищали свої землі разом із Силами оборони ціною власного життя. І зараз продовжують службу в найгарячіших точках на фронті. Свої поспілкувалися із прикордонниками Луганського і Донецького загонів про перші дні повномасштабної війни, перші втрати і про те, як зараз бійці боронять Україну.
Перший бій на Луганському кордоні розпочався ще до початку вторгнення
Офіцер штабу 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Дмитро Рябченко згадує, напередодні початку повномасштабного вторгнення на кордоні відчувалося загострення.
«Ми виконували завдання на державному кордоні й спостерігали скупчення великої кількості техніки біля кордону. Тоді ворог шикувався в колони, лінії. Спочатку вони стояли на місці, потім стали рухатися з однієї точки в іншу».
Всю інформацію про рухи ворога прикордонники передавали своєму керівництву, та самі до останнього не вірили, що буде повномасштабне вторгнення.
«Про скупчення техніки ми вже знали за два тижні до початку повномасштабної війни. Всі все розуміли, тому були у повній бойовій готовності. Якби все відбулося лише на Сході, відсіч була б однозначною і у нас було би підкріплення. Та ніхто не очікував, що це буде повномасштабно по всій території України».
Луганські прикордонники були першими, хто прийняв на себе удар росіян. Сталося це у селі Зоринівка.
Дмитро Рябченко з побратимом зустрічали колону ворога
«Наряд прикордонників прийняв перший бій о третій ночі 22 лютого — ще до оголошення путіним початку так званої «сво». Диверсійно-розвідувальна група зайшла до села. Їхні сили переважали».
Тоді під час бою загинув прикордонник Денис Ткач, тіло якого забрати з поля бою не вдалося. Загиблого воїна знайшли його батьки й змогли поховати у Микільському.
Денис Ткач загинув поблизу села Зоринівка
«Коли розпочався наступ, перед нами постала задача стримувати противника. Події на кордоні розвивалися досить стрімко. Точилися бої. О сьомій ранку російські колони заходили на Біловодськ».
Спочатку, каже Дмитро, прикордонники отримали команду відбивати ворога.
«Ми займали позиції по населених пунктах Луганської області і вступали в бій. Якісь вигравали, в якихось перевага була на боці противника. І тому доводилось відступати, бо ми несли величезні втрати. Російська артилерія не замовкала: сипалися «Гради», «Смерчі» по всій території області».
Тоді прикордонники Луганського загону отримали наказ відходити на другі рубежі оборони.
Тепер боронять країну у складі Гвардії Наступу
Після окупації Луганської області загін неодноразово переформовувався. Нині він став бригадою Гвардії Наступу «Помста» з посиленими бойовими спроможностями.
«У квітні 2023 року ми завершили виконання завдань на східному напрямку і відбули в район зосередження, де здійснювали доукомплектування особовим складом, технікою і проводили різні навчання».
Там пробули близько трьох місяців, пізніше передислокувалися до Рівненської області, де здійснювали охорону та оборону кордону з білорусією. Також продовжували навчання та формування бригади.
Вже у січні загін прибув на схід для виконання бойових задач в найгарячіших точках. Прикордонники відбивають атаки ворога від Харкова до Бахмута.
«Наші воїни беруть участь в операціях на Авдіївському, Бахмутському напрямках та умовних лініях розмежування Харківської області».
Прикордонники виконують завдання спільною зі Збройними силами України. Дмитро каже, на різних напрямках перед ними стоять різні задачі: десь йде окопна війна, десь здійснюються штурми та відбиття вогневих позицій.
Луганські прикордонники воюють у найгарячіших точках
«Ситуація на фронті складна, війна прогресує. Сили противника дуже переважають над нашими, інколи один наш військовослужбовець йде на сімох росіян. У ворога є спроби наступу колонами, навіть по 10 танків. Але це все швидко знищується артилерією ЗСУ: виставлялися засідки та активно використовувалися протитанкові засоби. Наші воїни вмотивовані, вони знають, за що стоять і захищають країну».
Дмитро каже, наразі, триває комплектування «Помсти».
«Люди потрібні завжди. Тому ми пропонуємо різні посади. Наші військовослужбовці до того, як потрапити у зону бойових дій, проходять серйозну підготовку. Навчання відбувається за різними спеціалізаціями: від піхотинця, снайпера, оператора БПЛА, бойового медика до водія броньованої техніки та артилериста».
Аби долучитися до Гвардії Наступу, потрібно заповнити анкету.
Що відомо про Луганський загін?
3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса — ровесник Незалежної України. Весь цей час воїни виконували завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону в Луганській області. Прикордонний загін охороняв ділянку державного кордону з Російською Федерацією протяжністю 504,19 км, з них: сухопутна — 407,19 км, річкова — 97 км. Протяжність ділянки по лінії розмежування — 181 км.
Воїни загону з 2014 року ведуть бої з ворогом
У 2014 році, коли розпочалася російська агресія проти України, прикордонники Луганського загону прийняли перший бій з ворогом. Через навалу росіян їм довелося відступити.
Тоді загін передислокувався до Старобільського району. Там же, після об’єднання Лисичанського та Луганського, у 2020 році, був сформований спільний загін, який базувався у Лисичанську. Прикордонники несли службу в межах територій області, підконтрольних українському уряду.
Прикордонники Донецького загону об'єдналися із Силами оборони
Тодішній командир 1-го прикордонного загону Валерій Падитель розповідав, з виступів путіна було зрозуміло, що війна неминуча. З середини лютого він фактично жив на робочому місці, в Маріуполі, а загін перевів на казармовий режим.
Валерій Падитель брав участь в обороні Маріуполя
З 24 лютого, коли у місті почули перший вибух від удару російського літака, розпочався масштабний наступ росіян. Разом з іншими Силами оборони України, які знаходилися в Маріуполі, прикордонники Донецького загону виконували бойові завдання у місті та на його околицях.
За словами Валерія Падителя, 28 лютого Маріуполь вже був іншим. Околиці були обстріляні, а всі в’їзди порізані «гусянками». Людей на вулицях практично не було. У цей день прикордонники у повному складі загону зайшли на «Азовсталь». Тоді там ще не було боїв, але по території заводу вже працювала корабельна і сухопутна артилерія.
«Завдання прикордонникам визначали старші керівники — полковник Денис Шлега та підполковник Денис Прокопенко («Редіс»). Обороною Маріуполя документально керував полковник Шлега, з 24 лютого прикордонники підпорядковувалися йому та виконували завдання в межах міста. За командою вони зайняли свої позиції, рубежі, і вже з заводу групами ходили на бойові завдання».
Однією з перших важких втрат для загону стала героїчна загибель підполковника Ігоря Дашка. Тоді армія рф намагалася прорвати українські позиції.
Ігор Дашко загинув під час оборони Маріуполя
Офіцер встиг прикрити відхід побратимів, натомість сам отримав важке поранення й не міг рухатися. Аби ворог не захопив радіостанцію, він підірвав себе гранатою. «Слава Україні!» — останні слова прикордонника, які прозвучали в ефірі.
«У березні оборону міста прорвали, почалися вуличні бої, у квітні місто було не впізнати. Були серйозні втрати серед особового складу, постійно велися перемовини. У травні для збереження життя було прийнято рішення про вихід з "Азовсталі". Вихід тривав з 14 до 17 травня».
Нині частина прикордонників Донецького загону, які обороняли Маріуполь, і досі утримуються у ворожому полоні.
Після реорганізації несуть службу у найгарячіших точках
На момент повномасштабного вторгнення не весь особовий склад Донецького прикордонного загону перебував у Маріуполі. Переважно це були військовослужбовці з відділу прикордонної служби «Новотроїцьке». Їх передали в оперативне підпорядкування 11-го (Краматорського) прикордонного загону і вони до кінця липня 2022 року виконували бойові завдання на ділянці відповідальності від Мар'їнки до Вугледару.
У вересні 2023 року розпочалося формування оновленого 1-го прикордонного загону. Заступником начальника було призначено підполковника Олександра Гребенюка.
Прикордонник Олександр Гребенюк
«Але я виконував обов'язки коменданта, тому що штатний комендант виконував обов'язки начальника прикордонного загону, оскільки тодішній керівник перебував в полоні».
Після формування підрозділу 1-ша прикордонна комендатура швидкого реагування першого загону в грудні висунулася для виконання бойових завдань у напрямок Бахмута і Соледара.
«Підрозділи були розділені на дві частини. Перша виконувала бойові завдання на самому пункті Соледар. Друга була на Бахмутському напрямку. Обидві частини працювали спільно з 10-м мобільним прикордонним загоном».
Олександр розповідає, бойові дії на обох напрямках були дуже важкі. На жаль, комендатура зазнала дуже великих втрат.
Донецькій загін воював у Бахмуті та Соледарі
«Але, як мені розповідали підрозділи Збройних сил і підрозділи 10-го мобільного прикордонного загону, вони були дуже здивовані мужністю, героїзмом людей 1-го прикордонного загону. Це були мобілізовані люди. Частина з них була військовослужбовцями за контрактом. Але всі наші воїни показали дуже високий результат».
Тоді не вдалося стримати навалу російських окупантів ні в Соледарі, ні в Бахмуті. За словами Олександра, кількість ворога була дуже великою, а кількість боєприпасів, які використовували окупанти, була в рази більшою, ніж у Сил оборони.
Після реорганізації прикордонники 1-го загону тримали оборону Кліщіївки, Часового Яру, Ягідного, Благодатного, Опитного, Соледару, Бахмута, Макіївки, Нового, Куп’янська. Воїни продовжують виконувати стабілізаційні заходи у найгарячіших точках.
Донецькі прикордонники продовжують захищати країну
Наразі продовжується доукомплектування 1-го прикордонного загону. Аби долучитися до оборонців, потрібно заповнити анкету.
«1 прикордонний — це досвід захисників Маріуполя, це міць героїв «Азовсталі» підсилені молодими кадровими та мобілізованими прикордонниками. У нас одна з кращих баз інструкторів в Держприкордонслужбі: вони неодноразово проходили підготовку за кордоном, брали участь у миротворчих місіях, воювали в Африці, Афганістані, Іраку. Їм є чим поділитися з майбутніми побратимами».
Що відомо про Донецький загін?
1-й прикордонний загін — бойовий підрозділ Держприкордонслужби з потужною історією, котрий має вагомий бойовий досвід за плечима. В жовтні 1992 року на базі ОКПП «Маріуполь» створили Донецький загін прикордонного контролю. Відтоді він стояв на варті державних рубежів у межах Донецької області та узбережжя Азову. В мирний час загін забезпечував безперебійне функціонування пунктів пропуску та правопорядку на кордоні.
1 прикордонний загін базувався в Маріуполі
Коли у 2014 році розпочалася російська агресія проти України, підрозділи Донецького прикордонного загону були переведені в повну бойову готовність. Коли російські найманці окупували частину територій Донеччини та взяли під контроль Маріуполь, прикордонники мужньо боронили його з перших днів. Вони не залишили місто навіть після його захоплення. Перша втрата серед особового складу сталася 2 липня 2014-го під час обстрілу з мінометів пункту пропуску "Новоазовськ". Тоді загинув молодший сержант Володимир Пресняков.
Після звільнення Маріуполя прикордонники 1-го загону майже 10 років у складі Сил оборони України тримали оборону проти російських загарбників по всій лінії узбережжя Азовського моря — у Новоазовську, Сєдовому, Василівці, Успенці, Лисичому, Бахмуті, Приморську.
До початку повномасштабного вторгнення головними задачами Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) були охорона узбережжя та робота на контрольно-пропускних пунктах на лінії розмежування.
Свої в Telegram 
