Як у прифронтовій Донеччині люди наближають перемогу? Розповідають жителі Покровська
Юлія, молода мама:
— Живемо, радіємо, виховуємо дітей так, щоб вони зростали в щасті та радості. Виховуємо дітей в любові до України, в любові до нашого Покровська. Донатимо. Небагато, але постійно. А ще — віримо.
Вікторія Воропаєва, проректорка ДонНТУ:
— Головний наш внесок у наближення перемоги — це, звичайно, підготовка кадрів, фахівців, які працюють зараз для того, щоб розвивалась наша економіка. Щоб військово-оборонний комплекс розвивався. Багато дуже наших спеціальностей, які спрямовані на це. Крім того, наші наукові дослідження, розробки також мають спрямування саме на оборонний комплекс. Є певна тематика, якою ми займаємось і робимо як теоретичні, так і практичні кроки, щоб зміцнювати наш оборонний потенціал. Безумовно, і волонтерство в нашому виші поширене дуже. Випускники військової кафедри йдуть воювати. Ми і їм допомагаємо.
Марія, школярка:
— Звісно, допомагаємо армії. Постійно донатимо на ЗСУ. А з волонтерських ініціатив моя родина підтримує виготовлення окопних свічок. Ми постійно збираємо, віддаємо банки, допомагаємо в придбанні матеріалів.
Олексій, викладач:
— Роблю все можливе. Донатю, хоча і посильно, але на постійній основі. Все, що від мене залежить на роботі, виконую. Сплачую податки. Живу у Покровську вже рік. І взагалі-то я думаю про майбутнє. Навчаю майбутніх шахтарів. Хочу Перемоги і щоб регіон залишився живий.
Давид, студент:
— Ніде не допомагаю, навчаюсь у професійному коледжі. Не маю можливості допомагати. Щоб чимось допомагати наближати перемогу, потрібна більша кількість людей, а їх в місті мало, всі виїхали. І, мабуть, фінанси для цього потрібні. Якщо чесно, я навіть не чув, що у нас тут є якісь волонтерські організації.
Свої в Telegram 
