Марина Мотузко з Донеччини працює на шахті. Нову професію опанувала, аби зробити внесок у перемогу
Вперше в новітній історії вугільної промисловості України жінкам дозволили працювати під землею на допоміжних роботах. Сталося це через те, що більшість чоловіків з початком повномасштабної війни стали на захист країни. Попри труднощі, жінки змогли досконало опанувати різні професії. Вони керують обладнанням у шахтах, наглядають за роботою конвеєрних стрічок та проводять ремонтні роботи. Одна з тих, хто зміг опанувати нову професію — Марина Мотузко. Жінка евакуювалася з Донеччини до західного Донбасу, й тепер працює на шахті машиністкою підземних установок на дільниці конвеєрного транспорту. Про особливості роботи під землею Марина розповіла для Wonderzine Україна.
Кардинальна зміна професії
Марина працювала керівницею народного театру мініатюр у рідному селищі на Донеччині. Та з початком повномасштабної війни була вимушена евакуюватися. Родина оселилася в одному з сіл біля Першотравенська. На новому місці жінці довелося кардинально змінити свою професію.
«Рік тому почула, що жінок набирають на підземні спеціальності в шахті, тож вирішила спробувати. Хотілося зробити свій внесок у перемогу й допомогти чоловікам, які вирушили на передову», — розповідає Марина.
Так вона працевлаштувалася на шахту й стала машиністкою підземних установок на дільниці конвеєрного транспорту. Раніше на таких посадах працювали переважно чоловіки. Тепер на шахті працюють майже 150 жінок.
Марина з колежанками
«Мої завдання полягають у тому, щоби керувати роботою конвеєрів, якими вугілля транспортують з-під землі на поверхню. На шахті є основні дільниці — це проходка та видобуток вугілля й допоміжні, серед яких — дільниця конвеєрного транспорту, на якій працюю. Я стежу за тим, аби конвеєр працював без збоїв, щоб не траплялись аварійні ситуації. А зважаючи на підземні умови — вугільний пил, вологу та воду — на стрічку наліплюється бруд, який треба розчищати».
Марина ділиться, така робота дуже важка. Інколи, аби очистити бункер від бруду та пилу, доводиться попрацювати з лопатою. В таких випадках на допомогу приходять колеги-чоловіки.
«Я постійно комунікую з колегами, дізнаюся щось нове. За майже рік роботи в шахті я звикла до свого колективу, тут працюють сучасні, добрі, щедрі люди, які ставляться до тебе з повагою і завжди допомагають».
Марина наголошує, робота всіх працівників та працівниць шахт є дуже важливою.
«Бо шахтарі несуть світло та тепло. Нещодавно мій молодший син також пішов працювати на прохідницьку дільницю до нас на шахту».
В роботі головне — уважність та дотримання правил
За словами Марини, її робота вимагає уважності та постійного нагляду за обладнанням.
«Важливо уважно дивитися на пульти управління. Кожна кнопка чи лампочка за щось відповідають, і, якщо стрічка зупиняється, я маю зрозуміти, чому так відбулося. Це можуть бути падіння вугілля, замикання якогось механізму на стрічці або забурювання стрічки вугіллям».
Важливою вимогою є й дотримання правил безпеки. Наприклад, коли лунає сигнал, який сповіщає про небезпеку, треба зупинитися. Марина каже, до роботи треба ставитися відповідально, бо від цього залежать життя та здоров’я колег.
Робота у шахті повністю залежить від електропостачання. Якщо насос, який відкачує воду з шахти, не працюватиме, її затопить. Якщо не працюватимуть вентилятори, не буде кисню, працівники не зможуть дихати.
«Головне — без провітрювання станеться накопичення газу метану, що виділяється при видобутку вугілля, і це може спричинити пожежу. Ми завжди носимо із собою саморятувальники, які допоможуть дихати у випадку аварії. Крім цього, у нас є прилад, який контролює рівень метану й дає сигнал у разі його перевищення».
Шахта, де працює Марина, унікальна. У ній — єдиній в Україні, обладнаний підземний wi-fi. А у гірників є смартлампи, котрі одягають на шахтарську каску і тримають зв'язок із поверхнею.
«Ця «розумна» лампа має декілька переваг перед звичайною шахтарською коногонкою. По-перше, вимірює концентрацію метану в радіусі двох метрів від людини. Також лампа відстежується диспетчером на поверхні, тобто він бачить, де зараз перебуває людина в шахті. На додачу, вона працює як пейджер — диспетчер може надіслати шахтарю на лампу повідомлення про якесь завдання. А якщо людині в шахті стало зле, вона може послати з лампи сигнал про допомогу».
Свої в Telegram 
