Із запасом ліків та устілок. Як у прифронтовому Покровську працює кав’ярня з італійським шармом
Вже потім ми зустрілись і Ірина розповіла про філософію справжньої кави в шахтарському місті на Донеччині, де раніше "3 в 1" було класикою, та про роботу в прифронтовому Покровську до останнього.
У будь-який сфері важливі люди, а не система
Більшу частину життя я працювала держслужбовицею. Була фахівцем в державних установах, а потім ще два роки працювала HR-менеджером в одному з медцентрів Покровська. З часом я зрозуміла: неважливо де я працюю — у державній установі чи у приватному бізнесі, скрізь пріоритетні показники, система, а не люди. І я вирішила започаткувати власний бізнес, де б моя душа могла відпочити, а мої співробітники — не тільки працювати в комфортних умовах, а ще й мати час на особистий розвиток. Вони вже п'ять років працюють зі мною, і ми досі залишаємося разом.
Ірина Сапач
Коли я почала планувати майбутній бізнес, найперше, що зробила, — написала місію: «Впровадження культури спілкування в кав’ярні, в тому числі і ділового». Вона відображає те, до чого ми прагнемо. В Покровську тоді не було закладів, де була б культура чаювання і кави. Тому ми відкрилися, знаючи все про приготування справжньої кави і класичних порцій (у Feliz немає маркетингового оману з порціями XS-XL — Свої). І ті, хто розуміється на справжній каві та її класичній подачі, стали нашими клієнтами. Це одна зі складових моєї підприємницької діяльності.
Кава з Італії у Покровську
А друга в тому, що я створила свій бізнес, як куточок, де моя духовна і моральна складові можуть відпочити. Хоча я не можу стверджувати, що моя кав'ярня є бізнесом майбутнього, але все має бути орієнтованим на людей. Не вижимайте з бізнесу, бо це гра не в довгостроковість, любіть свою справу — люди приходять на емоції. Ми приймаємо людей у Feliz, вони — наші гості, вони на першому місці. Зустрічаємо всіх привітно, так само, як я б робила це у себе вдома. Для справжньої господині — або все добре, або краще не запрошувати гостей. І всі мої гості говорять, що приходячи до нас, вони відпочивають душею.
Журналістка Наталя Бірюкова з Іриною
Наша кава приїжджає до нас з Італії. Виробник кави обсмажує зерна, складає їх в спеціальні ємності і закачує їх інертним газом. Ми відкриваємо таку банку і даємо каві пару днів відпочити. Виходить так, ніби каву тільки обсмажили і одразу готують у Покровську. Кава недешева. І я завжди казала, людям потрібен вибір — пити якісну, справжню італійську каву або один раз спробувати і повернутися до звичайних напоїв. На питання, для кого призначена кав'ярня Feliz, я не можу дати конкретної відповіді.
Тістечка, якими ми пригощаємо гостей, я готую сама. Почала цим займатися під час ковіду, коли всі сиділи вдома. Тоді було багато кулінарних майстер-класів, і я навчилася готувати різні десерти. Найбільше мені подобається робити львівський сирник, чизкейк і мусові тістечка. Готую тільки маленькими партіями, щоб у Feliz завжди були найсвіжіші тістечка.
Окрім десертів, ми пропонуємо нашім клієнтам хот-доги та бургери. Ми не користуємося взагалі мікрохвильовими печами, тільки гриль. Приготоване на грилі має інший смак і аромат. Це теж наша відмінність.
До нас приходять діти, подружні пари, родини, пенсіонери — всі, хто шукає приємного і спокійного місця для відпочинку. Є також постійні літні клієнти, які обов'язково приходять випити кави після отримання пенсії. Вони кажуть, що це місце не схоже на звичайні кав'ярні в Покровську. Такі люди відвідують наш заклад, як раніше ходили в кінотеатри — заради естетики і атмосфери. Так, всі кажуть, що у нас добра аура, і ділові зустрічі завжди тут закінчуються підписанням договорів.
І думати не хочемо, що кав'ярню доведеться зачинити назавжди
Мій чоловік захищав Батьківщину ще з АТО. У 2016 році його комісували через інвалідність. На отримані від держави гроші ми відкрили кав'ярню Feliz. Можна сказати, що це ветеранська кав'ярня. Крім того, я захистила власний проєкт на відкриття бізнесу за програмою "Грант на власну справу" в центрі зайнятості. І на ті гроші ми купили меблі для нашої кав'ярні.
З початком повномасштабної війни я зі своєю працівницею й іншими жінками з Покровська плели маскувальні сітки. Кав’ярню тоді зачинили. Всі в Покровську зачинялись тоді. Не було чіткого розуміння, де спиниться ворог.
І зараз ми не виїжджаємо, ми працюємо. Центр Покровська, де наша кав’ярня, суттєво страждає від обстрілів. Наші постійній клієнти раніше були з достатком вище середнього. А зараз це — люди в пікселі. Хлопці полюбили нашу покровську каву і смаколики, які ми готуємо з любов’ю . Одного разу спробував, а потім, проїжджаючи через наше місто, вони заїжджають на філіжанку кави в Feliz.
У закладі зустрічають гостей, як вдома
У нас не зафіксована знижка військовим, але, звісно, вона є. Якщо у когось не вистачає грошей або не пройшов платіж по картці, ми все одно відпускаємо те, що людина замовила. Але, чесно скажу, військові навпаки намагаються платити і чайові залишати дівчатам гарні. Ми в такому місті працюємо, що вони намагаються підтримати тих, хто їм дає гарний сервіс. Ми так робимо: бачимо — мокрий, втомлений, кажемо: знімайте взуття, одяг, ставте сушити все. У нас завжди запас устілок, ми їх роздаємо просто так. Є ліки, їх теж віддаємо тим, хто хворіє. Це така від нас невелика допомога, підтримка. У нас і посилки залишали, ми їх передавали.
Ранкова кава після обстрілу Покровська
Останній обстріл був вночі. А бувало, що прилітало поруч і вдень. Кав’ярня працювала. Ми ще раніше вжили заходів безпеки, зокрема, прибрали всі склянки з сиропами та посуд подалі від місця, де працює персонал, щоб у разі обстрілу уламки не поранили когось. У приміщенні діє правило трьох стін, немає вікон, є й комора, де можна сховатися.
Ми всі чимось займаємось і розвиваємось. Я завжди кажу: який сенс впадати у відчай? Страх — це найнижча енергія. Але зовсім не мати страху — це ненормально. Потрібно завжди розвиватися, жити з інтересом і добром. Я нікого не тримаю, всі дорослі люди, які самі згодилися жити в таких реаліях. Потрібно їхати — значить треба їхати. Але ніхто не хоче виїжджати. Подивіться, всі тягнуть до останнього.
Ми працюємо, як і всі, не хочемо думати про те, що нам доведеться зачинити кав'ярню назавжди. Звісно, є обстріли, фронт рухається, і Покровський напрямок чутний для всіх. Але Feliz — це місце відпочинку і справжньої італійської кави на Донеччині.
Кава приїджає в Покровськ в спеціальних ємностях
Звісно, якщо місто почнуть обстрілювати "Градами", нам доведеться зачинитися і виїхати. Я пробула місяць в евакуації в невеликому місті в центральній частині України. Мені здавалося, що воно відстало від Покровська років на 20. Покровськ — це місто, де гроші завжди були в обігу. Шахтарі тут завжди добре заробляли, і бізнес тут вести легше. І навіть зараз тут є обіг грошової маси. А в таких невеликих містах, як наше, десь глибше до центру, здебільшого сільськогосподарських, напоїти людей елітною кавою нереально. Київ і область — теж не варіант, тому що дуже велика оренда комерційного приміщення, та і винаймати собі житло теж дуже дорого.
Соціальна відповідальність бізнесу перед громадою
Бізнес має бути відповідальним. У мене все офіційно — всі співробітники отримують "білу" зарплату, мають лікарняні та відпустки. Для них це важливо, бо це забезпечує стабільність у їхньому житті. Я сплачую податки і надаю робочі місця. Хоч і була можливість у 2022-2023 роках не платити єдиний податок, я платила, розуміючи, що державі це зараз дуже потрібно. Наприклад, у 2023 році я сплатила близько 70000 гривень податків з моєї кав’ярні на чотири столика.
За 5 років роботи приватним підприємцем я можу сказати, що взаємодія з владою можлива лише тоді, коли владі від підприємця щось потрібно. Це такий посил від держави, і, я вважаю, що він має змінитися. Коли приходить біда, підприємець самотужки вирішує свої проблеми. Ось двері моєї кав’ярні, які просто розірвало, їх після чергового ракетного обстрілу не відремонтуєш — потрібні нові, а вони коштують 17 500 гривень. Це скільки ж мені потрібно чашок кави продати, щоб на них заробити? Але я розумію, це — моя відповідальність, мій вибір.
Наслідки ворожого обстрілу
У Покровську місцева влада допомагає забивати вибиті вікна і двері державним, комунальним установам, мешканцям багатоквартирних будинків. Їм всім дають безкоштовні матеріали, а підприємцю не можуть дати навіть лист ОСБ. І я впевнена, що це несправедливо. Такі, як я, наповнюють бюджет, впорядковують прилеглі території і ми живемо тут. Від кожного маленького бізнесу йдуть відрахування до місцевої казни, але коли стається біда, ми поза увагою.
У приміщенні, де розташована кав'ярня, колись мешкав відомий дисидент Данило Шумук (Данило Шумук — громадський діяч, політв'язень, дисидент, учасник українського руху опору. З 2002 по 2004 мешкав у Покровську, в квартирі, де зараз працює Feliz — Свої).
Влада запропонувала мені поруч із закладом створити майданчик для проведення заходів, а я могла б використовувати його, як літній майданчик кав’ярні. Я його облаштувала, впорядкувала територію поруч. Однак тепер мені потрібно сплачувати оренду за цю територію. Знаєте, я не проти платити оренду. Але механізму оформити цю землю в оренду не існує. Мені пропонують платити за виїзну торгівлю — це не правильно. Від влади це не компетентність.
Мені нічого не потрібно. Просто не заважайте працювати. Взагалі кав’ярня Feliz з точки зору підприємництва — це історія не про високі прибутки. Цей бізнес дуже енергозатратний. Щоб заробляти багато, потрібно створювати мережу кав’ярень. І в цьому я не приклад для бізнесу.
Зараз дуже стрімкий розвиток, війна, як це не парадоксально, дає нові поштовхи до розвитку. Потрібно влучити в унікальність. Треба, щоб бізнес давав кожному його учаснику максимальну можливість розвитку і розкриття, а також достойну винагороду. Бізнес, який не будують, а вирощують свідомо з любов’ю! Бізнес на благо! Розумію, що це звучить зараз досить фантастично, але так вимагає сучасне суспільство.
Свої в Telegram 
