Керівник завжди йде вперед, зупинився — програв. Олексій Дух про виробничий бізнес на Донеччині
Від торгівлі до виробництва унікальних насосів власної розробки
Олексію Івановичу, як почався ваш шлях у бізнесі?
— У бізнесі я з 1993 року, починав, як майже всі, з торгівлі. А з 1998 року вирішили займатися промисловим виробництвом. Орендували цех, де почалось виробництво роликів для шахтних конвеєрів. Згодом придбали недобудову, де збудували маленький машинобудівельний завод. Там працювало 60 людей на двох основних дільницях: ливарне виробництво та механообробка. Спочатку тут виробляли продукцію за доволі великим прайсом. А потім зосередились на випуску запчастин насосів для шахтних водовідливів. Це були запчастини для насосів ЦНС. ЦНС-300/600, ЦНС-180/425, ЦНС 60/250. Так було декілька років. І ми доволі впевнено почувалися у виробничій ніші.
Олексій Дух (справа) на виробництві
Криза 2008 року "вдарила" по виробниках дуже сильно, ми з пів року сиділи без зарплатні. Але така ситуація — це виклик. Керівник завжди йде вперед. Якщо він зупинився і йому достатньо досягнень, все — він програв.
Вирішили освоювати самостійне виробництво шахтних насосів. Тобто відійти від виготовлення запчастин, а почати займатися виробництвом тих насосів, всі запчастини на які ми вміли виготовляти. Ми почали з ЦНС-300, ЦНС-180, ЦНС-60. Досить швидко, за пів року, ми налагодили виробництво насосів радянського зразка. Але було розуміння, що ті насоси вже морально застаріли і їхній ККД низький.
Попри близькість до фронту і обстріли підприємство Олексія Духа поки що працює у Покровську
І ми розробили насос НСШ (насос секційний шахтний). На цю модель у нас є зареєстрована торгівельна марка. І патент на корисну модель. Так почалось виробництво наших насосів. Разом з насосом ЦНС-300/600, ЦНС-180/425, ЦНС-60/250 (в чисельнику вказані об’єми у метрах кубічних, в знаменнику — висота в метрах, на яку підіймається вода) ми стали випускати і суто нашу розробку НСШ-315 та НСШ-360 та НСШ-200 з ККД 79%. Замість ЦНС-180 ми пропонуємо НСШ-200. Тобто ми починаємо виробництво власної продукції, продовжуємо випуск старих насосів, робимо запчастини і для тих, і для інших. З кожним роком частка насосів НСШ збільшується.
Щоб почати виробництво принципово нової моделі, відкрили ще одну дільницю, яка займалась литтям по газифікованим моделям. Ми все зробили і почали виготовляти насоси НСШ. Їх використання на виробництві дає суттєву економію електроенергії.
НСШ — це ваша розробка? Тобто, тут, в Покровську (тоді в Красноармійську), зробили з нуля такий насос?
— Знаєте, питання розробки будь-якого обладнання дуже складне. Цілі інститути займаються такою роботою. Так, я багато чого знаю сам. Але одна людина знати досконало гідравліку, менеджмент і все інше, щоб поєднати в одній розробці, не може. Зі мною тоді працював кандидат технічних наук В’ячеслав Іванович Нікітін, і ми з ним створили проєкт першого нашого насосу НСШ-315 на 720 метрів. Потужність двигуна цього насосу 800 кВт. На висоту 720 метрів він підіймає 315 кубометрів води за годину, це об'єм п'яти залізничних цистерн.
Задумка була така: старий насос знімають, ставлять наш новий і нічого у виробничому ланцюгу більше змінювати не треба. 28 грудня 2009 року було перше випробування у шахті «Капітальна». Нам тоді ніхто не вірив. Кому б ми не пропонували свою продукцію, всі, в кращому випадку, погоджувались на випробування з актом порівняння. «Капітальна» стала першою.
Давайте зафіксуємо: ви розробили насос, знали, що він кращий за ті, що роками використовуються в шахтах, але наступним кроком було переконати виробничників хоча б звернути увагу на вашу продукцію?
— Ну, звісно. Нікому не хочеться ламати налагоджений роками процес. Шахта «Капітальна» погодилась на випробування. Висновок від її спеціалістів був такий: «Дозволяє економити щодобово при 16-годинній роботі насосу 2000 кВт». Тобто в місяць шахта використовує на 60 000 кВт менше. З нинішніми цінами на електроенергію для виробничників це майже 400 000 гривень.
Олексій Іванович показує модельну оснастку насосу, який він розробив разом з кандидатом технічних наук В’ячеславом Нікітіним. Вперше його випробували на шахті у грудні 2009
А це значить, що ці гроші можна витратити на щось інше. Вартість нашого насосу сьогодні 600 000 гривень. За півтора місяці насос окупається, і в подальшому його використання дає прибуток підприємству.
Я правильно розумію, що після шахти «Капітальна» ваші насоси стали купувати й інші копальні?
— Так, Донбас — це шахти, і ми продавали свою продукцію повсюди. На виставках ми бачили сучасні насоси, але для їх використання шахтам доводилося б змінювати все, навіть трубопроводи. Ми ж пропонували сучасну продукцію з високим ККД, яке за розмірами не відрізнялося від застарілого обладнання. Поступово шахти брали нашу продукцію, але тільки після порівняльних випробувань.
У 2012 році зі своїм насосом НСШ-315 ми стали переможцем регіонального етапу Всеукраїнського конкурсу якості продукції і лауреатом у номінації «Продукція виробничо-технічного призначення» Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України».
Ми багато з ким співпрацювали, але у 2014 починається АТО і ми втрачаємо більшість своїх клієнтів. Знов ми пропонуємо свою продукцію тим виробничникам, хто її не знає. Так ми стали співпрацювати з гірничо-збагачувальними комбінатами групи «Метінвест»: Інгулецьким ГЗК, Центральним, Північним, Південним гірничо-збагачувальним комбінатом, «АрселорМіттал» та із Запорізьким залізорудним комбінатом. Кожен ГЗК — це кар'єри й шахти. Видобуток руди відкритим способом — це в дощ приплив води до 7000 кубометрів за годину. І наші насоси НСШ з такою кількістю води впораються. Також ми продовжуємо працювати і зі всіма шахтами Донбасу на підконтрольній Україні території.
Ми працюємо з великими підприємствами України. Також наші насоси купують шахти компанії ДТЕК. Зараз ведуться перемовини з Інгулецьким гірничо-збагачувальним комбінатом щодо переоснащення всіх його насосів.
Про роботу під час великої війни, можливу евакуацію та дві пережиті кризи у виробництві
Ви — такий типовий підприємець, що в зоні турбулентності постійно знаходить варіанти, аби вижити?
— Сто відсотків. Так і є. Після кризи 2008 року ми тільки зайняли свою нішу виробника з ім’ям, починається АТО. 2014 рік нас «підкосив» дуже сильно. Кількість наших клієнтів зменшилася в рази і довелось напрацьовувати нову клієнтську базу. Працювати на повну потужність ми почали через півтора-два роки. Якщо до 2014 ми орієнтовані були на виробничників зі Сходу, то зараз більшість наших клієнтів мають виробництво у центральній та західній частинах України. Ми можемо зробити 3-4 насоси на місяць і закрити всі потреби наших партнерів по запчастинах.
Ми продовжуємо працювати в Покровську на Донеччині й зараз, не зупиняли виробництво після початку повномасштабної війни. Працюємо в місті, яке під обстрілами. Виконуємо всі зобов’язання перед своїми клієнтами. Але сьогодні я не знаю — виживемо чи ні. Проте знаю, якщо ми зачинимось, деякі шахти і кар'єри можуть просто потонути.
Ті підприємства — наші партнери, що продовжують працювати, зараз не мають обсягів виробництва довоєнного рівня. У них немає ринку збуту: зачинені порти, розбиті теплоелектростанції.
Звісно, вже немає зав’язків з партнерами, підприємства яких залишились на окупованих територіях з початку повномасштабної війни. Там взагалі процеси, що вийшли з-під контролю, будуть мати дуже негативні наслідки. Ніхто точно не може сказати, скільки шахт зараз повноцінно не працюють на окупованих територіях. І там ніхто не контролює рівень підземних вод.
У мене враження, що ми заходимо в світову кризу. І через роки занепаду на всіх нас чекає переформатування.
Але нам всім потрібно жити сьогодні і зараз. Скажіть, будь ласка, на прикладі вашого виробництва, що отримують бюджети від вашої роботи? Ну, скажімо, за минулий рік.
— Так, ну, дивіться. При тому, що у нас зараз втричі менше працівників, за минулий рік ми сплатили:
- податок на прибуток — 1 065 140 гривень,
- ПДВ — 2 862 578 гривень,
- податок ЄСВ — 323781,52,
- земельний податок — 70458,92,
- податок на нерухомість — 9506,84 гривень,
- екологічний податок — 6311, 26 гривень.
Нині у нас гостра нестача кадрів. На заводі до повномасштабного вторгнення працювало 60 робітників, зараз менше 20. Дівчата на місці, майже всі, а з чоловіками біда. На виробництві у нас залишилось по одному токарю, слюсарю, ливарнику і так далі.
На заводі залишилось працювати по одному спеціалісту на кожному напрямку
І у нас так: ще одному чоловіку вручити повістку і все — виробництво треба закривати.
При погіршенні ситуації на фронті ви готові перевезти свій завод з Покровська?
— Ми розглядаємо такий варіант. Але вивезти підприємство не реально. Що я можу забрати з Покровська, так це модельне оснащення для нових насосів НСШ. І з цій оснасткою на новому місці треба буде починати все заново.
Ми абсолютно всі деталі своїх насосів робимо самі. Купуємо лише гумові деталі та підшипники. Тут в одному місці все для виробництва. Кожна дільниця робить частини насосів, потім всі вони збираються в одне ціле. Як забрати, наприклад, піч, в який плавиться метал, або токарний верстат вагою 10 тонн?
Піч для плавки металу
Про співпрацю бізнесу і влади під час війни
А на місцевому рівні влада чує підприємців? Ви спілкуєтесь з нею?
— Я звертався і завжди назустріч мені йшли. Я ходив до першого керівника громади Сергія Добряка після одного з обстрілів цієї частини Покровська. Тоді наші будівлі постраждали. Весь двір був усіяний уламками, частково зруйнована була станція сонячної батареї, яку ми встановили минулого року для економії виробничих процесів. Мені допомогли, швидко. Сьогодні можу сказати так: розуміння є, взаємодія є.
А що на місцевому рівні можна було б зробити для підприємців?
— Для підприємців? Так це підприємці повинні допомагати громаді. Якби я був у влади, я б перш за все зробив якусь ділянку дороги. І у мене б не було таких проблем, які в місті є зараз. А сьогодні треба працювати пліч-о-пліч. Приклад буде такий. Дороги у нас погані. Я кажу Стебелю: дай мені техніку, а я візьму своїх людей і ми зробимо свою частину дороги, що йде до нашого заводу. І ми зробили. Це розумне співробітництво. І нам добре, і місту приємно.
Покровськ — це наш дім. Вдома всі люблять красу і порядок. Ми повинні славити свою країну, область, місто. Не прославляти ж все це відкатами та хабарями? Ось практична справа, результат якої допоможе всім. І це що — подвиг? Ні. Це нормальне ставлення до умов, у яких доводиться зараз жити й працювати.
Олексій Дух на заводі
Ще приклад можу навести. Зламався у місті насос для каналізаційної дільниці Покровськміськводоканалу. Потрібно було знайти спеціалістів. Влада запропонувала нам виконати його ремонт. І ми його виконали. Так і повинно бути: треба своїм давати роботу, гроші будуть залишатися в громаді. Ми поруч, тому зробимо все швидко.
Давайте сфокусуємось ось на чому: ви завжди працювали тут, сплачували податки, були невід'ємною частиною міста. 26 років ви — промисловий потенціал Покровська. Як ви вважаєте — ваш внесок у життя міста вагомий? Було б наше місто таким без вас?
— Звісно, а що ми тут такого робимо? Покровськ і з нами, і без нас жив і буде, дай Боже, жити. І країна не помітить зараз нашої відсутності. Але питання: що буде потім, коли втратиться виробничий потенціал, коли зникнуть професіонали? Буде катастрофа.
Наразі на заводі працюють переважно жінки
Неграмотні спеціалісти, низька виробнича культура — все це Україні доведеться долати. Звісно, треба дожити до перемоги і зберегти якомога більше з того, що в нас є.
Як можна допомогти виробничникам зараз?
— Знаєте, ті, хто працюють нелегально залишаться, вони завжди викрутяться, їм і повістки ніхто не вручить. А на фронт підуть ті, хто сплачує податки, працює чесно і на кому «тримається» виробництво. Вже всі воюють, з будь-якого підприємства. Я так думаю, що на фронт зараз треба брати десятьох непрацюючих і одного працюючого. Тоді економіка країни буде триматися, виробництво буде працювати, країна отримуватиме гроші і процеси не зупиняться.
Свої в Telegram 
