Ольга Подлєсна з Сєвєродонецька відкрила вареничну у Кривому Розі. Там готує українські страви
38 років Ольга Подлєсна прожила у Кривому Розі, а у 2013 році переїхала до Сєвєродонецька. Там в них з чоловіком народилася донька, родина обзавелася власним житлом. На Луганщині Ольга займалася кулінарією — готувала страви за авторськими рецептами. Так її захоплення перетворилося на власну справу. Родина планувала відкрити у Сєвєродонецьку шинок української кухні. Навіть назву вже обрали й готувалися присвятити відкриття 10-й річниці переїзду. Та втілити задумане завадив початок повномасштабної війни. Наприкінці березня родина вибралася із тоді вже фактично зруйнованого Сєвєродонецька й оселилася у Кривому Розі. Тут нещодавно Ольга відкрила вареничну, де пригощають українськими стравами. Про те, як це вдалося, Ольга розповіла для Свій Дім.
Коли в мене вірять — здатна на все
Початок великої війни Ольга зустріла в Одесі. Тоді, 24 лютого, вона прокинулася від звуків вибухів. Згадує, в той момент, коли більшість людей намагалася виїхати з Луганщини, вона навпаки рвалася додому. Приїхати до Сєвєродонецька їй вдалося лише 26 лютого.
Ольга Подлєсна в укритті
«Те, що було у Сєвєродонецьку у березні 2022 року, це жах. Я думала, що таке може бути лише в фільмах. На початку весни росіяни почали обстрілювати наш район, ми перейшли на іншу квартиру та інколи бігали додому. Невдовзі й там пролунали вибухи. 29 березня ми виїхали, бо стало занадто небезпечно».
Оселилася родина у Кривому Розі. Ольга ділиться, вона довго оговтувалася від пережитого, тому навіть на улюблену справу з приготування страв не мала натхнення.
«Вже «поставила на собі хрест» як на кулінарці, але в житті бувають сюрпризи, і один з них був приємним. Знайшлися люди, які захотіли нам допомогти. Вони, як і мій чоловік, повірили в мій талант й загорілися моєю ідеєю. А коли в мене вірять — я здатна на все. Ми разом почали працювати над ідеєю вареничної. Вклали туди всю душу».
Ольга з чоловіком
Так з’явився заклад з української кухнею. Приміщення невелике, на дві кімнати й на 9 столів для відвідувачів.
«Крім вареників готуємо голубці, перші страви, зокрема борщ. Вареників аж 7 видів. Одна порція — 9 штук й обов’язково соус, для кожного виду окремо. Кожен з них також має різне ліплення».
Поки декілька місяців варенична працюватиме у тестовому режимі, аби зрозуміти потреби клієнтів. Нещодавно на вході до закладу з’явилася дошка з меню.
Хобі стало справою життя
«Виросли крила за спиною, що люди в мене повірили. І все було завдяки підтримці мого чоловіка. Я мріяла бути кухарем. В 46 років я ним стала професійно, й все завдяки його безмежній вірі в мої сили. Це надихає».
До цього, ділиться Ольга, кулінарія була для неї лише хобі. Та згодом їй вдалося перетворити його на справу життя й створити авторське меню «Кухня Ольги Подлєсної».
«Я робила напівфабрикати, але незвичайні, а унікальні. З різним м’ясом, не на пшеничному борошні, а, наприклад, на рисовому. Вареники з особливим ліпленням та начинкою, авторські сирники — асортимент був великим».
Ось такі вареники готувала Ольга
А у 2019 році Ольга захворіла на онкологію. Каже, аби заробити на лікування, доводилося працювати ще більше.
«Згодом почався COVID, всі перейшли на дистанційну роботу, а у мене вже був такий досвід, бо всі страви готувала вдома».
Ольга ділиться, поганий той кухар, що не мріє про власний заклад харчування. Тому поступово й вона дійшла до думки про відкриття власної справи. За задумом, то мав би бути шинок української кухні, присвячений українській традиційній страві.
Вже й назву для шинка придумали — «Пацюк», на честь героя гоголівського твору, який їв вареники.
«Звичайно, був би QR-код з поясненням концепції закладу, щоб у людей не виникало питань. Ми з чоловіком за підтримки мецената вже планувати відкриття навесні 2022 року — на мою річницю переїзду до Сєвєродонецька з Кривого Рогу. Але всі плани зруйнувала росія».
Та від свого задуму Ольга не відмовилася. Вона все одно мріє відкрити шинок «Пацюк», але вже на узбережжі Чорного моря, а не у Сєвєродонецьку.
«До міста, у разі звільнення, я планую повернутися лише на одну добу — попрощатися. Більше там життя не буде. Не для мене. На моїх очах горіли будинки та люди».
Свої в Telegram 
