Вони в полоні, і ми в полоні. Як у Запоріжжі пройшла акція “Не мовчи! Полон вбиває” — репортаж

Чоловік вважався зниклим безвісти, а виявилось, що у полоні

Ольга Садовська розповідає, що її чоловік Сергій пішов захищати країну на початку повномасштабного вторгнення, а вже навесні отримав поранення й потрапив у російський полон на Луганському напрямку.

“Мій чоловік в Збройних силах України. Він був у складі 57-ї бригади 34-го батальйону і на початку повномасштабної війни став на захист нашої країни. 22 квітня його захопили в полон росіяни. Спочатку він вважався зниклим безвісти, але потім я дізналася, що він в полоні. Російська сторона публікувала, що він нібито “двохсотий” у Сєвєродонецьку. Тобто я таким чином дізналась, що мій чоловік живий — він в полоні й утримується в колонії луганського напрямку”, — каже дружина військового Ольга Садовська.

Ольга Садовська з синомАвтор: Єва Миронова

Жінка щораз приходить на такі акції разом з п'ятирічним сином, який вже два з половиною роки не бачив тата.

Син Ольги та Сергія СадовськихАвтор: Ольга Садовська

“Ми так жити далі не можемо. Вони в полоні і ми в полоні з ними — тіло знаходиться тут, а серце й душа в полоні з ними, там. Родичі військовополонених не втомлюються — ходять на мітинги, тому що треба боротися за них так, як вони боролися за нас! Так і ми боремося за їхнє життя, за їхню свободу. І ти не можеш дома сидіти, коли про то треба говорити, не мовчати, а кричати! Ми були і в Києві, і в Координаційному штабі, зверталися до уповноваженого з прав людини в Верховній Раді, в Національне інформаційне бюро, “Червоний хрест”, СБУ — ми робимо все, щоб на нас звернули увагу й почули нас”, — розповідає Ольга.

Відповідь влади поки така — “Луганський напрямок дуже складний”. Може, влада не хоче щось казати і не може. Але відповідь така, що це дуже важкий напрямок, тому обмінів дуже мало

Дружина полоненого підкреслює, що за три останніх обміни з 57-ї бригади не було жодного полоненого.

“На даний момент за всю повномасштабну війну обміняли тільки шістьох полонених з 57-ї бригади. А їх сотні — безвісти зниклих і в полоні”, — говорить Ольга Садовська.

Син загинув у свій день народження

Серед активістів не тільки родичі полонених, а й матері загиблих військових. Тетяна Кузьменко — мати загиблого воїна Олександра Кузьменка, каже, що син воював за контрактом з 2018 року. На початку повномасштабної війни продовжив контракт і потрапив в блокаду на “Азовсталі”.

Тетяна Кузьменко — мати загиблого воїнаАвтор: Єва Миронова

“Він продовжив контракт з початку повномасштабної війни. Це навіть не обговорювалось, бо він вважав, що має захищати країну. Зустрів війну, захищаючи Маріуполь у штурмовій групі. Сашко загинув на початку березня — 4 числа, у свій день народження. Мені повідомили через десять днів після цього, але я не повірила, я казала, що це помилка, що 4-го… та це ж його день народження! Ви щось плутаєте і все. Але сказали, що тіла знаходяться в надійному місці, я хотіла їхати в Маріуполь, але він був повністю вже оточений — "зелених коридорів" не було і ми не змогли туди поїхати”, — розповідає Тетяна Кузьменко.

Олександр КузьменкоАвтор: Тетяна Кузьменко

4 березня, у день загибелі, Олександру Кузьменко виповнилося б 26 років. Мати щоразу приходить на акції, щоб підтримати полонених й мати надію на повернення тіла загиблого сина.

Олександр КузьменкоАвтор: Тетяна Кузьменко

“У нас є громадська організація родин загиблих захисників Маріуполя “Серце назовні”. Ми зараз разом боремося також і за те, щоб якнайшвидше починали будівництво військового меморіального кладовища в Києві для всіх військових. Вони мають бути гідно вшановані за те, що вони віддали своє найдорожче — це життя. Вони жодного разу не вагалися. Тобто вони пішли на це без жодного сумніву. Вони знали, на що вони йдуть і вони без вагань віддали своє життя”, — говорить мати полеглого воїна.

Племінник — той, кого росіяни не хочуть відпускати. Він "азовець"

Вікторія — тітка військовополоненого, каже, що племінник потрапив у полон на “Азовсталі” 18 травня 2022 року, обороняючи Маріуполь. Він той, кого ворог сьогодні не хоче відпускати — “азовець”.

Вікторія — тітка військовополоненого "азовця"Автор: Єва Миронова

“Це такий підрозділ, з якого, мабуть, всім потрібно брати приклад. Як в захисті країни, так і у ставленні один до одного. Там всі побратими, вони, як одна велика сім'я. Тому я думаю, що росію це дуже бісить. Дратує їхня ідейність і патріотизм. І те, що вони 86 діб боронили Маріуполь майже без підкріплення, я думаю, що це агресора дуже заділо і вони ж їх засуджують на роки — на 20-25. Може, вже й пожиттєве дають”, — розповідає Вікторія.

На запорізьких мітингах багато дітейАвтор: Єва Миронова

Ми боремося, ми сподіваємось, ми чекаємо. Але, на жаль, “азовців” вже давно не повертають. Та ми сподіваємось, що добро переможе, й наші хлопці повернуться додому

Прийшов на акцію, щоб підтримати тих, хто у неволі чи в окупації

Серед учасників мітингу й молоді люди, які свідомо обирають напрямок захисту країни. Данилу 19 років. Він вступає до академії сухопутних військ на кафедру “Бронетанкові війська”.

Данило — мешканець Запоріжжя, учасник мітингу на підтримку полоненихАвтор: Єва Миронова

“Я сьогодні вийшов за те, щоб наші брати і сестри, що сьогодні знаходяться або під окупацією, або в полоні, були звільнені і повернулись до України. Тому що наші воїни, що обороняли не тільки Маріуполь, а і всю Україну з 2014 року, є частиною нашої спільної родини під назвою Україна”, — каже Данило.

Наступного тижня запорізькі художники, активісти та родини військовополонених створять новий мурал в центрі Запоріжжя на підтримку полонених.

Стилістка Ірена Венцюк у проєкті “Сталева врода” перевтілює жінок. Вони — рідні захисників Маріуполя

Місія “Люка” — дати відчуття дому тим, хто його втратив. Вже зробили 3D-моделі Донецька і Маріуполя

Вони роками чекають рідних з російських катівень. Історії учасниць проєкту “Не мовчи. Полон вбиває”