Вони в полоні, і ми в полоні. Як у Запоріжжі пройшла акція “Не мовчи! Полон вбиває” — репортаж
У Запоріжжі вкотре відбулася акція на підтримку українських військовополонених “Не мовчи! Полон вбиває”. Десятки запоріжців майже щотижня збираються у різних частинах міста, аби не дати суспільству і світу забути про те, що окупанти утримують українців і катують у полоні. А за тиждень у центрі Запоріжжя активісти і рідні військовополонених створять у підтримку тих, хто і досі залишається у російських катівнях, мурал. Свої побували на акції у Запоріжжі і поспілкувалися з тими, хто щодня живе з надією і вірою у швидке повернення рідних додому.
Чоловік вважався зниклим безвісти, а виявилось, що у полоні
Ольга Садовська розповідає, що її чоловік Сергій пішов захищати країну на початку повномасштабного вторгнення, а вже навесні отримав поранення й потрапив у російський полон на Луганському напрямку.
“Мій чоловік в Збройних силах України. Він був у складі 57-ї бригади 34-го батальйону і на початку повномасштабної війни став на захист нашої країни. 22 квітня його захопили в полон росіяни. Спочатку він вважався зниклим безвісти, але потім я дізналася, що він в полоні. Російська сторона публікувала, що він нібито “двохсотий” у Сєвєродонецьку. Тобто я таким чином дізналась, що мій чоловік живий — він в полоні й утримується в колонії луганського напрямку”, — каже дружина військового Ольга Садовська.
Ольга Садовська з сином
Жінка щораз приходить на такі акції разом з п'ятирічним сином, який вже два з половиною роки не бачив тата.
Син Ольги та Сергія Садовських
“Ми так жити далі не можемо. Вони в полоні і ми в полоні з ними — тіло знаходиться тут, а серце й душа в полоні з ними, там. Родичі військовополонених не втомлюються — ходять на мітинги, тому що треба боротися за них так, як вони боролися за нас! Так і ми боремося за їхнє життя, за їхню свободу. І ти не можеш дома сидіти, коли про то треба говорити, не мовчати, а кричати! Ми були і в Києві, і в Координаційному штабі, зверталися до уповноваженого з прав людини в Верховній Раді, в Національне інформаційне бюро, “Червоний хрест”, СБУ — ми робимо все, щоб на нас звернули увагу й почули нас”, — розповідає Ольга.
Дружина полоненого підкреслює, що за три останніх обміни з 57-ї бригади не було жодного полоненого.
“На даний момент за всю повномасштабну війну обміняли тільки шістьох полонених з 57-ї бригади. А їх сотні — безвісти зниклих і в полоні”, — говорить Ольга Садовська.
Син загинув у свій день народження
Серед активістів не тільки родичі полонених, а й матері загиблих військових. Тетяна Кузьменко — мати загиблого воїна Олександра Кузьменка, каже, що син воював за контрактом з 2018 року. На початку повномасштабної війни продовжив контракт і потрапив в блокаду на “Азовсталі”.
Тетяна Кузьменко — мати загиблого воїна
“Він продовжив контракт з початку повномасштабної війни. Це навіть не обговорювалось, бо він вважав, що має захищати країну. Зустрів війну, захищаючи Маріуполь у штурмовій групі. Сашко загинув на початку березня — 4 числа, у свій день народження. Мені повідомили через десять днів після цього, але я не повірила, я казала, що це помилка, що 4-го… та це ж його день народження! Ви щось плутаєте і все. Але сказали, що тіла знаходяться в надійному місці, я хотіла їхати в Маріуполь, але він був повністю вже оточений — "зелених коридорів" не було і ми не змогли туди поїхати”, — розповідає Тетяна Кузьменко.
Олександр Кузьменко
4 березня, у день загибелі, Олександру Кузьменко виповнилося б 26 років. Мати щоразу приходить на акції, щоб підтримати полонених й мати надію на повернення тіла загиблого сина.
Олександр Кузьменко
“У нас є громадська організація родин загиблих захисників Маріуполя “Серце назовні”. Ми зараз разом боремося також і за те, щоб якнайшвидше починали будівництво військового меморіального кладовища в Києві для всіх військових. Вони мають бути гідно вшановані за те, що вони віддали своє найдорожче — це життя. Вони жодного разу не вагалися. Тобто вони пішли на це без жодного сумніву. Вони знали, на що вони йдуть і вони без вагань віддали своє життя”, — говорить мати полеглого воїна.
Племінник — той, кого росіяни не хочуть відпускати. Він "азовець"
Вікторія — тітка військовополоненого, каже, що племінник потрапив у полон на “Азовсталі” 18 травня 2022 року, обороняючи Маріуполь. Він той, кого ворог сьогодні не хоче відпускати — “азовець”.
Вікторія — тітка військовополоненого "азовця"
“Це такий підрозділ, з якого, мабуть, всім потрібно брати приклад. Як в захисті країни, так і у ставленні один до одного. Там всі побратими, вони, як одна велика сім'я. Тому я думаю, що росію це дуже бісить. Дратує їхня ідейність і патріотизм. І те, що вони 86 діб боронили Маріуполь майже без підкріплення, я думаю, що це агресора дуже заділо і вони ж їх засуджують на роки — на 20-25. Може, вже й пожиттєве дають”, — розповідає Вікторія.
На запорізьких мітингах багато дітей
Прийшов на акцію, щоб підтримати тих, хто у неволі чи в окупації
Серед учасників мітингу й молоді люди, які свідомо обирають напрямок захисту країни. Данилу 19 років. Він вступає до академії сухопутних військ на кафедру “Бронетанкові війська”.
Данило — мешканець Запоріжжя, учасник мітингу на підтримку полонених
“Я сьогодні вийшов за те, щоб наші брати і сестри, що сьогодні знаходяться або під окупацією, або в полоні, були звільнені і повернулись до України. Тому що наші воїни, що обороняли не тільки Маріуполь, а і всю Україну з 2014 року, є частиною нашої спільної родини під назвою Україна”, — каже Данило.
Наступного тижня запорізькі художники, активісти та родини військовополонених створять новий мурал в центрі Запоріжжя на підтримку полонених.
Свої в Telegram 
