Місія “Люка” — дати відчуття дому тим, хто його втратив. Вже зробили 3D-моделі Донецька і Маріуполя
Тримати свій дім у рюкзаку
Святославу й Іванці по 21 року. Він навчається в Українському Католицькому університеті на кафедрі культурології, сам зі Львова. Іванка з Києва, нещодавно отримала диплом архітектора, також урбаністка, виступає за інклюзивність і за розвиток комфортних та ефективних міст.
“Одним з моїх проєктів є "Люк". Це така собі сублімація усього, що мені подобається і моїх цілей, що перетворилося в те, що я роблю маленькі міста”, — розповідає вона.
Іванна і Святослав
Варто почати з того, що 3D-моделі міст — це звичайні архітектурні макети, які архітектори постійно роблять для своїх проєктів.
“Я побачила, що щось подібне є в європейських містах. Там роблять макет міста і продають людям, які відвідали його. В Україні я такого не бачила. Тож мені стало дуже цікаво самій створити 3D-моделі Львова, Києва і Харкова. А зараз це дуже актуально. Тому наш проєкт — як предмет мистецтва, як вияв любові до міст України та спроба дати можливість українцям, які були змушені покинути власний дім або його зруйнували, тримати цей дім у себе в рюкзаку”, — ділиться Іванка.
Поки проєкт розвивався і засновники "Люка" ще не запустили цех, вони віддавали свої перші макети на розіграші до зборів на армію. І так збори вдавалося закрити швидше.
3D-модель міста
“Ми дуже довго втілювали проєкт. Від ідеї до створення першої модельки і сторінки у інстаграмі минув рік”, — розповідає Свят.
На питання чому так довго, засновники кажуть, основна причина — багато часу зайняло дослідження, вивчення програми, навчання моделюванню, підбір міст. Останні 2-3 місяці пішли на те, аби знайти постачальників, надрукувати, затестити тощо.
Три букви, що відображають ідентичність українських міст
Чому “Люк”? Для назви Іванна хотіла щось дуже просте, якийсь елемент, який є в кожному місті, але він може бути різним в українських містах.
“Часто я бачила оці люки з “Кий, Щек і Хоривом” в Києві, а у Львові, наприклад, є люки з левами. Це ідентичність українських міст і тому мені спало на думку, що “Люк” — гарна назва. Три букви, що відображають ідентичність українських міст”, — наголошує Іванна.
На початку створення проєкту Іванка займалася моделюванням міст, а зараз вже делегує це найманим фрілансерам. Іванна розробляє технічне завдання для міста, контролює, аби все було гаразд, уточнює, на чому акцентувати увагу, як здеталізувати і відповідає за кінцевий вигляд модельки.
“Раніше я ще друком займалася, бо я його замовляла, а тепер у нас є принтери, і цим займається Святослав. На мені ще соціальні мережі, комунікації”, — каже вона.
Святослав — оператор друку, а також в загальному менеджерить операційні процеси й постановку тих чи інших завдань, відповідає за планування, рекламу, технологію виробництва та комунікацію з постачальниками.
Найбільше купують моделі Києва, Харкова і міст сходу
Робочий тиждень Іванни і Святослава два-три дні на тиждень по дев'ять годин. Друк однієї модельки займає чотири години.
“Інколи ми відкладаємо модельки і можемо одразу відправити людині на замовлення. А інколи друкуємо під замовлення. Залежить від міст. Наприклад, Київ, Харків — завжди мають бути відкладені, бо їх найчастіше беруть. І там вже в процесі додаються ще якісь, які додруковуємо”, — каже Іванна.
Спочатку Свят й Іванка зробили 3D-моделі Львова, Києва та Харкова. Зараз додалися Маріуполь, Дніпро, Одеса, Запоріжжя і Донецьк. Найбільше люди купують столицю, Харків і східні міста нашої країни.
“І це очевидно, бо це місто, яке ти втратив або з якого виїхав. А ця моделька дає тобі змогу хоч в якійсь формі мати з собою поруч своє місто. Ми були нещодавно на "Куражі" і зробили опитування “Яке місто наступним?”. Західні міста назвали одиниці. Понад 200-300 голосів набрали Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Слов’янськ, Краматорськ”, — розповідає Свят.
На "Куражі" неочікувано продали майже всі модельки
За словами Іванки, перший день вони сиділи й сумували, бо було мало замовлень. Проте в другий день люди почали нормально скуповувати модельки.
“Більшість моделей, які принесли на "Кураж", розкупили. А ми загалом думали, що ми туди прийшли просто показати себе і свій інстаграм. У нас було 20 моделей і 13 з них купили”, — з посмішкою розповідає дівчина.
3D-моделі проєкту "Люк" на "Куражі"
На "Куражі" Святослав з Іванною познайомилися з Катериною Прокопенко, головою громадської організації "Асоціація захсиників "Азовсталі" і дружиною Дениса "Редіса" Прокопенка, і подарували їй 3D-модельку Маріуполя.
“Ми подумали, якщо вона до нас підійде, то ми даруємо їй модельку Маріка. Там на "Куражі" була якраз наша перша моделька міста, бо ми ще не оголосили в мережі, а там вона вже була. І ми вже забули за це, сидимо й бачимо — проходить Катерина і я різко кричу: “пані Катерина”. Вона підійшла до нас.
Іванна і Святослав з Катериною Прокопенко
Ми сфотографувалися, подарували їй модельку, а нам вона подарувала стікери “пси за азов” і в нас тепер на ноутбуках ці стікери. Це перший стікер, який Святослав наклеїв на свій ноутбук”, — втішливо ділиться Іванна.
Є Маріуполь і Донецьк. В планах зробити модель Луганська
Серед моделей міст вже є Маріуполь. На 3D-моделі центр міста, драмтеатр, водонапірна вежа і церква, яка є впізнаваною місцевими. У Маріуполі Іванка не була, а Святослав жив там 4 місяці у 2020-2021 роках.
Засновники "Люка" кажуть, що у модельки є дві основні задачі: бути впізнаваною — аби місцеві подивилися на неї й зрозуміли, що це точно Маріуполь, Львів чи Київ, і щоб була цінність міста.
“Бо там Марік моменту 2021 року. Де там все ціле. Власне, тому по драмтеатру можна впізнати місто. Ти дивишся на драмтеатр і такий: “Більше такого ніде немає”, — розповідає Іванна.
В асортименті вже є розроблені Маріуполь і Донецьк. Тепер Святослоав і Іванна хочуть надрукувати 3D-модель Луганська.
За словами засновників проєкту “Люк” ключовим для їхніх 3D-моделей є або центр, або якась виняткова ділянка міста, яке вони моделюють.
“Інколи це найочевидніше — обирати центр міст, це не потребує додаткового аналізу, хоча ми не беремо примітивно “будемо робити центр”. Ми беремо визначні ділянки й переважно так виходить, що це центр міста”, — каже Святослав.
Щоб створити модельку, треба проаналізувати місто та його визначні впізнавані ділянки.
“Я аналізую по мапах, банально загуглити “пам’ятки такого-то міста”, ще класно шукати, якщо це такі міста як Херсон, Миколаїв, Маріуполь, бо аналізуєш якісь конкретні події після повномасштабного вторгнення, аналізуєш, яка ділянка найкраще підходить, потім яка там забудова, тому що кожне місто відрізняється одне від одного. Умовно львівська моделька — там значно менша ділянка, а масштаб великий. В Києві, наприклад, є що підіймати на велику територію, бо там є висотки. Якщо у Львові підняти на велику територію, то це буде просто пласка поверхня з низькою забудовою. Тому оце ключове насправді — обрати масштаб і обрати деталізацію залежно від того, яке це місто”, — ділиться Іванка.
Якщо є якась фонова забудова і її загалом не впізнають, то далі Іванна обирає акценти, які треба деталізувати. Надсилає це моделлеру, який це моделить, скульпить. Він надсилає назад, Іванна та Святослав друкують, щоб затестити — чи моделька нормально вийшла в житті. Так закінчується процес підбору ділянки. Якщо все пішло добре, то далі ділянку вставляють в дерев'яну рамку, яка додає естетики і функціоналу, фотографують і відправляють покупцям.
Коли моделювала Маріуполь, побачила всі руйнування
Маріуполь Іванка моделювала сама, тож дивилася на супутникові знімки 2023 року і панорами 2021. Каже, що для неї це було психологічне випробування.
“Я його моделюю переважно у деталізованому масштабі й мені треба, наприклад, силует будівлі і який у неї дах. І я по мапах дивлюся і розумію, що я не знаю який тут дах, тому що тут не видно даху. Я бачу стіни, перекриття, а замість 5-поверхівки стоїть один поверх зруйнований. Супутник познімав у 2023 році, й на гугл мапах оновилося скільки там всього зруйнованого. І дивишся: панорама одне, а мапа 2023 року — і там вже такого немає. 3D-моделька Маріуполя — це 2021 рік”, — розповідає Іванна.
Коли у 2023 році з’явилися перші супутникові знімки Маріуполя, багато людей були в шоці від того, що було, а що стало з містом. Щоб створити 3D-модель міста, Іванка два дні досліджувала що було, що стало, скільки всього знищено і що знищено.
“Повертаєшся в контекст, згадуєш що було в 2022 році.
Момент, коли ти дивишся на це, може ще через те, що я архітекторка і маю якийсь позитивний настрій, але в думках: “Нічого, ми побудуємо так, як було, і буде, як у мене на модельці знов”. Не лише для мене є амбітна ціль, але й для моєї держави — хочу взяти участь у відбудові Маріуполя. Докласти свої зусилля до цього”, — ділиться Іванна.
Донецьк був крутішим за Київ
Іванна і Свят не були в Донецьку. На питання про те, як було гуляти по Донецьку онлайн, кажуть, що, по-перше, помітили, що є панорами тільки за 2011 рік.
“Донецьк для мене — це про певні складності, бо там оця модерністична радянська забудова, де великі відстані між будинками. І якщо ми умовно беремо цей квадратний кілометр, то там буде дуже багато вільного простору і небагато будинків, що не дає сильної виразності. А згадуємо "Донбас Арену", яка є дуже символічною для українців, згадуємо як там Бейонсе виступала, як там Євро проводили. Це було таким собі символом розвитку європейськості України. І після окупації, наскільки я знаю, вона пошкоджена і там більше нічого не відбувається, а це є наслідком того, що прийшов "русский мир". І на модельці такі штуки дуже масштабні, вони зазвичай дуже виразні. Поверхня, на якій стоїть стадіон”, — розповідає Іванка про створення макету Донецька.
Складність Донецька ще була в тому, що Іванна намагалась підібрати ділянку за допомогою панорам.
3D-модель Донецька
“На панорамах одне, а на мапах геть інше, бо супутник знімає. Деяких будинків немає, деякі будинки побудовані. В цьому була складність, знову ж таки "русский мир" заперечує цивілізацію, гугл мапс. Я звертала увагу на велику кількість українських вивісок, реклама Київстару. Блін, круто колись було”, — каже дівчина.
"Донбас Арена" Іванці дуже сподобалась, каже, вона для неї на рівні з Олімпійським, а Олімпійський вона дуже любить.
“Коли я працювала над цією моделькою мені люди, які були в Донецьку кажуть: “До 2014 року Донецьк був крутіше, ніж Київ, найкраще місто України”. Багато хто так писав, тому я дуже шкодую, що я не відвідала місто до війни”, — ділиться Іванка.
Зі всіх моделей, що є в "Люку", Святу також найбільше подобається Донецьк.
Дати відчуття дому тим, хто його втратив
Цінність і ціль проєкту: дати можливість українцям, які навіть живуть у своїх містах, проявити любов до свого міста. Іванка називає місто вершиною людської цивілізації, де перетинаються і соціальні, і економічні межі.
“У нас центри держав — це по суті міста. І колись держави утворювалися на містах. Це така собі ода містам, людям, які їх люблять. А ще й в українському контексті — це дати відчуття дому тим, хто його втратив”, — пояснює Іванка.
Свят розповідає, що багато людей просили їх створити суто окремо свій район, там, де ця людина жила, бо люди хочуть, щоб їхнє рідне було біля них, попри те, що вони зараз не у своєму місті. Тож зараз “Люк” запускають формат індивідуальних замовлень. Більшість замовлень — окуповані міста.
“Ми ще не оголошували про такий формат, люди самі писали й ми робили. Але вже можна замовляти частинку своєї вулиці свого міста”, — каже Свят.
Втрачені території — це чийсь дім, і це треба усвідомлювати
Про майбутнє "Люку" Свят та Іванка кажуть, що хотіли б робити більше індивідуальних замовлень як за масштабом, так і фізично більше моделей.
“Не моделька 15 на 15, а така собі ледь не картина 50 на 50. Збільшена рамка, щоб це було повноцінною картиною. Створити, наприклад, весь Київ. Все місто змоделювати — це максимально ресурсна робота. Але хотілося б це зробити”, — розповідає Свят.
У можливих планах засновників "Люка" вийти з проєктом за кордон, та поки що працюватимуть над моделюванням 24 обласних центрів і Криму.
Для Святослава та Іванки кожна моделька символізує дім. Вони вважають, політика поділу заходу і сходу в України дуже активно поширювалась російською пропагандою зі всіма можливими наративами, й це проблема зараз.
“Я почуваюся вільно і комфортно як у Львові, так і в Маріку чи Києві. Де б я не був, я можу вважати це місто своїм другим домом, своєю частинкою, яка дуже близька до мене”, — ділиться хлопець.
А Іванка завершує: “Що таке втрачені території? Це чийсь дім, і це треба усвідомлювати. Але в наших умовах дім — всюди. Від Сяну до Дону”.
Свої в Telegram 
