Її одяг носить мама Ілона Маска і українські зірки. Тепер дизайнерка з Донецька шиє у Лісабоні

Перші кроки в індустрії в Донецьку
Дарія знала з самого дитинства, що стане дизайнеркою одягу. Однак з усієї родини її в цьому підтримувала лише бабуся. На той час у Донецьку взагалі не була розвинена модна індустрія, тож усі знання дизайнерка почерпувала з журналів та показів, що транслювалися на телебаченні.
«Коли мені було 10 років, батьки розлучилися. Моє серце було розбите настільки, що наповнювала його своїм вигаданим світом — весь час малювала одяг для ляльок і помічала, що коли малюю, на мене звертають увагу і я почуваюсь потрібною», — згадує дизайнерка.
Остаточно Дарія наблизилась до втілення своєї мрії вже в університетські часи, коли почала після пар підробляти в ательє. Там дизайнерка опинилася у своєму середовищі й навіть зробила перші кроки до реалізації своєї продукції в інтернеті. Восени 2013 року Дарія взяла участь в знаковій події Donetsk Fashion Days, але вже згодом мусила покинути рідне місто й перебратися до Харкова.
Як Дарія здобула всеукраїнську впізнаваність?
Після переїзду до Харкова Дарія мусила заново збирати довкола себе команду, яка б допомагала їй у реалізації ідей. Зрештою, вона отримала свій шанс на Ukrainian Fashion Week і зрозуміла, як має рухатись далі.
«Вже наступного року я взяла участь у збірній молодих дизайнерів: зробила кілька показів, щоразу їздячи нічним потягом Харків — Київ з валізою, де були всі мої моделі одягу. Потім, коли настав час дитині йти до першого класу, потрібно було десь осісти. Я розуміла, що центр моди, де тебе можуть впізнати, де можна мати більше клієнтів, — це столиця, і ми переїхали до Києва. Зараз, згадуючи, думаю, звідки в мене було стільки сил це все робити...»
Зрештою, після переїзду до Києва та кількарічної важкої роботи у 2019 році Дарія створила колекцію «Рибки», яка принесла їй популярність. Про неї почали писати модні журнали, і на одяг Дарії звернули увагу зірки: Катерина Осадча, Тіна Кароль, Юлія Саніна та навіть мати Ілона Маска.
Саме костюм Дарії став першим українським одягом у колекції матері найбагатшої людини світу. Дизайнерка згадує, що жартома сказала своїм колегам, що хотіла б колись одягти Мей Маск. Але її піарники поставилися до цього серйозно й написали відомій поціновувачці моди. Та неочікувано відгукнулася й придбала у Дарії два вироби.
Цей успіх додав ще більше сміливості дизайнерці, яка, надихнувшись відомою картиною Ботічеллі «Народження Венери», почала експериментувати з мушлями, що стали для неї своєрідним вираженням фемінності. Більшість останніх виробів Дарії натхненні саме підводним світом.
Повномасштабна війна та переїзд до Португалії
Лютий 2024 року заскочив родину Дарії зненацька. Почувши вибухи над Києвом, вона спочатку вирішила виїхати до Харкова, і лише в дорозі зрозуміла, що це була не найкраща ідея.
Зупинившись, родина Дарії розвернула авто і поїхала до родичів у Макарів. Який вже за кілька днів після їхнього приїзду став передовою, через що родині довелося днями пересиджувати в підвалі. І лише 4 березня родина змогла виїхати з прифронтового міста на Захід.
Звідти разом із дітьми Дарія виїхала до Португалії, де їх прихистили родичі. Тепер її діти ходять у португальські школи та садочки, а сама дизайнерка намагається адаптуватися до роботи в новій країні.
«Можу сказати, що в Португалії є неймовірна синергія минулого і теперішнього, цьому варто повчитися. Є певний вайб від використовування чогось прогресивного і паралельно — струшування пилюки минулих часів.
Португальці мало цікавляться модою, і наповнюють своє життя якимись іншими речами: їжею, прогулянками, спілкуванням — простими, класними, фундаментальними речами, які насправді заспокоюють тебе зсередини, роблять кращою. І мені це до вподоби», — ділиться дизайнерка.
За два роки перебування в новій країні Дарія вже встигла взяти участь у Lisbon Fashion Week та здобути впізнаваність завдяки тому, що місцеві поціновувачі моди звертають увагу на її роботи. Як і раніше, дизайнерка продає свої речі онлайн, бо не має впевненості, що зможе відкрити власний магазин у Португалії. А свої плани на майбутнє вона порівнює із пазлами, в яких відсутня інструкція для збирання, а деталі постійно змінюються.

