Війна змусила Володимира Сьоміна вдруге взяти до рук зброю. До цього ветеран АТО шив вироби зі шкіри

Ледь не розстріляли за 5 тисяч доларів

Воїн пригадує, що на початку 2014-го року багато хто в Україні, ба більше — на Донеччині й Луганщині, не розуміли, що це війна. Спочатку пересічним людям здавалося, що це просто місцеві заворушення.

“Ми ж всі з вами розуміємо, що до 2022-го року було таке сприйняття у більшості українців, які не з Донеччини чи Луганщини, що війна десь далеко. А дехто вважав, що взагалі війни немає, а це просто влада не може домовитись. Й досі є такі дебіли, вибачте”, — констатує Володимир.

Хтось називав жителів Донбасу, що перейшли на бік росії, “ополченцями”. На жаль, серед таких людей були й хороші знайомі Володимира. В тому числі його кум, який пішов у російське військо.

Володимир СьомінАвтор: особистий архів

“Ці так звані ополченці, це часто були місцеві маргінали — наркомани чи алкоголіки, які не мали ані статусу, ані нормальної роботи. Це був їхній шанс отримати зброю. А значить — отримати владу. Люди просто відчули беззаконня — можна робити що завгодно. У 2014 році у людей там просинались низькі почуття. Вони отримали ліцензію на пограбування, розбій, насилля”, — говорить Володимир Сьомін.

Володимир говорить, що тоді озброєні люди почали масово здійснювати нальоти на супермаркети, грабувати дрібні підприємства тощо.

Вони не за російський світ туди йшли, а просто вбивати, грабувати та пригнічувати інших. Для мене це було неприпустимо, тому що я бачив чисте зло

До 2014 року Володимир мав декілька приватних підприємств, в тому числі в сфері мобільного зв'язку. Коли почались заворушення, місцеві рекетири прийшли і до нього. Втім, підприємство на той момент вдалось відстояти, але не надовго.

“Пізніше я втратив підприємство і квартиру. Але я не просто втратив матеріальне. Я втратив весь свій світ — друзів, знайомих, що перейшли на бік ворога. Я точно не вірив в те, що це суто внутрішні заворушення, тому що оці мої напівдрузі тоді розповідали мені, як захоплювали Слов'янськ, як попереду йшов російський спецназ з Гіркиним. Мій кум пліч-о-пліч йшов з тим Бабаєвим. У мого кума був автомат Калашнікова й два пістолети, тобто зброю їм роздавали системно та легко”, — розповідає Володимир Сьомін.

Володимир Сьомін з побратимамиАвтор: особистий архів

Наприкінці літа чоловік зрозумів, що настав час збиратись і їхати. Родина Володимира поїхала раніше до Запоріжжя. Тож, взявши трішки речей і гроші, теж рушив до родини.

На першому ж блокпосту чоловіка зупинили окупанти. Знайшовши 5 тисяч доларів, приставили дуло автомата до потилиці.

“Мабуть, мене врятувало лише те, що під'їхало таксі, де були люди. І вони побачили цю сцену. Якби йшлося не про п'ять тисяч доларів, а про п'ятдесят, то, напевно, вони вбили би всіх нас. А так мене забрали, повезли на інше поле, знов поставили на коліна й погрожували зброєю. Але це був чисто психологічний тиск. Потім відпустили”, — згадує військовий.

Втім, виїхати Володимиру вдалося не одразу, бо окупанти забрали всі речі й гроші. Чоловік повернувся додому, знов взяв трішки грошей, одягу та засобів зв'язку. Пізніше виїхав до Запоріжжя — друга спроба була успішною.

Володимир СьомінАвтор: особистий архів

Повномасштабна війна змусила вдруге взяти зброю до рук

Майже одразу Володимир вступив до “Добробату”, але згодом перейшов до взводу розвідки 93-ї бригади.

“Тоді з нас 130-150 людей перейшли в 93-ю бригаду. Пройшли навчання й зовсім скоро були під аеропортом у Водяному. У 2017 році наприкінці літа я завершив службу й отримав статус учасника і інваліда війни”, — розказує Володимир Сьомін.

Я знав, що я — українець і український солдат. З мого міста переїжджали люди. Хто в Дніпро, хто в Полтаву, хто в Київ. І багато хто мені допомагав — надсилали необхідні речі. Вони знали, що є люди з Донеччини, які захищають Україну

Володимир захищав країну чотири роки на Луганському й Донецькому напрямках. Будучи вже ветераном АТО, чоловік відкрив власне підприємство в Запоріжжі. Але настав 2022-й рік, а з ним і повномасштабна війна. Тому без жодних сумнівів ветеран знов пішов захищати країну, воював на Запорізькому та Дніпровському напрямках.

“Я все життя займався спортом — східними єдиноборствами. Той, хто займається спортом, завжди розуміє, що сильний має захищати слабкого. Спортсмен знає, що він виграє не в пригніченні іншого, а у вдосконаленні себе. Тобто ми воюємо проти зла. І ця агресія росії — це не просто Україна та росія. Це в принципі боротьба проти несправедливості”, — говорить ветеран.

Володимир СьомінАвтор: особистий архів

Зараз військовий проходить лікування й чекає на списання, бо відчуває, що його ангели охоронці виснажились.

“В мене було багато ситуацій, коли я знав, що я під якимось зовнішнім захистом. Можливо, янголів-охоронців. Я рятував людей і з вогню, і з води, отримував поранення, але, за великим рахунком, цілий. Мене весь час Бог відводив: я тільки був на місці, відійшов на два метри й туди прилетів ворожий снаряд. Потім виносив пораненого, прилетіло в спину, але в автомат. Потім уламок пройшов в районі серця, але не в серце, а рикошетом запаявся поруч. Ну, і, власне, випадок, коли мене намагались розстріляти”, —розповідає ветеран.

Мої друзі кажуть, що у моїх янголів вже серцевий напад. Тому час відпочивати

Після АТО почав шити вироби зі шкіри, хоч ніколи не тримав у руках голки

Після звільнення із війська у 2017-му році колишній підприємець вирішив започаткувати нову справу — власноруч робити й реалізовувати вироби зі шкіри.

“Я підійшов до під'їзду, дістав ключ, побачив шкіряний брелок, який Олег подарував. Треба й собі щось таке зробити, щоб була пам'ять про армію. Чому б теж зі шкіри щось не зробити? Почав дивитись. А в руки ніколи голку не барв. Я весь час щось продавав та перепродавав. Про мене говорили, що можу пісок в пустелі продати. А тут я вирішив робити вироби зі шкіри”, — розповідає ветеран АТО.

Вироби ветеранаАвтор: особистий архів

Подивившись кілька десятків майстер-класів, спробував щось зробити сам. Спочатку тренувався на дермантині, а потім почав працювати з натуральною шкірою.

“Я вдома знайшов дермантин і по перших власних лекалах спробував зробити портмоне. Спочатку це було щось досить просте, а потім почав використовувати шкіру, яка мені подобається сrazy horse. Вона приваблива тим, що з часом з'являються красиві потертості. І якщо навіть якась подряпина, то її можна просто затерти”, — каже майстер.

Вироби Володимира СьомінаАвтор: особистий архів

З часом асортимент виробів розширився: від обкладинок для паспорту до фартухів для закордонних замовників. На виготовлення одного портмоне Володимир витрачає чотири години, на брелок — близько години, а головне, що все своїми руками, каже чоловік. З'явилося й приміщення, обладнання та наймані працівники.

“У мене завжди була мрія щось робити своїми руками. Я міг продавати й купувати, бачити, як люди працюють в офісах, на шахтах в лікарнях, школах. Але особливий кайф — перетворити своє дозвілля, творчість, хобі в роботу. Тобто заробляти кошти на хобі — це везіння”, — говорить Володимир.

Вироби ветеранаАвтор: особистий архів

Ветеран отримав і державну підтримку. Почав писати бізнес-плани й подаватися на гранти, успішно отримуючи деякі. Та потім почалася повномасштабна війна, і підприємство припинило свою діяльність. Деякі працівники евакуювалися.

Зараз Володимир Сьомін мріє повернутися до цивільного життя та улюбленої справи.

Олена Король підтримує жінок з прифронту. Її авторська гра допомагає подолати страхи та переживання

Допоможіть врятувати хвостиків з Мирнограда. Світлана Остапкова збирає гроші на новий дім для них

Двічі пережила обстріли рф, останній — у «Охматдиті». Допоможіть врятувати 10-річну Дашу з Маріуполя