Волонтери Червоного хреста рятують маломобільних жителів Мирнограду від війни. Як це відбувається
Їду рідним Мирноградом, ще немає і восьмої ранку. Сонце, яке вже світить, як восени, своїми променями підсвічує мені всі зруйновані будівлі на шляху. Я їду тією дорогою, якою їздила з батьками на дачу. Машин майже немає. В такий час до війни тут був жвавий рух, бо завжди є люди, що запізнюються на роботу. Думаю про те, що був би живий батько, на нашій дачі вже був би виноград, ще б мені сказали зібрати малину та яблука. Але немає ні батька, ні дачі, а згодом не буде і мого міста. А я вже доросла і зараз їду робити репортаж про те, як війна проганяє з рідної Донеччини людей.
З групою волонтерів Червоного хреста ми домовилися зустрітися о восьмій ранку. Я майже ніколи не запізнююсь, приїхала на 5 хвилин раніше, вони вже чекають на місці. Сьогодні вивозитимуть жінку, яка прикута до ліжка останні 8 років.
"Матері 60, в 52 стався інсульт, зараз вона не рухається, не розмовляє. Потрібно евакуюватися, — спокійно, без сліз розповідає Олена, донька пані Тетяни. — Будемо їхати в Дніпро. Там я домовилась з приватним пансіонатом для людей похилого віку.
Олена готує маму до евакуації, а сама повернеться, аби зібрати речі і виїхати з Мирнограду за кілька днів
Буду платити 15 тисяч гривень на місяць. А сама з дітьми хочу орендувати в Дніпрі маленьку квартиру, буду працювати, як і тут, в Мирнограді, продавчинею. Сподіваюсь, що зароблятиму стільки, що на все вистачить".
Будинок, де до сьогодні мешкала бабуся з донькою та онуками, поруч з тією зупинкою, куди прилетів ворожий снаряд. Тоді загинуло три людини, один з них — водій Євген Павленко. Бабуся не може розповісти, що вона відчувала у момент обстрілу. Її вікна виходять саме на ту зупинку. Сьогодні вона переїжджає, і вірогідність, що колись повернеться додому майже відсутня.
12 липня російські війська скинули дві авіабомби на Мирноград, одна з них поцілила у зупинку громадського транспорту
Донька розповідає, дуже складно маломобільних людей кудись перевозити і вдячна, що є такі волонтери. Вона бачила сюжет про те, що є люди, які заберуть, привезуть до міста і грошей не візьмуть. Подзвонила, розповіла куди потрібно вивезти стареньку маму. Її записали й попередили: хлопці приїдуть, ви маєте бути готовими, бо черга на евакуацію велика. І про те, що все відбудеться швидко.
Денис керує процесом: "Беремо, підіймаємо. Бабусю, давайте трошки зберіться. Вашу руку кладу на себе, держіться за мене, тягніть зі всіх сил на себе…Ось молодець! Зараз трошки відпочиньте. І ще раз чіпляйтесь за моє плече і взяли. Все вийшло".
Під пані Тетяну підложили спеціальну ковдру з ручками. За них візьмуться, коли переведуть дух, і понесуть жіночку спочатку по квартирі, потім по під’їзду. Хто їх такими будував, що ніде розвернутися?
Волонтери Червоного хреста спускають жінку з квартири
Поки хвилинку відпочивають, кажуть, що було б не погано, аби жінка лежала рівно. Донька пояснює: тіло у мами не згинається, і лежить вона із зігнутими ногами майже завжди на боці.
"Раз, два, взяли, пішли", — Денис все зрозумів, тому без зайвих слів продовжують евакуацію старенької.
Молоді та сильні, вони йдуть дуже швидко, я ледь встигаю зробити фото на бігу. Під під’їздом чекають ноші. Бабусю перекладають на них. Ще хвилинка, аби відпочити.
Група швидкого реагування Червоного хреста готує жінку до евакуації
Запитую: зараз багато таких у вас замовлень?
"Щодня по 2-3 людини вивозимо. Сьогодні тільки о першій ночі приїхали з Павлограду. Відвозили туди жіночку з Курахового. Щоб туди проїхати, багато узгоджень потрібно. Ми попереджаємо, що все буде відбуватися швидко. Ми приїхали, люди готові. Завантажились і поїхали. Попервах виникали непорозуміння, коли з’ясовувалось, що з хворою людиною хочуть в нашу "швидку" запхати і пів своєї хати. Тепер диспетчер попереджає заздалегідь, що з собою можна взяти пару сумок, не більше. І ще кажемо, що ми не лікарі. Так, ми можемо надати першу домедичну допомогу, але з хворою людиною повинен їхати родич", — розповідає Денис.
Бабусю вже поклали в машину, донька ставить пачку памперсів, їй кажуть, щоб брала ще дві пачки. Вони влізуть, як і маленька сумочка хворої літньої людини. Все життя вміщується в машину. І зараз зовсім не важливо, ким працювала жінка, що любила їсти і яке в неї було хобі.
Ще якихось пару годин і жінка буде подалі від постійних обстрілів, у відносній безпеці. Головне - зберегти її життя
Зараз головне — врятувати, вивезти її з Мирнограду. Поруч сідає донька та онука. Вони довезуть бабусю до місця нового життя і повернуться до Мирнограду, аби зібрати речі і виїхати з міста через декілька днів.
Поки біля машини метушня, я запитую у Сергія, що зараз змінюється у їхній роботі — з гарячих точок вивозять, з Мирнограду, інших міст чи роблять ще щось?
Сергій, волонтер Червоного хреста
"Звісно. Зараз евакуації, транспортування моломобільних людей і реагування на надзвичайні ситуації. Їздимо на прильоти. Там від нас — надання першої допомоги і доставка поранених до лікарні. Ось Денис днями дістав з-під завалу поранену жінку. Це було в Мирнограді. Доставили її до лікарні і полетіли в Покровськ. Там дістали з-під завалу чоловіка і теж відвезли його до лікарні".
Я дивлюсь на хлопців — всім їм трошки більше 20. Думаю про те, що їх мами точно народжували дітей не для війни. Запитую, про що можна думати, коли дістаєш з-під завала після ракетного обстрілу людину.
"Ні про що вже не думаєш, — каже Сергій, — це спочатку були якісь емоції, які важко описати. А з часом просто не дозволяємо витрачати сили на таке. Робиш і все".
Вони, як і я, продовжують жити у Мирнограді. Запитую, скільки можна витримати тут: обстріли, рух фронту. Мені кажуть, що родини вивезли, а самі будуть працювати до останнього. Як це до останнього?
"Коли вже не можна буде з області виїжджати та заїжджати в неї, — каже Євген. — А далі наш досвід буде в нагоді. Ми такого надивились.
Євген, волонтер Червоного хреста
І багато що можемо. Мені 21 рік. На початок війни жив у Харкові. Повернувся в Мирноград. Зараз допомагаю мешканцям своєї області. Це те, що я можу. Поки є область, ми будемо в ній працювати".
Вони поїхали. Після обіду повернуться і ще повезуть когось. Окрім цього, волонтери Червоного хреста транспортують пацієнтів, що потребують планового лікування. За весну та два місяці літа загін швидкого реагування Мирноградської міської організації товариства Червоного хреста України допоміг транспортувати 247 людей.
Окрім евакуації, волонтери транспортують хворих до лікарень інших областей
Спеціально для виконання такої місії Мирноградська міська організація отримала сучасну машину швидкої допомоги.
Свої в Telegram 
