Воїни мотивують допомагати ще більше. Історія волонтера з Великої Новосілки Олександра Христофорова
Повномасштабне вторгнення та початок волонтерського шляху
Олександру Христофорову 35 років. Він родом із селища Велика Новосілка Волноваського району. Закінчив Дон НТУ за спеціальністю телекомунікаційні системи та мережі у 2011 році. До 2014 чоловік жив у Донецьку. Та через окупацію Олександру довелось поїхати звідти і повернутися до рідного селища.
Відтоді Олександр допомагав військовим, які знаходились у зоні АТО/ООС.
“Тоді ми ще не знали, що це називається донат”, — посміхається волонтер.
Олександр Христофоров привіз гуманітарну допомогу для українських військових. Фото на тлі стели "Велика Новосілка"
Олександр каже, ще з початку окупації Донецька готувався до ймовірного вторгнення росіян, однак мозок до кінця відмовлявся в це повірити.
Олександр Христофоров привіз гуманітарну допомогу для українських військових
“Ранок 24 лютого 2022 року ми з дружиною та нашою однорічною донечкою зустріли у своїй квартирі. Спочатку були налаштовані залишатися у Великій Новосілці якомога довше. Тоді ще у телеграм-каналах була вказівка знімати дорожні знаки, робити протитанкові їжаки. Дуже хотілося бути корисним, але коли вже російські війська захопили Волноваху, ворог почав просуватися далі, та під обстрілами опинилися найближчі населені пункти, я вирішив вивозити родину на захід України до родичів. Так ми опинились в Ужгороді”, — згадує Олександр.
Чоловік каже, з 24 лютого 2022 він доєднався до спільноти волонтерів.
“Спочатку я займався перевантаженням фур та сортуванням гуманітарної допомоги. Так доля звела мене з Благодійним фондом “Сім’я Христа”, з якими я і нині. Завдяки фонду я міг направляти першу допомогу військовим, що знаходились на нашому напрямку.
Паралельно з цим ми з дружиною тримали зв'язок з іншими волонтерами, які допомагали військовим у Волноваському районі. Спочатку була змогла закрити деякі потреби своїми силами, але хлопці нашої ТРО потребували багато: від бронежилетів до тепловізорів. Так, порадившись, ми й вирішили робити наш перший збір для хлопців, що захищають Великоновосілківський напрямок. Тоді вдалося зібрати 182 тисячі гривень та купити навіть більше, ніж розраховували. Коли передавали придбані бронежилети ТРО та армії, що захищали Велику Новосілку, і розповіли, скільки людей, наповнені духом патріотизму та національного єднання, долучилися, та яку суму зібрали, це неабияк надихнуло воїнів та приємно здивувало. Саме цей збір і став тим значним поштовхом. Було зрозуміло, що люди хочуть допомогти, але точно не знають як. А військові потребують допомоги. Ми й стали тою ланкою, яка об'єднує ці прагнення”, — розповідає волонтер.
Добрі справи під час війни
Збори для Олександра Христофорова стали регулярною та важливою частиною його життя та життя його родини.
Олександр Христофоров з дружиною Олесею на обласному конкурсі "Молода людина року"
“З часом збирати суми від 100 тисяч і більше ставало все важче, тому ми почали вигадувати різні заохочення. Наприклад, ексклюзивні поштові марки, присвячені актуальним подіям в Україні, за якими доводилось стояти у відділеннях “Укрпошти” не одну годину.
Для одного зі зборів ми змогли дістати автографи гравців футбольного клубу “Шахтар” — вони розписалися на прапорі, який дістався власнику найбільшого донату. Ми ходили на концерти і у буквальному сенсі чатували на “зірок” задля автографа, просили зробити репост збору, як, наприклад, було з Андрієм Бедняковим, який тоді тільки повернувся з Великої Новосілки та знав, як важко військовим на нашому напрямку. І це стало нашою з дружиною відповідальною місією.
До всіх зборів також долучається наша маленька донечка Лейсан, вона — активна учасниця прямих ефірів, коли розігруються подарунки за донат, а також рушій, який надихає нас та закликає інших підтримувати посильною гривнею військових задля майбутнього всіх діточок України”, — каже волонтер.
Олександр зі своєю донечкою Лейсан
Станом на липень 2024 завдяки донатам небайдужих українців родині Олександра вдалось зібрати понад 3 000 000 грн. За ці гроші захисникам, які боронять Волноваський район, передали багато необхідного — від амуніції до дронів, РЕБів та авто.
“За весь час поки триває повномасштабна війна моя співпраця з благодійним фондом “Сім’я Христа” тільки зміцнюється. Разом з фондом ми змогли закрити потреби майже кожного прифронтового населеного пункту України та побувати у ньому. Але пріоритетом для мене є допомога рідній Донецькій області та району. Від районної військової адміністрації я дізнаюся про актуальні потреби людей або пропоную конкретну допомогу для військових. Це сухпаї, турнікети, аптечки, генератори, будівельні матеріали тощо. Зараз я уклав договір про співпрацю з Волноваською районною військовою адміністрацією. На Донеччину і військовим ми передали допомоги обсягом понад 150 тонн. Також вже другий рік поспіль ми з разом з благодійним фондом збираємо та привозимо дитячі новорічні подарунки. Цього року мені вдалося особисто ощасливити діток у Слов'янську, прифронтових Великоновосілківській та Комарській громадах. Загальний обсяг подарунків, які передали на Донеччину — 1 400 штук.
Благодійний фонд співпрацює з багатьма країнами світу — Америка, Угорщина, Польща, Італія, Німеччина, Нідерланди та інші. Коли їх представники приїжджають в Україну, мені важливо спілкуватися з ними, показувати нашу Донеччину — якою вона була до вторгнення і як її руйнує ворог. Я розповідаю, що Донецька область не кликала росію, показую світлини і розповідаю про проукраїнські мітинги. Моя мета — донести кожному про наше рідне селище і показати, що з ним зробила російська орда.
Щовівторка ми разом з іншими волонтерами відвідуємо Ужгородський воєнний госпіталь. Приносимо смаколики, які час від часу готує моя дружина, дізнаємося про потреби і просто спілкуємось з пораненими захисниками. Серед них багато тих, хто боронить Донеччину. Я вдячний кожному, захоплююсь їхніми мужністю та незламним духом. Кожен з таких візитів дає мене сили та натхнення щодня працювати для Перемоги нашої країни. Задля того, аби наші хлопці та дівчата мали все необхідне та поверталися додому живими.
Донецьк — це Україна! Над всією Донеччиною обов’язково замайорить синьо-жовтий прапор”, — впевнений Олександр Христофоров.
Свої в Telegram 
