Покровськ — не просто точка на карті. Ярема Дух про важливість говорити про місто і створювати бренд
Покровськ — місто, в якому найбільше вугільне підприємство Європи. Його історія налічує щонайменше 145 років. Однак відомим на всю країну місто стало тільки через війну. Бо зараз словосполучення "Покровський напрямок" звучить десятки разів на день. Сумно не тільки від можливого погіршення ситуації на східному фронті, але й від того, що Покровськ може так і залишитися точкою на карті, за якою будуть сумувати тільки місцеві. Бо лише вони знають про красу й велич цього міста. Чи варто зараз розпочинати бурхливу діяльність зі створення або просування наявного бренду Покровська, складне питання. Але точно варто принаймні розуміти, як це можна зробити. Про це поспілкувалася для Свої зі спеціалістом зі стратегічних комунікацій, людиною, що вміє пояснювати складні речі простими словами, Яремою Духом.
Знають про тих, хто доклав для цього зусиль
Чесно скажу, з львів’янином, що 10 років живе в Києві, інтерв’ю я хотіла розпочати одразу з козирів. І питання підготувала таке: чому так — коли йдеться про Схід України, всі знають тільки Януковича та Ахметова, а також вугілля та металургію і більш не знають нічого? Розраховувала почути відповідь на кшталт такої: це не так, бо Донеччина — це працьовиті люди, що схід і захід разом, можливо, і не без труднощів, але ми все подолаємо. А тут така відповідь, що я була просто приголомшена.
"Це ви мені скажіть, чому це так. Я розумію, що Ахметов був давно медійною людиною. Янукович був на посаді прем’єр-міністра, Президентом був. Відповідно, звичайно, що про них знають. І в цьому контексті зрозуміло, що міста Донеччини мають про себе розповідати більш активно і назовні.
Вони можуть нас знайти, можуть не знайти. Тут не можна давати на це шанс. Донеччина, Приазов’я, Північна Слобожанщина мають що про себе розповідати. Питання — чому вони про себе не розповідають? Або якщо розповідають, то як зробити їхні голоси сильнішими? Все у ваших руках", — каже Ярема Дух.
Поки це слухаю, думаю: я ж і так багато чого розповідаю про Покровськ. І тут же розумію: справа в тому, що я розповідаю про місто для містян. І, звісно, що нікому за межами Покровська не буде цікаво, як пройде в ньому зима і скільки відремонтовано квадратних метрів доріг. Тобто я працюю у Покровську і багато що знаю про нього, але ніхто, окрім нас, тих, хто живе тут, навіть не здогадується, як місто живе і що в ньому цікавого не тільки для його мешканців. Пан Ярема тим часом продовжує.
"Щоб розповісти про своє місто я підтримую будь-які ініціативи. Головне, щоб вони з’являлись на місцевому рівні. Ось у нас є місто Покровськ. Тут є ось це, ось це і ось це. Приїжджайте до нас. Ми хочемо розповісти про своє місто: зайдіть на наш сайт, Інстаграм. Інструментів є досить багато. І якщо не хочеться починати з пустої сторінки, то завжди можна подивитися приклад, як побудували свої кампанії у Львові. Те, скільки людей знали про Львів 25 років тому і скільки знає зараз — це зовсім різні показники. Місто змінювалось, бізнес вкладав гроші, адміністрація міста сама вкладала в себе гроші. Але все почалось з якогось маленького кроку. Умовно, забрали парковку з-під Ратуші на площі Ринок. Відкрились кілька перших ресторанчиків. Відкрились перші туристичні маршрути і крок за кроком воно закрутилось. Не за один день Москва згоріла, як-то кажуть. Тут так само: не за один день збудується бренд міста Покровськ. Але якщо не починати рухатися в тому напрямку, то він ніколи і не збудується".
Як розповідати про Покровськ зараз?
Львову добре, думаю я, до нього точно не дійдуть. Він вже відомий на весь світ і якось не віриться, що колись міста Лева не було таким популярним, як зараз. Невже ж потрібно розповідати про Покровськ сьогодні? Про те, що це не топонім на карті російсько-української війни, а місто зі 145-річною історією, культурними пам’ятками і навіть сьогодні є що показати у Покровську. І тоді якими ж способами можна розповідати про Покровськ саме зараз?
"Я думаю, самі покровчани мають провести якийсь аналіз і зрозуміти — що б ви хотіли, щоб про ваше місто знали назовні. Бо як ви розкажете історію свого міста ви вирішуєте самі, на чому ви хочете зробити акцент. У мене немає рецепту. Я в Києві, а рецепт у Покровську. І покровчани мають сказати: "Дивіться, ми своє місто бачимо таким і хочемо, щоб хто не був у нашому місті, бачив його таким".
Я розумію, що ви хочете розкрутити мене на якійсь перелік рецептів, але такого переліку немає. Є тільки кроки, які можна зробити. Варто подивитися на досвід інших міст: Львів, Вінниця, Кам’янець-Подільський, Івано-Франківськ. Трошки Київ, трошки Харків, трошки Дніпро. Всі щось робили. Можна просто погуглити в інтернеті, знайти якусь інформацію. Подивитися, що підходить вам і починати.
Я переконаний, що будь-яке місто може про себе розказувати і бути відомим. Просто треба починати це робити. Тут немає якоїсь чарівної палички, якогось рецепту, немає Гаррі Поттера, який прийде і чарівним чином все це сформує. Самі покровчани можуть сказати: "Ми хочемо отак бачити своє місто і хочемо його розкрити з цього боку". І починайте це робити. З першого кроку починається велика пригода, велика мандрівка до того, щоб ваше місто більше знали в країні, більше знали за кордоном".
Насправді під час розмови я розумію, що все, про що каже пан Ярема, можливо. І варто захотіти цим жити. З 2015 року в Покровську активно розробляли бренд міста, досі є написи "Тут творився Щедрик". Частина місцевої інтелігенції підтримала цей слоган, частина була кардинально проти. На мій погляд, під час "Щедрик-фесту" Покровськ на якийсь час заявив про себе на всю країну. Пан Ярема, мабуть, про це не чув, бо каже, що в місті не бував, враження про нього готовий скласти після особистого візиту і знає, що колись місто мало назву Красноармійськ. І чи варто зараз під час повномасштабного вторгнення щось розповідати про своє місто так, щоб чула вся країна?
Пам'ятник Леонтовичу у Покровську
"Можна називати це гучними, складними словами про стратегію брендингу і презентації міста. А можна просто казати: "Я хочу розказати про Покровськ. Я хочу, щоб Покровськ знали не лише через обстріли, не через те, що ворог наближається, а я хочу, щоб про нього знали через те, за що я його люблю". Це таке, мабуть, більш філософське питання, але що якщо рік ворог буде там, де зараз є? То відкладати життя на рік? А що якщо росіяни будуть два роки там стояти? Відкладати на пізніше мить, щоб люди дізнавались про Покровськ? Я думаю, що можна і варто починати вже сьогодні. Немає чого відкладати далі, бо це нова реальність, в якій ми живемо і яку важко прийняти. Але ми не знаємо коли буде легше. Ми сподіваємось, що це станеться швидше, ми докладаємо до цього зусиль. Але, я думаю, якщо справді любити своє місто, хотіти про нього розказати назовні, то починати можна і варто вже сьогодні", — каже Ярема.
Місто належить тим, хто в ньому живе
Щоб починати розповідати про Покровськ без контексту війни, потрібно хоча б саму себе переконати, що це важливо саме зараз. Бо окрім руху фронту і обстрілів міста, в Покровську нагальні питання — відсутність водопостачання та підготовка до найближчого опалювального сезону.
"На цьому тижні в мене не було води два дні, а світла тільки сьогодні вже немає вісім годин. Це нова реальність, в якій ми живемо. Ви самі питали, чому коли мова йде про Донеччину, всі знають про Ахметова та Януковича? Мабуть, це тому, що вони хотіли, щоб про них знали? А мешканці кожного міста можуть самі вирішувати, що їм потрібно. Світ великої конкуренції. Подивіться, як, наприклад, нам допомогло, коли зробили висновки, що у 2014 про Україну в світі знали ну, дуже мало. І росіянам вдавалось доволі довго тримати брехню про "громадянську війну". І у нас забрало дуже багато зусиль, щоб це змінити. А їм це було дуже легко робити безперешкодно, бо до 2014 року ми практично не говорили про Україну поза нею. Те саме стосується Покровська. Ви запитуєте, що я знаю про Покровськ? Ви можете набрати в гуглі назву міста і подивитися, що видає і те, що видає частково пов’язано з новинами. Але частково пов’язано з тим, що конкретно відбувається в місті.
Можна подивитися, що ми знаємо про міста, які працюють зі своїми історіями, зі своїм позиціонуванням, зі своїм брендингом і подумати, чи ми хочемо таке саме для нашого міста, бо впізнаваність, якісь моменти, пов’язані з відомістю, вони ж прямо впливають не тільки на туристичні потоки, а й на чиєсь бажання співпрацювати з бізнесом з цього міста, вкладати свої кошти в це місто. Це не лише про кількість новин і кількість лайків, які збере якийсь пост чи картинка. Це про формування більшого враження про місто, про локацію, про область і це гра в довгу. Відверто гра в довгу, але її ж треба колись починати. Коли як не зараз?"
Мабуть, пан Ярема має рацію і дійсно зараз, коли про Покровськ кажуть всі і він вже відомий назовні (тобто не потрібно довго пояснювати, де він знаходиться), можна розповідати про те, за що ми його любимо. І що в ньому такого цікавого для всіх інших. І, на думку Яреми Духа, це може робити будь-хто, звісно, краще було б, якби всі ми різними словами розповідали про цінність міста, але можна починати і без цього.
"Місто належить тим, хто в ньому живе. Будь-яка адміністрація — це люди, яких обрали для того, щоб бути в місті найманими менеджерами. Відповідно якщо громадська організація любителів Покровська вирішить, що хоче працювати на благо міста, щоб розповідати про нього назовні, то хто цьому завадить? Журналістка, краєзнавиця Ірина Пустиннікова популяризує Кам’янець-Подільський можливо більше, ніж міська влада. І ніхто їй не може сказати, чого вона це робить. Це її місто так само. І якщо є покровчани, які готові розповідати про своє місто назовні, то це вже є готова громадська організація, яка може почати цим займатися", — підкреслює Ярема Дух.
Ще пан Ярема впевнений, що справжніми амбасадорами того ж Покровська можуть бути люди, які рятуючись від війни виїхали з міста, в тому числі за кордон. Війна в Україні цікавить людей. І відповідаючи на питання про війну, можна розповідати про неї в контексті свого міста. Влучні думки цікавого спеціаліста, що доклав свого бажання та вміння, щоб Україну знали, цінили та поважали у світі, можуть бути почутими і в Покровську. Тільки нам вирішувати: на часі така робота з просування міста чи ні.
Свої в Telegram 
