Після нічних обстрілів я не лягаю спати. Як Марина Ухова допомагає жителям Покровського району
Покровськ знову обстріляли вночі. Зранку я ще не знаю, куди прилетіло, пишу Марині про те, що наші плани провести один день разом, мабуть, трансформуються в коротку зустріч на видачі будматеріалів мешканцям постраждалих будинків. Отримую від неї ствердну відповідь і уточнення — напишу, о котрій благодійники привезуть матеріали і куди саме.
Зустрічаємось там, де вже зібрались люди — біля машини благодійного фонду "Янголи спасіння". У декого з людей за 2,5 роки повномасштабної війни не вперше страждає житло. Тож до такої видачі допомоги, як не прикро це звучить, вже всі звикли — і волонтери, і представники покровської влади, і люди. Задача Марини — всім все показати, всіх на місці скомунікувати, всім допомогти.
Зранку люди зібралися, аби отримати будматеріали, щоб полагодити свої домівки після обстрілу
Вона не керує процесом, бо кожен знає свою зону відповідальності. Марина зуміла налагодити роботу так, що все відбувається без зайвих рухів з боку всіх її учасників. До повномасштабного вторгнення Покровський комітет самоорганізації населення фіксував потреби людей і передавав цю інформацію керівництву спочатку міста, потім громади. А ще представники комітету перевіряли акти виконаних робіт покровських комунальних підприємств. З початком повномасштабної війни переключились на надання гуманітарної допомоги.
Наталія Бірюкова з Мариною Уховою
"Я сама від комітету самоорганізації населення писала гранти в Данську ради у справах біженців. Грант отримали і закупили генератори, електропічки. Тоді ж у нас не було газу, і всі розуміли, що людям такі прилади потрібні для життя. А ще ми закуповували продуктові набори, бо в Покровську майже не залишилось працюючих магазинів. Після створення Покровської МВА подавались на гранти вже для неї. До нас стало дуже багато приїжджати волонтерів з різних міст", — розповідає Марина.
Вона відволікається на відповідь на якесь питання, а я згадую, що саме Марина в 2023 році написала грант і громада отримала 2,5 мільйони гривень. На ці гроші у Фастові облаштували в гуртожитку 3 та 4 поверхи для переселенців з Покровської громади. Там все нове: від ліжок та матраців до холодильників, пральних машинок, меблів і посуду. Марина повертається і підтверджує, що гуртожиток готовий до життя покровчан, залишилось, щоб вони в нього заселились. Ми дивимось як отримують допомогу мешканці тих квартир та будинків, що постраждали в результаті нічного обстрілу Покровської та Мирноградської громад. Я кажу Марині, що у мене, щоправда, раніше, вкотре постраждала покрівля власного будинку, запитую: як її будинок, сильно пошкоджений? Марина живе в селі Рівне Мирноградської громади, де від російського обстрілу 6 січня 2024 року загинула ціла родина.
"Мій будинок постраждав 6 січня. Але в порівнянні з тим, що у більшості селян взагалі не вціліли будинки, мій пошкоджений не так вже і сильно: вікна повилітали", — каже Марина.
Марину звуть дати інтерв’ю і ми знов відволікаємось. Це частина її роботи: після прильоту, навіть вночі, скомунікувати з благодійниками, організувати людей в потрібну годину для отримання матеріалів, дати інтерв’ю місцевим ЗМІ. Після спілкування з журналісткою запитую Марину, чи правильно я розумію фронт її діяльності?
"З початку війни нам багато стали допомагати. Навіть фермери привозили мед та продукти. Потім ми налагодили зв’язок з благодійними фондами, що привозять нам будівельні матеріали. Про будь-яку допомогу ми розповідаємо в соціальних мережах, місцевих ЗМІ. І коли я пишу тим благодійникам, що з нами ще не співпрацюють, я завжди додаю наші сторінки в соціальних мережах. Така діяльність корисна для громади. Деякі фонди знаходили нас самі. Тому так, давати інтерв’ю — це частина моєї роботи", — підтверджує жінка.
Спілкуємось про те, що вночі було страшно. Але якщо я потім намагалась заснути, Марина одразу почала працювати. І я її запитую, як можна після такої ночі і навіть вночі думати не про себе, а про інших?
Марина разом з командою надають допомогу тим, хто постраждав від обстрілів
"Якщо я прокинулась у себе вдома в своєму ліжку жива та здорова, а зараз хтось з людей втратив той мінімум, що мав, це мені змушує, щоб допомагати людям, додає сил. У Покровській громаді є інспектори органів самоорганізації населення. У кожного свій район. Це або квартальні, або голови ОСМД чи старші будинків. У всіх є чати кварталів, будинків і вони першими дізнаються, куди прилетіло і приблизно можуть сказати що постраждало. Ця інформація одразу надходить мені. І, звісно, ми завжди співпрацюємо з гуманітарним штабом громади та контактним центром, дізнаємося у контактному центрі усі звернення та відпрацьовуємо їх".
Марина додає, що сама вона б не могла працювати так плідно, якби не колектив тих старших будинків та квартальних, а ще її заступниця Катерина Андреєва, яка те ж постійно на зв'язку з інспекторами. Отримавши від них інформацію, навіть вночі, Марина Ухова починає писати благодійним організаціям.
Люди отримують будматеріали, аби полагодити будинки після ракетних ударів
"Я пишу всім, бо розумію — після влучань по місту допомога потрібна не тільки будівельними матеріалами, але й від юристів та психологів. Я пишу про приблизну кількість постраждалих будинків. І завжди прошу, щоб брали на 5-10 наборів більше, бо одразу після обстрілу зрозуміти реальну кількість неможливо. Паралельно покровчанам надають допомогу з матеріальних резервів громади".
Марині вже потрібно їхати далі. Дізнаюсь вже майже на бігу, що на зв’язку вона 24 на 7. І запитую її, як у мене запитав один журналіст під час мого прямого включення з Мирнограду, чому ми залишаємось на Донеччині під час такого швидкого руху фронту?
"Тому що це мій рідний дім. Тут мої рідні бабусі, діди та батьки. Донеччина — моя рідна земля, і я продовжую працювати і допомагати тим, хто тут зараз живе і працює", — відповідає Марина і їде далі, допомагати тим, хто постраждав від обстрілів.
Свої в Telegram 
