Останні хвилини у рідному місті. Що найцінніше беруть на згадку про життя з Покровська його жителі?
На ранок 6 вересня в Покровську залишається 24 з половиною тисячі мешканців, з них 929 дітей. Виїжджають покровчани доволі активно. Більшість традиційно покидає місто власним транспортом. Покровськ знаходиться під постійним ворожим обстрілом. Після чергового удару росіянами по Покровську з 5 вересня у великому Покровську та Мирнограді немає електропостачання, водопостачання та мобільного зв'язку. Журналісти Свої поспілкувалися з тими, хто виїджає, з тими кого зустріли на вулицях Покровська про те, що найцінніше беруть на згадку про життя з Покровська?
Олена, людина з інвалідністю:
— Я одна живу і їду одна. Так що — що я можу з собою взяти? Речі. Зимові речі. Щось на згадку? Це ви про все моє життя на Донеччині? Так воно тут, у серці.
Ганна, пенсіонерка, 75 років:
— Я з Покровська, виїжджаю, бо обстрілюють місто так, що страшно. Найцінніше, що я можу взяти з міста? Нічого. Мені здається, що я ще повернусь. Ні? Фотографії всі залишились. А ось зимовий одяг взяла. Я ж сама, тягнуть все важко.
Віталій, покровчанин:
— Беру собаку та доньок. Всі вже звикли подорожувати. Виїжджали у 2022 до Києва. Чого тут чекати? Квартиру зачинив, меблі, техніку — все залишив. Найцінніше — ось поруч. Їдемо в Кіровоградську область. Там будемо наживати все заново. Головне, що всі живі.
Євгенія Яківна, колишня вчителька, 81 рік:
— Це мій рідний край. Я б ніколи звідси не поїхала, а донька наполягає. Найцінніше з собою — це ви про матеріальне? Нічого такого я не взяла. Я повернусь сюди. Обов'язково. Вивожу старі фото. А донька, звісно, взяла якісь речі.
Алла, покровчанка:
— Їдемо з родиною, собакою і кішкою до Дніпра. Про те, щоб їхати без тварин і не йшлося. Я взагалі-то, родом з Дніпропетровщини. Ось зараз через війну і повертаюсь на малу батьківщину. Разом з родиною. Найцінніше для мене з собою.
Свої в Telegram 
