Зібрали мільйон на РЕБи для “Азову”. Ці “тиловики” за донати співали, розігрували книги й фотосесію
Збір “Тиловики Азову” започаткували волонтерки Даша Червона, Марія Романова й Аліса Меженська. Це вже третя масштабна волонтерська ініціатива “Тиловиків “Азову”. За попередні два збори організація обʼєднала понад 3,5 тисячі учасників і зібрала 111 мільйонів гривень на дрони і БТРи для потреб бригади.
Андрій: “Менторський збір перевершив наші очікування, а близько десяти людей з команди відкрили банку взагалі вперше в житті”
— Всі знають мене як фотографа, це моє хобі. Моя основна робота — менеджер зі збуту на науково-виробничому підприємстві, за освітою я хімік. До збору “Тиловиків” долучився вдруге. До першого збору долучитися не встиг, була завелика черга. З другим все теж було не гладко спочатку, та закінчилося тим, що я переоцінив (на краще!) своє оточення та можливості збирати донати. Загалом відкрив п'ять різних банок з різними сумами.
Андрій
Це зарядило з третім збором поставити більш амбітну мету, і після успішного закриття індивідуальної банки на 100 тисяч гривень вирішив спробувати об’єднати сили з другом, який теж постійно ходить на щотижневі акції “Не мовчи! Полон вбиває!” і фотографує, уже в якості менторів, та зібрати навколо себе команду. Ділитися з іншими власним досвідом.
Насправді у зборах нічого складного немає, цим може займатися кожен, якщо є бажання і трошки наснаги. Це можливість бути гідним тилом для Сил Оборони, а також можливість познайомитися з іншими небайдужими людьми з активною позицією.
Андрій фотографує під час однієї з акцій
Менторський збір відверто перевершив наші очікування, заплановані на початку 500 000 ми зібрали приблизно за місяць. А оскільки дедлайн збору перенесли на осінь, то продовжили, і за три місяці наша команда зібрала вже мільйон. Особливо мене тішить факт, що близько десяти людей з нашої команди відкрили банки взагалі вперше в житті. Отже, людей, які долучаються до зборів, стає більше. Ще більше людей відкривали нову банку або підвищували мету збору. Шалені! Щиро тішуся такими людьми і досягненнями кожного та кожної.
Іван: “Мій дядько загинув під час прориву на “Азовсталь” і мені хотілось допомогти оборонцям Маріуполя”
— Ідея відкрити великий збір зароджувалася давно. Мій дядько двічі захищав Маріуполь — у 2014 і 2022 роках. На жаль, він загинув під час прориву на “Азовсталь”. Він не був “азовцем”, але мені хотілося допомогти саме оборонцям Маріуполя. Я планував зібрати максимум 200 000, ось тут і прийшов Андрій, який теж хотів збирати на РЕБи. Довго не роздумуючи, ми відкрили збір на пів мільйона, який швидко закрили. Вирішили на цьому не зупинятися, спочатку підняли ціль до 888 тисяч, згодом до мільйону.
Іван та Андрій
Агітував відкривати допоміжні банки людей, з якими познайомився на акціях, це моя "бульбашка", в якій мені легше переживати всі події війни. Свідомі, активні, які розуміють мене. Одразу багато хто погодився, деяких довелося вмовляти.
Іван
Команду назвали The Lens Team, бо нас називають очима акцій. Згодом до нас приєдналися інші фотографи: Максим, Женя, Гена і Вероніка. Цим повністю виправдали свою назву! Дуже вдячний всім людям, які погодилися допомогти. Цей мільйон — ваша заслуга!
Максим: “Маріупольці разом з “азовцями” краще за будь-кого іншого знають справжнє обличчя нашого ворога”
— У мене був не найкращий досвід щодо зборів, тому дуже довго я боявся долучатися до них, навіть відкриваючи допоміжні банки на невеличкі суми. Разом з одним зі своїх знайомих ми збирали гроші на допомогу дітям-переселенцям, це було навесні-влітку 2023 року. Тоді ми збирали гроші та оперативно відвозили допомогу самостійно в Херсон, Чернігів, Запоріжжя та Київ. Серед них і сироти-переселенці з Бахмута, які були вимушені втратити ледь не найдорожче, що в них було: не сімʼю, а своє рідне місто. Одного разу був запит від Бердянської міської військової адміністрації, тоді ми допомогли облаштувати укриття для дітей-переселенців в Запоріжжі, щоб вони могли читати, грати, малювати та займатися з психологом незалежно від тривог та обстрілів.
Максим
Були плани створити фонд, серйозно займатися цим та зробити волонтерську діяльність і допомогу постраждалим дітям великою частиною нашого життя, але в певний момент знайомий почав займатися всім сам, дедалі більше ігноруючи. Впевнений, що вдвох ми зробили б більше, ніж він зумів один. Фонд створив того ж літа, у 2023, а цього року він вже закрився.
Як так сталося, що саме “Тиловики” дали такий необхідний для мене заряд енергії? Бо я впевнений, що маріупольці разом з “азовцями” краще за будь-кого знають справжнє обличчя нашого ворога. Повномасштабне вторгнення — не перша наша з ним зустріч. І не остання.
Маріупольці знають, куди мають бути спрямовані усі гроші світу — туди, де всі гроші витрачають на армію та зброю, які нищать міста вщент, вбиваючи все живе на своєму шляху, а тим, кому вдасться це пережити, — не залишать нічого, крім болю.
Чому саме Ваня і Андрій? Бо на той момент я дуже хотів познайомитися з ними ближче, а залученість до їхньої менторської банки — шанс отримати цю можливість. Крім того, саме в той період я вперше за пів року відвідування акцій на підтримку військовополонених та зниклих безвісти почав знайомитися з людьми, кого вже знав в обличчя.
Я вбачав в “Тиловиках” спільноту. Велику, свідому, цілеспрямовану. Так воно і є, але тепер я вбачаю інше: свідомий народ України має бути обʼєднаним в такі ініціативи. Це саме той маленький промінчик надії, коли навколо невпинно обстрілюють міста та вбивають людей, а в цей момент в нашій команді закривається чергова допоміжна банка, цим самим наближаючи РЕБи “Азову”. Тому самому “Азову”, якому є за що та кого помститися. Той самий “Азов”, який росія та росіяни так ненавидять, бояться. Це “азовці”, яких ми маємо берегти так само, як вони бережуть нас. А це можливо лише за появи РЕБів, на які ми і збирали великою командою.
Анастасія і Валерія: “Перший наш збір закрили за 5 годин, на ентузіазмі наступного дня підняли ціль ще на 10 тисяч”
— Познайомились ще в Маріуполі, а в Києві почали дружити і разом ходити на акції в підтримку військовополонених. Одного разу ми побачили, що Іван робить збір для “Азова”. Особисто його ми не знали, але були підписані на нього в Інстаграмі, бо він робить дуже круті світлини. І ми відкрили допоміжну банку. Ми дуже боялися, це був наш перший збір. Вирішили на 5 тисяч, а з’ясувалося, що мінімальна сума вдвічі більше. Ну, ми ж не будемо "задню давати", тому відкрили банку на 10 тисяч. Запостили сторіси в своїх соцмережах і зібрали її за п'ять годин.
Анастасія та Валерія
Це був дуже неочікуваний результат, ми були в шоці. На ентузіазмі наступного дня вирішили підняти ціль ще на 10 тисяч. За пару днів друга банка була закрита. Ми думали, що на цьому і закінчимо. Але Іван наполегливо хотів, щоб ціль підвищилась, на акціях підходив і питав, коли ж ми відкриємо ще одну баночку. Спочатку ми не піддавались на ці провокації, але потім здались і відкрили ще на 10 тисяч.
Йшли вони довше, ніж перші 20 тисяч. Одна з нас (Настя) робила розклади за донат на картах Таро, а інша (Лєра) дуже наполегливо просила всіх знайомих задонатити або ж хоча б зробити репост. І тут ми зрозуміли, як же складно закривати збори. Ми розчарувалися в декількох друзях, а від когось навпаки не очікували такої підтримки. І знову через кілька днів ціль була досягнута. “Ну, це точно остання банка”, — сказали ми одна одній. Бо ця байдужість від людей дуже пригнічувала. Але хлопці вирішили розіграти футболку, яка дуже сподобалась Насті (спойлер: вона її так і не виграла), і ми підняли ціль ще на п'ять тисяч. Люди знову не так активно донатили, але за кілька днів назбиралась потрібна сума. І ми вирішили на цьому зупинитися.
Так пройшов наш перший збір. Це було досить складно, ми перестали спілкуватися з деякими людьми, бо зрозуміли, що не хочемо мати в оточенні байдужих і несвідомих. Але при цьому познайомилися з найкращою командою. Люди, які допомагають іншим. Ми знайшли тут друзів, товаришів і просто крутих людей. Почали разом гуляти, ходити на каву, просто спілкуватися про життя. Ми дуже раді, що обрали саме цих менторів. Вони найкращі серед усіх, і разом ми зробили дуже класну справу.
Дівчата познайомилися у Маріуполі
Хочемо закликати вас не бути байдужими. Ходіть на акції, підтримуйте родини полонених, робіть донати та репости зборів. Будьте свідомими!
Анастасія: “Найбільший донат усього збору — 18 тисяч, гроші надіслав знайомий з Америки, який нас постійно підтримує”
— Я студентка, а у вільний час активно волонтерю та відкриваю збори на потреби різних бригад. Займаюсь цією діяльністю з весни 2022 року. Майже щотижня відвідую акції-нагадування про військовополонених і безвісти зниклих у Києві і є одним із співорганізаторів подібних акцій у Житомирі.
З Іваном та Андрієм познайомилась на щотижневих акціях у Києві. Коли хлопці відкрили свій менторський збір, Ваня запропонував мені стати тиловиком у їхній команді, а я погодилась. Тим паче команда зібралась дуже крута.
Анастасія
Загалом для цього збору було відкрито три банки. Спочатку я закрила банку з мінімальною сумою в 10 тисяч, але коли сума почала наближатися до мільйону, відкрила її ще раз і підняла ціль ще на п'ять тисяч. Окрім цього, разом зі своєю подругою Тетяною ми закрили банку на 30 тисяч. Отак і вийшло, що спочатку планувала зібрати десять, а зібрала 45 тисяч.
На нашу спільну з Танею банку зайшов найбільший донат усього збору — 18 тисяч. Цю суму задонатив наш знайомий з Америки, який постійно підтримує наші збори вже дуже довгий час. І так склалось, що саме цей донат став переможним у фотосесії, яку Андрій розігрував, щоб прискорити збір. Юрій приїздив в Україну на День Незалежності буквально на кілька днів, і нам вдалося організувати зустріч.
Раніше я не була тиловиком. “Тиловики 3.0” — це мій, так би мовити, дебют. Коли відкрили цей збір, я вирішила, що хочу стати частиною команди й зробити свій внесок для купівлі засобів РЕБ для “Азова”. Своєрідною мотивацією також стало те, коли я відкрила свою першу банку тиловика, було заборонено постачання західної зброї цьому підрозділу. Відчувала, що мушу підтримати волонтерські зусилля для забезпечення бригади.
Тетяна: “Це моя подяка друзям з “Азова” — на акціях я можу говорити про свого зниклого на Луганщині брата-десантника”
— Як менторів обрала саме Івана та Андрія, бо вони щотижня фотографують акції і роблять свій великий внесок у поширенні інформації про безвісти зниклих і полонених. Це для мене особисте, тому це своєрідна подяка хлопцям за їхню працю.
Збирала на “Сталеву Хмару” два рази спільно з Настею — 20 і 30 тисяч. Збори закрилися дуже швидко, завдяки нашим друзям і постійним донаторам. Зокрема пану Юрію з США, який в останньому зборі на 30 тисяч гривень закрив його на 90%. Пана Юрія знаю через свою подругу-волонтера Лілю Блохіну, з якою товаришую понад п’ять років. Цікаво, що за свій суттєвий донат пан Юрій виграв фотосесію у Андрія і книгу Артема Чеха “Точка нуль”, яку я виставила як приз за найбільший донат. Особисто познайомилася з паном Юрієм 24 серпня, на День незалежності України. Коли почула історію його життя, то зрозуміла, що “нашого цвіту по всьому світу”: Юрій народився в США, його батьки змушені були тікати від радянських репресій через свої націоналістичні погляди.
Тетяна
До тиловиків долучилася, бо це збір саме для “азовців”. Поясню: мій рідний брат Олег Гурко — десантник 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, пропав безвісти 15 січня 2023 року на Луганщині. З січня 2024 я почала ходити на акції в підтримку військовополонених і безвісти зниклих, які організовують родини “азовців” та Маріупольського гарнізону. Якщо б не ці акції, я б не мала змоги говорити про свого брата і його бригаду. Тому так, це моя подяка друзям з “Азова”.
Євгенія: “Співала в сторіс і показувала свого кота. Спільними зусиллями зібрала 25 тисяч”
— До “тиловиків” долучилась вперше. Моя основна мотивація, думаю, була як і у всіх, хто теж робив це вперше — бути корисною, акумулювати зусилля, щоб зібрати хоча б невелику суму, спробувати свої сили. З Ванею, ментором збору, була знайома і до того, як він відкрив банку на 500 тисяч. Я теж хотіла долучитись до збору, але не полишав страх, що не зможу зібрати і половини від невеликої суми. Все ж після декількох спроб Вані попросити мене приєднатись (тоді це було смішно, та зараз я дуже вдячна), я вирішила ризикнути це зробити. Тож питання, кого саме з менторів мені обрати я навіть не підіймала, бо все вирішилось якось само собою.
Євгенія
Перша банка, яку я відкрила, була на 10 тисяч. В ту саму секунду увімкнулась моя паранойя, крім підписників Інстаграму, я почала писати всім знайомим, які змогли б трохи розповсюдити її. Я була вдячна за кожен донат від восьми гривень до тисячі. Одним ранком прийшли два донати по тисячі, що мене неабияк здивувало, обидва донати від людей, яких я особисто не знала. Паралельно я робила певні квести в сторіз, накшталт, скинете певну суму, покажу смішне фото тощо. А коли до кінця моєї банки залишалось три тисячі, я псіханула, написала віршик, підібрала під нього музику і записала репчик. Мені досі смішно, коли я це згадую, але після цього мені прийшли анонімні донати у 500 і 1000 гривень. Загалом банку я закрила за п’ять днів, це тоді мене дуже здивувало. Хтось закриває за декілька годин, хтось за пару тижнів або більше, але це не змагання, бо мета у всіх одна.
Невдовзі мій чоловік теж долучився до нас, він зібрав пару тисяч, і банка почала зупинятись. Я вирішила допомогти і почала видумувати різні інтерактиви в сторіз, схожі на ті, що робила зі своєю банкою: пробувала співати за донат, але це дуже мало хто підтримав. Наскільки я памʼятаю, тоді чомусь більше донатів летіло, коли я просто скидала якісь меми або фото кота. Але банка закривалась не один тиждень, останній донат був у дві тисячі від мого підписника, який так і написав “вже не можу дивитись, що банка так довго тягнеться”.
Фото було зроблене під час ініціативи "Портрет за донат" на РЕБи для “Азова”
З моїм гіпертривожним характером пару тижнів так точно я потім нічого не відкривала, аж раптом, серпневим суботнім ранком я відчула, що маю спробувати зібрати ще п'ять тисяч, оскільки тоді якраз дозволили збирати мінімум п’ять, а не десять, як було до цього. В цей же день відкрила, чим дуже здивувала Ваню, він чомусь подумав, що це Андрій (інший ментор) мене попросив, але ж ні, ми з ним майже не комунікуємо. Я ще раз спробувала співати за донат, але і цього разу спроба була провалена. Тому я протягом тижня ділилась своїми фото в сторіс і обіцяла щось смішне або цікаве закинути коли дійдемо до певної суми. А ще закрити банку мені допомогла Анастасія, вона теж “тиловик”, зробила репост і скидала вірші за донат, і зачитувала їх. Дуже вдячна їй за допомогу. Отже, не плануючи того в мене вийшло зібрати майже 25 тисяч.
Такі люди, як Ваня і Андрій дуже мотивують. Вони — не блогери з мільйонною аудиторією, але змогли зібрати біля себе людей, що спільними зусиллями згенерували один мільйон. І це, відверто, вражає! Я рада, що знайома з ними.
Армі: “Помітила, що на “Азов” люди донатять активніше, ніж на інші мої збори”
— Бачила хлопців на акціях, вважаю, що вони роблять велику справу, говорячи про важливість бути голосами полонених, не маючи при цьому ніякої матеріальної вигоди. Вони роблять це не тому, що їх хтось попросив, а просто тому, що це важливо — і це круто. Тому навіть не було думки обирати інших менторів. Зібрала 25 тисяч. Спочатку відкрила банку на 10, закрила за тиждень. Ще через два тижні відкрила нову на 10, закрила теж за тиждень приблизно. І ближче до мільйону відкрила ще маленьку на п’ять тисяч, закрила за півтора дні.
Армі
Помітила, що на “Азов”, а можливо, саме на збори “тиловиків”, люди донатять активніше, ніж на інші мої збори. Найбільший донат був 1,5 тисячі, кілька разів. Розіграшів не було, але я жартома погрожувала людям побиттям за ігнорування.
"Тиловик" я вперше. Взагалі, з ними збирати — абсолютно інший досвід у порівнянні з іншими моїми зборами для друзів. В тебе є команда, яка підтримає за потреби, є реально сильний фундамент з купи вмотивованих людей і розуміння, що свідома "бульбашка" не така вже й маленька, як здавалося. Відчуваєш себе маленькою частиною найкрутіших людей, які збирають кошти для найкрутіших людей. Мотивацією для мене є банальне розуміння, що ми мусимо підтримувати тих, хто віддає свої мрії, майбутнє і життя заради нашого захисту.
А ще The Lens Team — це перша команда, де справді почуваєшся своїм. Всім цікаво проводити час одне з одним, чи то під час повітряних тривог в нашому чаті в Телеграмі, чи то після акцій. Як каже Ваня, батя нашого збору — сімʼя!
Альона: “Мій чоловік 2,5 роки в полоні, а я допомагаю військовим”
— Обрала менторів Андрія та Ваню, бо знала, що це буде дуже крута та потужна команда. Зібрала 10 тисяч за добу, але пожалкувала, що не зібрала більше.
Мій чоловік і тато нашого сина вже два з половиною роки знаходиться в ворожому полоні, а я допомагаю військовим, наскільки це в моїх силах. Це вже не перший і не останній мій збір. Я буду продовжувати це робити, що і вам раджу. Не будьте байдужими!
Свої в Telegram 
